Дата документу Справа № 317/2385/25
запорізький апеляційний суд
Провадження №33/807/1046/25Головуючий у 1-й інстанції Громова І.Б.
Єдиний унікальний №317/2385/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.
Категорія -ч.1 ст.130 КУпАП
10 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Федоришин Ірини Василівни на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 30 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з постановою суду, 03.05.2025 року о 16 год. 40 хв. по вул.Центральній, 1 у с.Новоолександрівка водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 110207» д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
В апеляційній скарзі захисник Федоришин І.В. просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивувала тим, що оскаржувану постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі ОСОБА_1 і його захисника. Суд не надав належної правової оцінки обставинам справи та не розглянув належним чином клопотання, які надійшли від сторони захисту до початку судового розгляду.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості особи. Вказаний процесуальний документ оформлено з порушенням вимог закону. Відсутні повні дані, що підтверджують вину.
Матеріали провадження не містять лабораторного підтвердження наявності факту сп'яніння ОСОБА_1 та доказів керування ним транспортним засобом.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не була усвідомленим і добровільним рішенням, прийнятим із розумінням правових наслідків. Працівники поліції фактично створили умови для такої відмови шляхом некоректного інформування про процедуру та відсутності чіткого роз'яснення прав і наслідків.
До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 і його захисник Федоришин І.В. не з'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber»; захисника Федоришин І.В. повідомлено шляхом доставлення повістки в електронному вигляді до електронного кабінету в системі «Електронний суд», за допомогою якого нею було подано апеляційну скаргу. Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка вищезазначених осіб до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності в судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження ОСОБА_1 і його захисник Федоришин І.В. дійсно не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції. ОСОБА_1 було завчасно та належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, шляхом доставлення SMS-повідомлення; захисника Федоришин І.В. повідомлено шляхом доставлення повістки в електронному вигляді до електронного кабінету в системі «Електронний суд», про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні довідки (а.п.32-33).
Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в подальшому захисником Федоришин І.В. реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення. Їй було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі і в правах бути присутнім під час апеляційного розгляду його скарги, заявляти клопотання та подавати докази. Проте, як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 , будучи повідомленим завчасно та належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з'явився, зазначеними вище правами не скористався. Не з'явилась до апеляційного суду й захисник Федоришин І.В.
Жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано. Клопотань про дослідження нових доказів не заявлялось. Тому передбачені ст.268 КУпАП права особи, на переконання апеляційного суду, не порушено.
Крім того, чинним законодавством не передбачено необхідності обов'язкового скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або захисника.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , всупереч протилежним доводам апелянта, судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №319111 від 03.05.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння; підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у протоколі наявний;
- направленні на огляд водія транспортного засобу до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 03.05.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія;
- долученим до матеріалів справи відеозаписом.
Апеляційний суд звертає увагу, що досліджене відео не містить заперечень ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом. Він не вказував, що водієм є інша особа.
Відтак, доказів щодо спростування факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та на підтвердження керування іншим водієм в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду судом не встановлено.
Більш того, змістом наявного відеозапису зафіксовано, як на відповідне запитання працівника поліції водій пояснив навіщо керував автомобілем, знаючи, що його можуть зупинити. ОСОБА_1 , критично оцінивши таку свою поведінку, додатково зазначив, що забув про вживання препаратів для лікування попереку (БК 474171, 03/05/2025 часовий інтервал 16:45:08 - 16:45:30).
Всупереч протилежним аргументам апеляційної скарги захисника у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини мали місце, і що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу «ЗАЗ 110207» д.н.з. НОМЕР_1 за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
У зв'язку з чим апеляційний суд вважає слушними твердження суду першої інстанції щодо встановлення факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Вказаних висновків суд дійшов на основі повного, всебічного дослідження обставин справи та зібраних доказів.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи захисника про відсутність лабораторного підтвердження наявності факту сп'яніння ОСОБА_1 не узгоджуються із наведеним змістом об'єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення в рамках даної справи.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.
Апеляційний суд критично ставиться до посилання захисника про відсутність повних даних на підтвердження вини ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, враховуючи наступне.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення встановлено не лише внаслідок дослідження відомостей відповідного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП. Натомість судом першої інстанції взято до уваги всі установлені обставини справи, а відтак, й сукупність всіх зібраних доказів.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року.
В ньому зазначено дату та місце його складення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта про те, що вказаний процесуальний документ є єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Оскільки, як вже зазначалося, судом першої інстанції враховано та надано правову оцінку за сукупністю усіх встановлених у даній справі обставин, з якими закон пов'язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому - «Інструкція №1452/735»).
Відповідно до п.2 Розділу I Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, оголошено безпосередньо водієві на місці запинки транспортного засобу та викладено у протоколі про адміністративне правопорушення і направленні.
Апеляційний суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.4 розділу І Інструкції №1452/735 ознак наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що змістом наявного в матеріалах справи відеозапису об'єктив зафіксовано процедуру роз'яснення працівником поліції правових наслідків відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. У подальшому відображено, що водій, ймовірно допускаючи отримання позитивного результату огляду на стан сп'яніння, вказує: «Напевно покаже». На чергову законну вимогу працівника поліції пройти вказаний огляд водій згоди не висловлював, зазначивши: «Ну так а смисл? Я відмовляюсь» Після чого ОСОБА_1 було роз'яснено його права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (БК 474171, 03/05/2025 часовий інтервал 16:44:13 - 16:46:05).
Обставин, які б завадили водієві пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, судом не встановлено.
Отже, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 тим самим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.
Долучені стороною захисту копії висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 03.05.2025 року №3038, а також копії висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 у В/Ч НОМЕР_2 від 03.05.2025 року №127, жодного доказового значення в даному провадженні не мають.
Відповідно до п.9 Розділу ІІ, п.16 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Відомостей про дотримання вказаних вимог стороною захисту апеляційному суду не надано.
Більш того, факт проходження ОСОБА_1 медичних оглядів на предмет його перебування у стані сп'яніння не впливає на правильність висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, адже останнього визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП саме за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом в стані сп'яніння.
Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи.
Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Федоришин Ірини Василівни залишити без задоволення.
Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 30 липня 2025 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Гончар