179/505/25
2/179/387/25
16 жовтня 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Голобородько Н.І.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Живоглядова У.С., з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06.05.1978 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Під час перебування в шлюбі, 27.12.1979 року, за договором про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, ОСОБА_5 було передано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , на якій спільними зусиллями та коштами подружжя ОСОБА_6 було збудовано будинок, право власності на який зареєстровано в БТІ за №1081/5 від 24.02.1988. Також за час перебування у шлюбі подружжям було набуто транспортний засіб.
Внаслідок погіршення сімейних відносин між подружжям, 23.12.1992 року шлюб було розірвано.
Після розірвання шлюбу, за взаємною домовленістю, ОСОБА_5 залишив собі автомобіль, а позивачка ОСОБА_1 разом з малолітніми на той час дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась проживати у будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Жодних майнових спорів у колишнього подружжя з приводу розподілу спільного сумісного майна не виникало, проте оформити поділ належним чином (укладення нотаріально посвідченої угоди або в судовому порядку) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не могли різних причин. Позивачка неодноразово зверталась до ОСОБА_5 з приводу реєстрації за нею або за дітьми права власності на будинок, натомість, через незадовільний стан здоров'я, відсутність матеріальної можливості та постійну зайнятість на роботі, колишнім чоловіком зазначеного за життя вчинено не було.
В свою чергу, у новому шлюбі із ОСОБА_4 (відповідач 2) за спільні кошти подружжя ОСОБА_5 було побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто колишній чоловік позивачки був забезпечений житлом та не мав вагомих підстав уникати розподілу спільного сумісного майна із позивачкою, але за наявності постійних перешкод, розподіл у належний спосіб не здійснив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок тривалої хвороби, ОСОБА_5 помер, а на все майно, належне померлому, відкрилась спадщина.
Заяви про прийняття спадщини було подано спільною донькою позивачки та ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (відповідач 1) та дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_4 (відповідач 2).
В свою чергу позивачка на підставі ст.71 Закону України «Про нотаріат» звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а тому позивач вимушена звернутися до суду із даним позовом.
Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у спільному майні подружжя, набутому у шлюбі із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 14 травня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання.
Ухвалою від 08 липня 2025 року за клопотанням представника позивача витребувано у Магдалинівській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи №1/2024 після смерті ОСОБА_5 .
Ухвалою від 13 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та цивільна справа призначена до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, подала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що з батьком вона підтримувала добрі сімейні стосунки до самої його смерті, тому їй добре відомо, що переоформити право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 на її мати (позивачку ОСОБА_1 ) він за життя не встиг через проблеми зі здоров'ям. Проте наміри такі мав, про що їй постійно казав. Жодних спорів з приводу будинку між батьками ніколи не виникало. Підтверджує, що після розлучення батьків у даному будинку залишилися проживати її мати, брат та вона. Наразі у будинку проживає тільки мати, окрім того, це є єдиним її житлом. Жодних заперечень щодо задоволення позовної заяви вона не має, просить справу розглянути без її участі.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, подала суду письмову заяву, в якій зазначила, що жодних заперечень щодо задоволення позовної заяви вона не має, оскільки будинок, що є предметом спору, її чоловік залишив першій родині, але оформити право власності на позивачку за життя не встиг. На цей будинок вона не претендує, оскільки її чоловік побудував для їх сім'ї інший будинок за адресою АДРЕСА_2 . Просить розглянути справу без її участі.
Вислухав пояснення позивачки та її представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ст.ст.12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_1 (позивач) 06 травня 1978 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Магдалинівським РАЦС Магдалинівського району Дніпропетровської області, актовий запис №23 від 06.05.1978. Свідоцтво про укладення шлюбу заповнено російською мовою з написанням прізвища подружжя « ОСОБА_6 » (а.с.11).
23 грудня 1992 року шлюб між ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого відділом РАЦС Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с.11, зворотній бік). Свідоцтво про розірвання шлюбу заповнено українською мовою, прізвище подружжя вказані як « ОСОБА_9 ».
Відповідно до листа відділу №17 у місті Самар ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 02.04.2025, згідно відомостей з Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) ДМС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , документована Магдалинівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області паспортом громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_3 у зв'язку з обміном, на підставі попереднього паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_4 , виданого Магдалинівським РВВС Дніпропетровської області 14 травня 1979 року. Написання анкетних даних ОСОБА_1 у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 відповідає написанню анкетних даних у заяві (форми №1) про видачу зазначеного паспорта, яка заповнювалася заявницею власноруч, та в державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №23 від 06.05.1978, який складений ВДРАЦС Магдалинівського РУЮ у Дніпропетровський області. Заява (форми №1) про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_4 заповнена виключно російською мовою і має наступне написання прізвища, ім'я та по батькові власниці даного паспорта « ОСОБА_10 » (а.с.50).
Таким чином, суд вважає, що розбіжності у прізвищах позивача ОСОБА_1 та її колишнього чоловіка ОСОБА_5 виникли вже після розірвання ними шлюбу, на етапі обміну ОСОБА_5 паспорту громадянина України.
Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, посвідченого Царичанською державною нотаріальною контрою Дніпропетровської області (зареєстровано в реєстрі за №1811) ОСОБА_5 було передано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до висновку Новомосковського міського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію будинку (домоволодіння) від 24.02.1988, право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва будинку, посвідченого Царичанською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1811, будинок прийнятий по акту прийняття рішенням виконкому №652 від 29.10.1987 (а.с.15).
Як вбачається з інформаційної довідки КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 15.01.2025 №0/34/02-25, власником нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 27.12.1979, посвідчений Царичанською державною конторою Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за №1811. Внесено в реєстрову книгу БТІ за №1081-5 від 24.02.1988 (а.с.13).
Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 17.09.2020 КП «Магдалинівське БТІ», домоволодіння складається із житлового будинку (літ.А в технічному паспорті), сіней (літ.а), прибудови (літ.а1), гаражу (літ Б), погріба (літ.ПГ), сараю (літ.В), вбиральні (літ.Г), літньої кухні (літ.Д), сараю (літ.Е), вигрібна яма (літ.Я), ворота з вірткою (№1), паркан (№2). Загальна площа будинку складає 81,2 м2, житлова - 43,8 м2. Житловий будинок та господарські споруди побудовані у 1983 році, ворота з хвірткою та паркан - у 1989 році (а.с.16-18).
Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою АДРЕСА_1 з 27.12.1991 року по теперішній час, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 25.01.2024 та копією домової книги (а.с.8, зворотній бік, 19-23).
З копії домової книги також вбачається, що у будинку АДРЕСА_1 з 27.12.1991 року також були зареєстровані ОСОБА_5 (по 21.04.1999), ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (а.с.19-23).
Позивачкою ОСОБА_1 укладено відповідні договори на отримання послуг з газопостачання, водовідведення та користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24-26).
Рішенням Магдалинівської селищної ради від 30.10.2020 №148 уточнена поштова адреса домоволодіння, що перебуває у власності ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , присвоївши наступну поштову адресу: АДРЕСА_3 (а.с.29).
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане 13 липня 2023 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.62).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
11 січня 2024 року державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. відкрила спадкову справу № 1/2024 (номер у Спадковому реєстрі 71832922) до майна спадкодавця ОСОБА_5 .
З матеріалів спадкової справи № 1/2024 встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3 (за згодою ОСОБА_4 ), тобто відповідачі по справі (а.с. 72-88).
05.02.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, яке складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Листом від 05.02.2025 державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя у зв'язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документу на житловий будинок.
24.02.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса зі письмовою пропозицією щодо досудового врегулювання спору та запропоновано повторно розглянути її заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні.
Листом від 05.03.2025 державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя, оскільки з поданих позивачкою документів не випливає, що вона є співвласником спадкового майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ненаданням оригіналу правовстановлюючих документів. Також заявниці роз'яснено її право на звернення до суду.
В судовому засіданні за клопотанням представника позивача судом були допитані свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 давно. Знає як вони з колишнім чоловіком строїлися. Все життя позивачка прожила в цій хаті. Чоловік позивачки кинув сім'ю та пішов до ОСОБА_15 ( ОСОБА_4 ), ні на що не претендував. Позивачка з дітьми залишилася в будинку по АДРЕСА_1 . Дітей навчала, хату доробляла, утеплювала. Коли колишній чоловік позивачки захворів, його донька допомагала, доглядала за ним. Жодних претензій стосовно будинку вона від другої сім'ї не чула. Вони просто жили і так сталося, що ніхто не задумувався про те, що необхідно переоформити будинок, не знали, що колишній чоловік позивачки захворіє та помре.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона живе по сусідству з позивачкою з 1986 року та перебуває з нею у дружніх стосунках. Коли вона переїхала на цю вулицю, позивачка там вже жила з чоловіком. Потім чоловік позивачки знайшов іншу сім'ю, пішов до них. Розійшлися вони з позивачкою мирно. Позивачка живе весь час в цьому будинку і до теперішнього часу. Колишній чоловік приходив в гості, допомагав. Ніколи з приводу будинку спорів між ними не було. Їхня спільна донька - ОСОБА_3 весь час спілкувалася з батьком.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є хрещеною матір'ю доньки позивачки - ОСОБА_3 , живе по сусідству з позивачкою вже 43 роки та добре знає цю сім'ю. Позивачка та її колишній чоловік разом будували будинок. Коли ОСОБА_16 ( ОСОБА_6 ) пішов із сім'ї, позивачка з дітьми залишилася жити в будинку. Жодних претензій він до них не пред'являв, після розлучення спілкувався з позивачкою та своїми дітьми, та не оформив будинок на позивачку тому, що не встиг. Позивачка весь час живе в цьому будинку та дбає про нього.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтями 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Згідно зі ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 06 травня 1978 року, який був розірваний 23 грудня 1992 року.
Під час перебування у шлюбі подружжям було збудовано будинок за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано Новомосковським БТІ 24.02.1988 за ОСОБА_5 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва будинку, посвідченого Царичанською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1811, що підтверджується довідкою КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 15.01.2025 №0/34/02-25.
Враховуючи наведене, будинок за адресою АДРЕСА_1 , який був збудований у період перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_5 , є спільним майном подружжя.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Закону України «Про нотаріат», у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
При оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена (пп.4.21 п.4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).
Позивачка зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, однак нотаріусом їй було відмовлено, а тому вона позбавлена можливості визнати за собою право власності на частку спільного сумісного майна подружжя у позасудовому порядку.
Згідно з ст.79, 80 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Враховуючи, що спірне майно набуте позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час шлюбу, частки майна подружжя є рівними, позивач має право на 1/2 частку спірного домоволодіння. Оскільки позивач позбавлена можливості оформити право власності на частку в спільному майні подружжя в нотаріальному порядку, наявні підстави для визнання за нею права власності на спірне майно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 80-81, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на частку у спільному майні подружжя, набутому у шлюбі із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя О.Ю.Кравченко