Справа № 308/4708/25
Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,
за участі секретаря - Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року (суддя Іванов А.П.) у справі №308/4708/25 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи ОСОБА_1 , Дубриницько-Малоберезна громада, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в порядку окремого провадження із заявою, у якій просять встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити перебування його - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в подружніх відносинах, як чоловік і дружина, без укладення шлюбу з 2002 року, а також встановити факт його родинних відносин як батька трьох спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із внесенням змін в їхні свідоцтва про народження, в графі батько замість прізвище « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_7 ».
У заяві вказано, що ОСОБА_2 проживає із ОСОБА_1 з 2002 року в подружніх відносинах, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу. Мають чотирьох спільних дітей, троє з яких ще неповнолітні.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , ОСОБА_8 громада про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала суду мотивована тим, що у вказаному провадженні вбачається спір про право, оскільки у свідоцтві про народження дітей батьком зазначено іншу особу, про яку в заяві не вказано, в той час, як такий батько дітей вправі оспорити право на батьківство.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
На вказану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2025 скасувати та прийняти постанову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стверджує, що висновок суду про наявність в даному провадженні спору про право не відповідає фактичним обставинам справи і додаткам до заяви. Вказує, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 іншого шлюбу з іншими особами не мали і не мають, та діти в них тільки спільні.
Підставою звернення із заявою апелянт вказує те, що з ОСОБА_2 з 2002 року перебувала в подружніх відносинах, як чоловік і дружина. Під час перебування у відносинах в них народилося четверо дітей, які проживають з ними, як рідним батьком та матір'ю. Однак на момент народження ОСОБА_1 виявила бажання надати їм своє прізвище, оскільки не перебували у зареєстрованому шлюбі. У свідоцтвах про народження всіх дітей як батьком було зазначено ОСОБА_9 , тобто правильно вказано ім'я та по батькові заявника у справі.
Зазначає, що оскільки ОСОБА_2 є мобілізований до лав ЗСУ, бажає встановити факт батьківства щодо трьох неповнолітніх дітей, батьком яких є фактично.
Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Учасники справи в судове засідання не з'явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 74-76). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Колегія суддів, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надіслані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновків, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Фактичні обставини та застосовані норми права
Згідно з копією паспорту заявника місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано в АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання вказано заявником АДРЕСА_2 . У розділі паспорту на сторінці 10 «Сімейний стан» записів немає. (а.с.1, арк. окремих матеріалів 5).
Згідно з копією військового квитка від 25.10.2024 ОСОБА_2 був призваний у Збройні Сили України (аркуш матеріалів 6-8).
Згідно з копією паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє зареєстроване та фактичне місце проживання в АДРЕСА_2 . У розділі паспорту на сторінці 10 «Сімейний стан» записів немає (арк.. матеріалів 10).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.06.2011 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Мирча, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний запис за №13. Батьком дитини записано ОСОБА_9 , а матір'ю ОСОБА_1 (аркуш окремих матеріалів 13).
Відповідно до копії свідоцтва Серії НОМЕР_2 від 28.10.2022 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Мирча, про що складено відповідний актовий запис №10. Батьками дитини записано ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (аркуш окремих матеріалів 14).
Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_3 від 03.06.2011 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Мирча, про що в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний запис за №14. Батьками дитини записано ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (аркуш окремих матеріалів 15).
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення факту, які розглядає суд. Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Сімейним кодексом України передбачено порядок визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Так відповідно до п.1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За приписами ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент народження дітей сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі і, відповідно, запис про батька проводився зі слів матері.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України). Із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК України.
З матеріалів справи вбачається, що заявник вважає себе батьком дітей, народжених жінкою, яка в момент народження дітей не перебувала у шлюбі (ні з іншим чоловіком, ні із заявником). Тому колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції, що батьком дітей вказана інша особа, яка не залучена до розгляду справи.
В той же час, зважаючи на те, що факт батьківства, про встановлення якого просить ОСОБА_2 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки особа, яка вважає себе батьком дитини, може пред'явити до суду позов, а встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне заявникам для визнання ОСОБА_2 батьком трьох неповнолітніх дітей, тому вимоги, із якими звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 с т. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження.
Також колегія зазначає, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.12.2024 (справа № 308/19770/24) ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за аналогічною його заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 громада про встановлення факту, що має юридичне значення, та роз'яснено заявнику його право на звернення з вимогами до суду в порядку позовного провадження (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123908452#).
Висновки апеляційного суду
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків місцевого суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність постановленої у справі ухвали.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 259, п.1 ч.1 374, ст.ст. 375, 381 - 384, п. 2 ч.1 ст. 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2025 року.
Головуюча:
Судді