16 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10028/25
Провадження № 22-ц/820/1949/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю: позивача, її представника, представника третьої особи - Чортківської міської ради Тернопільської області
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/10028/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року у складі судді Соловйова А.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Чортківської міської ради Тернопільської області, як орган опіки та піклування; Служба у справах дітей, про позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 2021 року, який розірвано рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області в справі №608/526/23 від 12 квітня 2023 року.
Від вказаного шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
25 травня 2022 року Чортківським районним судом Тернопільської області по справі № 608/538/22 було видано судовий наказ, яким вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 01 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з відповіддю Другого відділу ДВС м. Хмельницького, станом на 01.04.2025 року заборгованість зі сплати аліментів складає 98 594 грн.
03 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено зареєстрований Чортківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківскому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шлюб за актовим записом № 255.
Всю допомогу по утриманні сина ОСОБА_6 взяв на себе чоловік позивачки, ОСОБА_5 , який піклується про дитину, матеріально допомагає позивачці.
Позивачка зазначала, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не займається вихованням сина, не навідується, не сплачує аліментів, не цікавиться його життям та поведінкою, не піклується про його здоров'я, фізичний та духовний розвиток.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Манорик Г.Г. подала апеляційну скаргу. Вважає рішення незаконним, таким що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, таким що не відповідає дійсним обставинам справи. Так, апелянт стверджує що рішення суду першої інстанції не відповідає інтересам дитини, вважає, що суд помилково дійшов висновку, що позивач не надав доказів про підтвердження наявності підстав для позбавлення відповідача батьківський прав, позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Апелянтка стверджує що в матеріалах справи міститься чимало доказів, які підтверджують, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини. А сам факт того що відповідач покинув свого трьохмісячного сина, не надає допомоги на його утримання, пише різні заяви про відмову від свого сина, метаю яких є на його думку звільнення від сплати аліментів, не відвідує сина, хочу йому відоме місце його проживання, не телефонує, матеріально не утримує, в сукупності є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо сина.
Тому ОСОБА_1 та її представник - адвокат Манорик Г.Г. просять скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року та ухвалити нове, яким задовільнити позовні вимоги.
Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю або частково є неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом встановлено, що 12.10.2021 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син - ОСОБА_3 .
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов, в будинку за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є мати позивачки ОСОБА_7 , у вказаному будинку крім батька позивачки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 також проживає позивачка із чоловіком ОСОБА_9 та двома дітьми, у т.ч. ОСОБА_3 . Актом зафіксовано, що відповідач не з'являється по даній адресі, його місце перебування не відомо, утриманням ОСОБА_3 опікується лише його мати.
Судовим наказом Чортківського районного суду Тернопільської області №608/538/22 від 25.02.2022 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 01.04.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до довідки-розрахунку від 08.04.2025 р., за період з 01.04.2022 р. по 01.03.2025 р. заборгованість по сплаті аліментів становить 98594 грн. Водночас, з довідки-розрахунку від 08.04.2025 р. вбачається, що частково заборгованість по аліментам погашалась з липня по листопад 2022 року, з липня по листопад 2024 року, в лютому 2024 року.
03.12.2024 року позивач ОСОБА_1 уклала новий шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 03.12.2024р., а 12.02.2025р. у новому шлюбі народився ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 20.02.2025р.
З висновку органу опіки та піклування Чортківської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконкому №195 від 18.06.2025р., вбачається, що відповідач залишив сім'ю, коли дитині виповнилось 3 місяці і з того часу до сина не відвідував, самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_3 .
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.
Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частинами 1, 2, 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частинами другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України також неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, віл 26 грудня 2024 року у справі № 137/1411/23.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач досить тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, належним чином не приймає участь у вихованні сина, однак вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Судом також беззаперечно не встановлено обставин, а позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б свідчили про те, що батько дітей ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, оскільки вказані твердження базується виключно на поясненнях позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення наявного в матеріалах справи листа від 17.07.2024 р., у якому відповідач відмовляється від батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_3 , стверджуючи про обізнаність з правовими наслідками такої відмови, а також не заперечує щодо майбутнього усиновлення дитини. Такий лист без його нотаріального посвідчення не може підставою для позбавлення батьківський прав відповідача, оскільки не можливо беззаперечно стверджувати, що даний лист написано саме відповідачем
Також в сукупності з іншими доказами, суд критично оцінює висновки органу опіки та піклування Чортківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконкому №195 від 18.06.2025р.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21).
Також з матеріалів справи не вбачається, що відповідач зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягувався до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків.
Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків по утриманню дитини факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного матеріального утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 року, справа № 199/5032/16-ц).
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у позову є вірними, при цьому, зважаючи на те, що відповідач в певній мірі нехтував своїми батьківськими обов'язками щодо свого сина ОСОБА_6 , достатні підстави для застосування до нього крайнього заходу впливу у виді позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітнього сина з врахуванням інтересів дитини, інтересів самого відповідача, вимог сімейного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини, судової практики Верховного Суду на даний час відсутні.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до дитини.
Крім того, суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідач не змінить свого ставлення до дитини, позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з аналогічним позовом.
З вищевказаних підстав доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду про відмову в позові, наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина, так як він не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з сином, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, слід відхилити.
Як зазначено в мотивувальній частині постанови за встановлених судом обставин справи на даний час вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідачки батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові є законним та обгрунтованим, в той же час підлягає зміні резолютивна частина рішення шляхом її доповнення про попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 змінити, доповнити резолютивну частину судового рішення абзацами наступного змісту:
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на орган опіки і піклування виконавчого комітету Чортківської міської ради обов'язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова