Справа № 459/800/25
Провадження № 2/459/198/2025
21 жовтня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді Дем'яновської Ю.Д.,
з участю секретаря судового засідання Канас К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики,-
11.03.2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за: кредитним договором №7534973 від 31.01.2024 року в розмірі 91000,00 грн., за договором позики №2455594 від 21.02.2024 року в розмірі 50 032,50 грн.; за договором позики №76987724 від 24.11.2023 року в розмірі 30126,00 грн., за кредитним договором №38359-12/2023 в розмірі 50000,00 грн., а також вирішити питання судових витрат, мотивуючи позовні вимоги тим, що 31.01.2024 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитним договором №7534973 від 31.01.2024 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти, а Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити кошти у термін, встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. Вказує, що 27.09.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №27092024, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором кредитним договором №7534973 від 31.01.2024 року. Зазначає, що згідно з розрахунку заборгованості по кредитному договору №7534973 від 31.01.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 91000,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 25000 грн., за відсотками 66000,00 грн., за пенею та штрафами - 0,00 грн, а тому просить стягнути заборгованість за вказаним договором.
Окрім цього, вказує, що 21.02.2024 відповідач уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір позики №2455594, згідно умов якого отримав кредитні кошти, шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок та зобов'язався повернути його та сплатити проценти за користування позикою. 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло за плату право грошової вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 28 від 25.07.2024 до договору Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50032,50 грн, сума заборгованості за основною сумою боргу 14700,00 грн, сума заборгованості за відсотками 35332,50 грн.
Також посилається на те, що 24.11.2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір позики №76987724, згідно умов якого останній отримав кредитні кошти. Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 до договору Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» також набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30126,00 грн. за вказаним договором. Вказує, що сума заборгованості за основною сумою боргу 7140,00,00 грн, сума заборгованості за відсотками 22986,00 грн. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить стягнути заборгованість за договором позики №2455594 від 21.02.2024 року, право вимоги за якими перейшло до позивача за Договором факторингу №14/06/21.
Водночас, позивач обгрунтовує свої вимоги і тим, що 24.12.2023 відповідач уклав з ТОВ «Аванс Кредит» кредитний договір №38359-12/2023, за умовами якого отримала кредитні кошти шляхом перерахування на банківський рахунок, однак такі, всупереч умовам договору не повернув. А, оскільки 20.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №20062024, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло за плату право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , що підтверджується Реєстром боржників від 20.06.2024, просить стягнути заборгованість за кредитним договором №38359-12/2023 в розмірі 50000,00 грн., з яких: 20000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 30000 грн. сума заборгованості за відсотками.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , уклавши договори позики та кредитні договори і отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, всупереч умов договорів порушив свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості. З огляду на наведене, враховуючи, що до позивача перейшло право вимоги по зазначених договорах, просить стягнути з відповідача заборгованість у сукупному розмірі 221158,50 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою від 24.03.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 30.04.2025 з викликом сторін.
22.04.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача - адвокат Калінін С.К. висловився про безпідставність позовних вимог, зазначивши, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами переходу права вимоги за кредитними договорами №7534973 від 31.01.2024 року, №38359-12/2023 від 24.12.2023 року та договорами позики №2455594 від 21.02.2024 року, №76987724 від 24.11.2023 року. Вважає, що посилання позивача про перехід права вимоги за договорами позики №2455594 від 21.02.2024 року, №76987724 в розмірі 30126,00 грн. на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року безпідставними, оскільки даний договір укладено 14.06.2021 року, а самі договори позики 21.02.2024 року та 24.11.2023, тому на момент укладення договору факторингу строк виконання за договорами позики ще не настав. Також, у витягах з реєстру боржників до договорів факторингу відсутні підписи сторін фактору, клієнта та відтиски печатки. Стосовно наданих позивачем розрахунків вказав, що такі не є належними доказами виникнення заборгованості та не підтверджують правильність нарахувань вказаної заборгованості, так як відсутні будь-які дані щодо нарахування самої суми заборгованості, надані певними кредиторами, не вказана відсоткова ставка, дані стосовно внесення коштів в рахунок погашення заборгованості за кожним із договорів. Окрім цього, розрахунок підготовлений не первісним кредитором, а правонаступником, тобто позивачем, та не містить жодних підписів та печаток з даними первісних кредиторів. Більше того, вважає, що у матеріалах відсутні докази укладення договорів в електронному вигляді, оскільки позивач не надав доказів про отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення про здійснення входу останнім на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення зі всіма істотними умовами договорів. Водночас, звертає увагу, що позикодавець мав право на стягнення процентів за користування позикою як за договором №2455594 від 21.02.2024 року, так і за договором №76987724 від 24.11.2023 року лише протягом 30 днів. Більше того, посилається на відсутність доказів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за вищевказаними договорами. Відтак, враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити, стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін та партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 16 000 грн.
28.04.2025 року надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача зазначив про безпідставність, необгрунтованість доводів представника відповідача. Вказав про факт підписання відповідачем договорів електронним підписом з одноразовим ідентифікатором та не спростування презумпції правомірності договору. Відтак, вважає, що позивачем доведено факт укладення відповідачем кредитних договорів та договорів позики в електронній формі, а дії відповідача свідчать про намагання уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
Ухвалою від 30.04.2025 року, клопотання позивача задоволено частково; витребувано у АТ «Приватбанк» відомості щодо: належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 ; надходження на картковий рахунок НОМЕР_2 , 31.01.2024 року грошових коштів у розмірі 25000 грн. за кредитним договором № 7534973 від 31.01.2024; надходження на картковий рахунок НОМЕР_2 , 24.11.2023 року грошових коштів у розмірі 12000 грн. за договором позики № 76987724 від 24.11.2023 року; відомостей щодо надходження на картковий рахунок НОМЕР_2 , 21.02.2024 року грошових коштів у розмірі 15000 грн. за договором позики № 2455594 від 21.02.2024 року; відомостей щодо надходження на картковий рахунок НОМЕР_2 , 24.12.2023 року грошових коштів у розмірі 20000 грн. за кредитним договором №38359-12/2023 від 24.12.2023 року; в задоволенні інших вимог - відмовлено.
Розгляд справи призначався на 03.06.2025, 25.06.2025, однак відкладено з різних технічних причин.
06.08.2025 року засідання не відбулося у зв'язку із неявкою усіх учасників та зайнятістю судді розглядом іншої справи.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, у позові та відзив міститься згода на розгляд справи у їх відсутності.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд здійснюється на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за: договором позики №2455594 від 21.02.2024 року в розмірі 50 032,50 грн., договором позики №76987724 від 24.11.2023 року в розмірі 30 126, 00 грн.
Судом встановлено, що 21.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2455594. Відповідно до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується надати відповідачу грошові кошти в загальній сумі 15000,00 грн, строком на 30 днів, з базовою процентною ставкою 2,5 % в день (фіксована процентна ставка). Дата надання позики 21.02.2024 року, дата повернення позики 22.03.2024 року, денна процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності протягом первісного строку кредитування); процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % в день (не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження), орієнтовна реальна річна процентна ставка 447,63%. (т.1 а.с.38-41).
Як підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, у ОСОБА_1 виникла кредитна заборгованість у розмірі - 50032,50 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 14700,00 грн, сума заборгованості за відсотками 35332,50 грн. (т.1 а.с.50).
Крім того, 24.11.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76987724. Відповідно до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується надати відповідачу грошові кошти в загальній сумі 12 000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за базовою процентною ставкою в розмірі 2,50 % в день (фіксована процентна ставка). Дата надання позики 24.11.2023 року, дата повернення позики 23.12.2023 року, знижена процентна ставка 0,5% в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % в день (не застосовується в період воєнного стану), пеня 2,7 % в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 480,71%. (т.1 а.с.51-54).
Згідно розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 виникла кредитна заборгованість у розмірі - 30 126, 00 грн, з яких: 7140,00,00 грн, сума заборгованості за основною сумою боргу та 22986,00 грн. сума заборгованості за відсотками. (т.1 а.с.58).
14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно п.1.2. Договору факторингу №14/06/21 слідує, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно визначення термінів, що використовуються у даному Договорі, право вимоги - право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі Договору позики; боржники - позичальники Клієнта, яким клієнт надав позику, тобто які мають зобов'язання перед клієнтом згідно з Договором позики, щодо внесення основної суми боргу (кредиту), плати за кредитом (плати за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов'язань, а також будь-які представник боржника, повірені, правонаступники, поручителі, інші особи, що взяли на себе обов'язок виконати (повність або частково) зобов'язання щодо сплати заборгованості замість боржника (т.1 а.с.42-44).
28.07.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу, якою п. 1.3 Договору факторингу викладено в наступній редакції: «Клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (т.1 а.с.45).
13.06.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Додаткову угоду №7 до Договору факторингу № 14/06/21 (т.1 а.с.46), 25.07.2024 року - Додаткову угоду №32 до Договору факторингу № 14/06/21 (т.1 а.с.47) та 19.08.2024 року - Додаткову угоду №34 до Договору факторингу № 14/06/21 (т.1 а.с.55).
