Справа № 607/12862/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.
Провадження № 33/817/528/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
20 жовтня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Згідно постанови, водій ОСОБА_1 11 червня 2025 року о 11 год 49 хв по вул. Сагайдачного у с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, керував транспортним засобом «Chevrolet», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора та огляду в найближчому медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що:
у працівників поліції не було законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ;
постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4945303 від 11 червня 2025 року на даний час оскаржується;
у ОСОБА_1 не було жодних ознак алкогольного сп'яніння;
працівники поліції не озвучили ОСОБА_1 виявлених ознак алкогольного сп'яніння;
працівник поліції здійснювала відносно ОСОБА_1 провокативні дії;
працівники поліції не поїхали разом із ОСОБА_1 в медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння;
згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого №104 від 11 червня 2025 року; результатів лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю від 11 червня 2025 року; результатів токсикологічного дослідження №525 від 11 червня 2025 року, у ОСОБА_1 не виявлено як ознак сп'яніння, так і спирту у взірці крові, а також наркотичних речовин та солей;
працівник поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення була зобов'язана, на вимогу ОСОБА_1 , забезпечити присутність захисника;
у протоколі про адміністративне правопорушення не правильно зазначено час вчинення правопорушення;
відеозаписи із нагрудник камер працівників поліції є недопустимими доказами, так як відеофіксація не велася безперервно;
протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням і неправильним застосуванням п.2.5 ПДР України.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Твердохліба В.Д., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4945303 від 11 червня 2025 року; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 червня 2025 року; постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4945303 від 11 червня 2025 року; відеоматеріалах з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудних камер працівників поліції.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Твердження апелянта про те, що у працівників поліції була відсутня підстава для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до ст.35 Закону України “Про Національну поліцію» однією з підстав для зупинки транспортного засобу є порушення водієм правил дорожнього руху.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для перевірки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 було те, що останній 11 червня 2025 року о 11:47:30 год в с.Біла, по вул. Сагайдачного керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, що і було озвучено працівниками поліції ОСОБА_1 (файл export-r651f.mp4 з 11:50:10 год).
Окрім того, наявність у працівників поліції законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 підтверджується наявною у матеріалах справи копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4945303 від 11 червня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення.
Відомостей про скасування вказаної постанови в апеляційній скарзі не вказано і в ході апеляційного розгляду не надано, отже на даний час вона не скасована і набрала законної сили.
Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апеляційної скарги про те, що у ОСОБА_1 були відсутні будь-які ознаки алкогольного сп'яніння і працівниками поліції їх не було повідомлено, оскільки відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. З наявних у справі відеозаписів видно, що працівник поліції оголошував ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, які стали причиною направлення останнього на відповідний огляд (файл export-r651f.mp4 з 11:54:50 год).
Окрім цього, ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), які були визначені поліцейським підставою для направлення на огляд на стан сп'яніння зафіксовані як в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного стосовно ОСОБА_1 , так і в направленні водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 червня 2025 року, що спростовує твердження апелянта про те, що працівники поліції не озвучили ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що працівник поліції здійснювала відносно ОСОБА_1 провокативні дії, оскільки з наявних у матеріалах цієї справи відеозаписів нагрудних камер працівників поліції не вбачається з боку працівників поліції провокативних чи інших неправомірних дій відносно ОСОБА_1 . Крім того, стверджуючи в апеляційній скарзі, що дії працівників поліції були незаконними апелянт не наводить жодних відомостей про оскарження таких дій поліції в порядку, передбаченому КАС України, або до правоохоронних органів вищого рівня.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, яким фіксувалось правопорушення, не є безперервним не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявним у справі відеозаписом зафіксовано безперервно. Відсутність у долучених до матеріалів справи відеозаписах відомостей про інші події, які не стосуються суті складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, не спростовує факту вчинення ним правопорушення.
Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення неправильно зазначено час вчинення правопорушення, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема відеозаписів із відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції (файл WhatsApp Video 2025-06-20 at 17.48.36.mp4), порушення ОСОБА_1 ПДР України відповідає часу зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що працівник поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення була зобов'язана, на вимогу ОСОБА_1 залучити захисника, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки згідно зі статтями 256, 268, 271 КУпАП, право особи на захисника реалізується під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не на етапі складання протоколу чи проведення огляду. Сам по собі факт складання протоколу не є процесуальною дією, яка потребує обов'язкової присутності захисника. Відтак, відсутність адвоката під час складання протоколу не свідчить про порушення прав ОСОБА_1 і не впливає на допустимість отриманих доказів.
Відомості зазначені в апеляційній скарзі про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4945303 від 11 червня 2025 року на даний час оскаржується, не спростовують обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4945303 від 11 червня 2025 року. Даних про скасування вказаної постанови в ході апеляційного розгляду сторона захисту не надала.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 сам пройшов огляд, який засвідчив, що останній не перебуває в стані сп'яніння не можуть бути взяті до уваги у зв'язку з наступним.
Так, згідно п. 9 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Тобто, ОСОБА_1 повинен був пройти медичний огляд у присутності поліцейського протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
У відповідності з п.22 Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р., висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані докази, зокрема: виписка із медичної карти амбулаторного хворого №104 від 11 червня 2025 року; результат лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю від 11 червня 2025 року; результат токсикологічного дослідження №525 від 11 червня 2025 року не виключають винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.
З матеріалів справи і змісту оскарженого рішення видно, що в даному випадку суд першої інстанції розглянув справу та виніс обґрунтоване і вмотивоване рішення виключно на підставі тих доказів, які були направлені до суду управлінням поліції, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи, що суд першої інстанції перебрав на себе функцію обвинувачення є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2025 року, відносно нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя