Справа № 466/1389/25
Провадження № 1-кп/466/535/25
16 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_4 ,-
В процесі проведення судового розгляду за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12024141380001579 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 185КК України , прокурор звернулася з клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Зазначає, що в інший спосіб неможливо забезпечити його належну процесуальну поведінку , так як процесуальні ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали , не зменшилися й виправдовують тримання особи під вартою. Так як термін дії попередньої ухвали суду про запобіжний захід завершується , просила клопотання задовольнити.
В процесі обговорення вказаного клопотання обвинувачені та їх захисники просили суд відмовити у продовженні строку утримання ОСОБА_4 під вартою. Зазначили, що тривалий час обвинувачений перебуває під вартою, визначений йому розмір застави є непомірним. Відтак, просили застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту або зменшити до мінімального розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового розгляду з приводу заявленого прокурором клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України , суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, його репутацію, наявність судимостей, постійного місця роботи тощо.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вказаний запобіжний захід не може бути застосований до раніше не судимої особи, окрім тієї, що підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. В даному випадку ОСОБА_4 раніше притягався до кримінальної відповідальності .
Виходячи зі змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
При обранні запобіжного заходу щодо обвинуваченого та в подальшому, при продовженні строку вказаного запобіжного заходу, суд визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується , а також існування ризиків, визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості обвинувачення чи вагомості доказів, а тому, оцінюючи клопотання сторін бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу та в подальшому, продовження терміну його дії , оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На теперішній час ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків залишаються на попередньому рівні. Так, на даній стадії судового розгляду, ще не допитані всі свідки, тому існує можливість незаконного впливу на них.
Суд зауважує, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі “Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні “Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі “Пунцельт проти Чехії» (“Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Як встановлено у даному судовому провадженні , ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, вчиненому шляхом проникнення у житло, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. Тобто дана категорія справ викликає великий публічний інтерес.
Враховуючи існування сукупності вказаних ризиків, суворість можливого покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, не є можливим з врахуванням і того, що обвинувачений не має постійного місця проживання у м. Львові та офіційних джерел доходу.
Також матеріали судового провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
При цьому, суд зауважує, що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, питання про продовження якого розглядається, не є безальтернативним, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 182,183 КПК України судом визначено заставу .
При цьому суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Що ж стосується питання зменшення розміру застави відносно обвинуваченого , то з врахуванням пред'явленого обвинувачення, при визначенні розміру застави, визначеного ст. 182 КПК України, судом вже враховувався сімейний та майновий стан ОСОБА_4 , розмір спричиненої шкоди потерпілому, яка не відшкодована . Зменшення розміру застави в даному випадку, на думку суду, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Керуючись ст. 376 КПК України, суд,-
постановив :
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому за ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 15 грудня 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 40 ( сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 ( сто двадцять одну тисячу сто двадцять ) грн.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі крім обов'язків обвинуваченого, визначених ст.42 КПК України, встановити обвинуваченому ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- не відлучатись з м.Львова без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду з України і в'їзду в Україну.
Строк дії ухвали в частині виконання обов'язків - два місяці.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова .
На ухвалу протягом семи діб з дня виготовлення повного тексту може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 21 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1