Як вбачається із акту прийому-передачі Реєстру Боржників №28 від 25.07.2024 року Договір факторингу № 14/06/21 (т.1 а.с.48) та акту прийому-передачі Реєстру Боржників №30 від 19.08.2024 року Договір факторингу № 14/06/21 (т.1 а.с.56) відповідно на виконання п.1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №28 від 25.07.2024 року та №30 від 19.08.2024 року, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно із Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором позики №2455594 у сумі 50 032,50 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 14700,00 грн, сума заборгованості за відсотками 35332,50 грн. (т.1 а.с.49).
Згідно із Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором позики №76987724 у сумі 30 126,00 грн, з яких: 7140,00,00 грн, сума заборгованості за основною сумою боргу та 22986,00 грн. сума заборгованості за відсотками (т.1 а.с.57).
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7534973 від 31.01.2024 року в розмірі 91 000,00 грн.
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем 31 січня 2024 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №7534973, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит. Відповідно до п. 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2 цього Договору, сума позики становить 25 000 грн, строк договору позики - 360 днів, стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день, знижена процентна ставка 1,10 % в день. Затверджено паспорт споживчого кредиту (т.1 а.с.11-20,21-23).
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7534973 від 31.01.2024 року, у ОСОБА_1 виникла кредитна заборгованість у розмірі - 91 000, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 25000 грн., за відсотками 66000,00 грн., за пенею та штрафами - 0,00 грн, а тому просить стягнути заборгованість за вказаним договором (т.1 а.с.29-32).
27.09.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27092024, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна»» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (т.1 а.с. 24-26).
Як вбачається із акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.09.2024 року за Договором факторингу №27092024, на виконання п.1.2 договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (т.1 а.с.27).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27.09.2024 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №7534973 в сумі 91 000, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 25000 грн., за відсотками 66000,00 грн., за пенею та штрафами - 0,00 грн, а тому просить стягнути заборгованість за вказаним договором (т.1 а.с.28).
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року в розмірі 50000,00 грн.
24.12.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №38359-12/2023, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 20 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (т.1 а.с.68).
Кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту 21.04.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування.
Згідно п.1.4.1 процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2.
Відповідно до п. 1.5 детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
За п.1.6 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4731-18хх-хххх-2645, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору).
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W8516 і був надісланий на номер мобільного телефону.
24 грудня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 24.12.2023 року №38359-12/2023, що є невід'ємною частиною до договору. Згідно з графіком платежів строк, на який надано кредит становить 120 днів, всього до оплати було розраховано 80 000,00 грн, у тому числі: 20 000,00 грн - сума кредиту, 60 000,00 грн - сума нарахованих процентів за користування кредитом.
Змістом паспорту споживчого кредиту від 24.12.2023 року підтверджується обізнаність відповідача з інформацією, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит, про що свідчить наявність електронного підпису відповідача, якиц підтверджує поінформованість останнього про основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, реальну річну процентну ставку, тощо.
20 червня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20062024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає (т.1 а.с.70-72).
Згідно з витягом з реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 50 000,00 грн. за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023, з яких: 20000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 30000 грн. сума заборгованості за відсотками (т.1 а.с.74).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду і якості. За договором позики позикодавець має право отримати від позичальника проценти в обумовленому договором розмір або на рівні облікової ставки НБУ (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 526, частини 1 статті 530 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
В справі що розглядається, усі договори підписані з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, в кожному з договорів зазначено анкетні дані, електронну адресу та номер телефону позичальника.
Отже, усі договори, стягнення заборгованості за якими є предметом розгляду цієї справи, підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання ним цих договорів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори (договори позики) між первісними кредиторами та відповідачем не були б укладеними.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Зміст договорів свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між первісними кредиторами та відповідачем.
Щодо доводів відповідача в частині відсутності доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача суд зазначає наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі (постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц).
На виконання умов п.1.1,1.2 договору позики № 2455594 від 21.02.2024 року на номер електронного платіжного засобу, вказаного відповідачем самостійно НОМЕР_2 , 21.02.2024 року здійснено переказ кредиту у розмірі 15000 грн, що підтверджується довідкою про перерахування коштів №КД-000022452/ТНПП (т.2 а.с.128-129), а також відповіддю АТ КБ «Приватбанк» про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_3 , на яку 21.02.2024 року перераховано 15 000 грн. (т.2 а.с.172).
Крім того, 24.11.2023 року на виконання умов п.п.1,2 договору позики №76987724 від 24.11.2023 року відповідачу ОСОБА_1 на вказаний ним самостійно аналогічну карту здійснено транзакцію із зарахування 12000 грн, що підтверджується довідкою № КД-000022446/ТНПП (т.2 а.с.115) та відповіддю АТ КБ «Приватбанк» про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_3 , на яку 24.11.2023 року перераховано 12 000 грн. (т.2 а.с.172).
Факт одержання відповідачем ОСОБА_3 кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту № 7534973 від 31.01.2024 року підтверджується також відповіддю АТ КБ «Приватбанк» про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_3 , на яку 31.01.2024 року перераховано 25 000 грн. (т.2 а.с.172).
Про те, що кредитні кошти ОСОБА_1 отримані згідно договору про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року свідчить повідомлення сервісу онлайн платежів iPay.ua за вих №3466_250130182323 (т.2 а.с.135), відповіддю АТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.с.172), про те, що 24.12.2023 року на карту ОСОБА_1 НОМЕР_3 здійснено переказ кредиту у розмірі 20000 грн.
До того ж, вказуючи на відсутність доказів про зарахування відповідачу на зазначену ним карту кредитних коштів по вищезазначених чотирьох договорах, останній не надає доказів не отримання цієї суми, а саме виписку з карткового рахунку. Сторонами підписаний кредитний договір, додатки до договору і відповідач не ставив питання про невиконання умов цього договору.
Також суд звертає увагу, що сам факт укладення договорів позики та кредитних договорів відповідачем не заперечується, останній не звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій, тому і доводи про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів згідно договорів, суд вважає неспроможними.
Згідно з п.1 ч.1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В свою чергу, за змістом ч.1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Суд звертає увагу, що в зазначеній нормі права мова йде про право грошової вимоги, яке не можна ототожнювати із зобов'язанням боржника, оскільки право вимоги є похідним наслідком, що виникає через невиконання боржником певного грошового зобов'язання.
З вказаного слідує, що право вимоги не може існувати саме по собі.
Згідно із пункту 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги.
Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.
Договір факторингу має такі ознаки:
1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату;
2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;
3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;
4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» умови;
5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 вказано, що визначальною ознакою договору факторингу є суб'єктний склад його учасників. Так, суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони:
- клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч.2 ст.1079 ЦК України);
- фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 ЦК України);
- боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Судом, встановлено, що договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, укладений між ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів", передував договорам позики №2455594 від 21.02.2024 року та №76987724 від 24.11.2023 року укладеним між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем. Тому предметом даного договору факторингу не могло бути право вимоги за договорами позики №2455594 від 21.02.2024 року та №76987724 від 24.11.2023 року, оскільки таких зобов'язань на той момент ще не існувало.
При цьому, сам вказаний договір факторингу не містить умов, за яких його дія поширюється на кредитні договори, що виникли після його укладення (майбутня вимога).
Натомість, умовами договору факторингу передбачено, що предметом договору є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, дія договору вичерпується відступленням права вимоги щодо визначених реєстром зобов'язань, і не поширюється на інші грошові зобов'язання.
Із наведеного слідує, що вимога на момент укладення договору повинна була бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" щодо ОСОБА_4 на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021 не було, та сторони не могли передбачити, що 24.11.2023 року та 21.02.2024 року між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем будуть укладені договори позики.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за договором позики №2455594 від 21.02.2024 року в розмірі 50 032,50 грн. та договором позики №76987724 від 24.11.2023 року в розмірі 30 126, 00 грн., укладених між ТОВ "1Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
При цьому, суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належним чином довело, що набуло право грошової вимоги за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року та договором №7534973 про надання споживчого кредиту від 31.01.2024 року.
На підтвердження заявлених позовних вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копію договору про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023, договору №7534973 про надання споживчого кредиту від 31.01.2024 року, договори факторингу, акти прийому-передачі Реєстру боржників, витяги з реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості за укладеними кредитними договорами, які відповідач належними доказами не спростував.
Посилання сторони відповідача про те, що витяг з реєстру боржників не містить підпису однієї зі сторін договору, зважаючи на відсутність спору щодо змісту зазначених правочинів договору факторингу №27092024 від 27.09.2024 року та договору факторингу №2006202420 від 20 червня 2024 року та їх дійсність, не можуть бути покладені в основу висновків про недоведеність позивачем наявності у нього прав вимоги, набутих за чинними договорами факторингу.
Встановлено, що ОСОБА_1 отримані кредитні кошти згідно договору про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року, що підтверджується повідомленням сервісу онлайн платежів iPay.ua за вих №3466_250130182323 (т.2 а.с.135) та відповіддю АТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.с.172), про те, що 24.12.2023 року на карту ОСОБА_1 НОМЕР_3 здійснено переказ кредиту у розмірі 20000 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023, така становить 50 000 грн, з яких: 20000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 30000 грн. сума заборгованості за відсотками.
Розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року відповідачем не спростований, позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року, а тому суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом стягнення заборгованості за цим договором, відтак позов в цій частині є підставним та підлягає задоволенню.
Факт одержання відповідачем ОСОБА_3 кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту № 7534973 від 31.01.2024 року підтверджується також відповіддю АТ КБ «Приватбанк» про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_3 , на яку 31.01.2024 року перераховано 25 000 грн. (т.2 а.с.172).
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №7534973 від 31.01.2024 року, у ОСОБА_1 виникла кредитна заборгованість у розмірі - 91 000, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 25000 грн., за відсотками 66000,00 грн., за пенею та штрафами - 0,00 грн, а тому просить стягнути заборгованість за вказаним договором (т.1 а.с.29-32).
Що стосується вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом №7534973 від 31.01.2024 року, суд виходить з наступного.
З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що за договором №7534973 від 31.01.2024 року в період з 22.04.2024 по 29.06.2024 нарахування процентів здійснювалося за ставкою 2,20%.
Разом з тим, згідно ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
При цьому ст.58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, натомість відповідачу нараховувалися відсотки понад 1% в день. Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 31.01.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи положення ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та вимоги пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», з 23.04.2024 позивачем неправомірно нараховувалися проценти за ставкою 2,20% на день.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що необхідне перерахувати проценти за період з 23.04.2024 по 29.06.2024, з розрахунку розміру денної процентної ставки 1,5%, у зв'язку з чим розмір таких за період з 23.04.2024 по 29.06.2024 становитиме 25500 грн (375 грн х 68 днів), а загальний розмір процентів становитиме 54100 грн.
Тому суд дійшов висновку про часткове стягнення заборгованості за вказаним договором.
Таким чином, позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконав, у передбачений в договорах строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.
Відтак, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту №7534973 від 31.01.2024 року та №38359-12/2023 від 24.12.2023 року, у зв'язку із невиконанням їх умов. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7534973 від 31.01.2024 року в розмірі 79100,00 грн., з яких: 25000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 54100,00 грн. - сума заборгованості за процентам; за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року в розмірі 50000,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30000,00 грн. - сума заборгованості за процентами, а всього 129100,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.
Представник відповідача просив стягнути 16 000 гривень витрат на правову допомогу в рамках договору №б/н/25 від 14.04.2025 року про надання професійної правничої допомоги, які заявив до стягнення з позивача.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав копію договору №б/н/25 від 14.04.2025 року про надання правничої професійної допомоги, укладений між Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 ( а.с.139-142); копію додатку №1 до договору в якому сторони домовилися про гонорар Бюро, умови та порядок розрахунків (а.с.143); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність серії ПТ № 2212 виданого 26.06.2018 на ім'я Калінін С.К. (а.с.135); копію посвідчення адвоката Калініна С.К. (а.с. 136-137); копію ордера №1237383 від 21.04.2025 року (а.с.138); витяг рекомендованих ставок адвокатського гонорару які затверджені рішенням засновника Адвокатського Бюро «Калінін і Партнерни» №3/2018 від 17.07.2018 року (а.с.146); копію акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання професійної правничої допомоги, згідно якого відповідачу було надано такі послуги: усна консультація Клієнта щодо захисту його прав по справі 459/800/25, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості, складання та оформлення, подання до суду в інтересах клієнта відзив на позовну заяву по справі 459/800/25 (а.с.147).
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1 ст.137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, часткового задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги, часткового задоволення позову.
Позивач у позовній заяві прость стягнути понесені судові витрати, судовий збір та витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 1514грн.. Проте, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували понесення вказаних витрат пов'язаних з розглядом справи. Тому суд відмовляє в стягненні на користь позивача витрат пов'язаних з розглядом справи у сумі 1514грн.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1936,50 грн., виходячи з наступного розрахунку 129100,00 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 3317,38 грн. (ставка судового збору) : 221158,50 грн. (сума заявлених позовних вимог).
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 129100 (сто двадцять дев'ять тисяч сто) гривень заборгованості, з яких за договором про надання споживчого кредиту №7534973 від 31.01.2024 року в розмірі 79100,00 грн., з них: 25000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 54100,00 грн. - сума заборгованості за процентам; за договором про надання фінансового кредиту №38359-12/2023 від 24.12.2023 року в розмірі 50000,00 грн., з них: 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30000,00 грн сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1982 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 34 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн 00 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри,30, код ЄДРПОУ 35625014);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено 21.10.2025.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська