ЄУН: 336/413/23
Провадження №: 2/336/40/2025
21.10.25
іменем України
21 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/413/23 (провадження № 2/336/40/2025) за позовною заявою ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державний нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцева Анна Сергіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «Агро-Ресурс»
про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку,-
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача адвокатів Сахно О.В. та Кари Р.Т.,
представника відповідача адвоката Мідяного Є.О.,
встановив:
12 січня 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державний нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцева А.С., про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку, в якій просить визнати за нею право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 03.06.1993 року, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
18 січня 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Роз'яснено відповідачам право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Витребувано з Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області спадкову справу №42/2001, відкритої після смерті ОСОБА_4 , 1935 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та витяг зі Спадкового реєстру.
13 лютого 2023 року до суду від представника відповідача адвоката Мідяного Є.О. надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні (т. 1 а.пр. 58-72).
20 лютого 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та позовна заява (уточнена) про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку (.т. 1 а.пр. 74-84).
02 березня 2023 року до суду від представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшли пояснення щодо позову та відзиву (т. 1 а.пр. 89-96).
06 березня 2023 року до суду від представника відповідача адвоката Мідяного Є.О. надійшла заява про залучення до справи в якості третьої особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Фермерського господарства «Агро-Ресурс», та клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (т. 1 а.пр. 97-116).
13 червня 2023 року до суду від представника відповідача адвоката Мідяного Є.О. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (т. 1 а.пр. 136 - 145).
20 липня 2023 року до суду від позивача надійшли заперечення проти доручення наданих доказів представником відповідач (т. 1 а.пр. 151-154).
17 січня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (т. 1 а.пр. 204-210).
06 травня 2024 року до суду від позивача надійшла позовна заява (уточнена) про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку (т. 2 а.пр. 47-52).
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , 1935 р.н., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 09.08.2000р. виконкомом Комишуваської селищної ради, Оріхівського району, Запорізької області.
Після смерті батька залишилось спадкове майно. Було заведено спадкову справу №42/2001.
Вона звернулася до Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області з метою оформлення права на спадщину, про яку їй на той час було відомо і отримала Свідоцтво про право на спадщину від 30.04.2001 р. реєстр. № 839. З тексту цього свідоцтва слідує, що інші спадкоємці ОСОБА_5 (її брат та син померлого) та ОСОБА_6 (її мати та дружина померлого, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть) відмовилися від своїх часток на її користь. Тобто вона є єдиним спадкоємцем за законом після ОСОБА_4 .
У 2020 році під час проведення ремонтних робіт, вона знайшла документи, що підтверджують, що після смерті її батька існує спадкове майно, а саме права засновника «Фермерського господарства «Радуга» та права довічного успадкованого володіння та постійного користування на дві земельні ділянки, що знаходяться на території Новоіванівської ради Оріхівського району Запорізької області та Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області (на сьогоднішній час це територія Комишуваської територіальної громади Запорізького району Запорізької області).
«Фермерське господарство «Радуга», яке належало його батькові відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 26.02.1998р., статуту зареєстрованого розпорядженням Представника Президента України у Оріхівському районі від 17.05.1993р. № 183.
В процесі оформлення спадщини виявилось, що у неї немає можливості оформити у спадщину в нотаріальному порядку вищевказане спадкове майно, зокрема, права на земельну ділянку. Державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцевою Анною Сергіївною їй було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.02.2021р. № 108/02-31, мотивовану тим, що на земельну ділянку площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком - ОСОБА_4 , згідно з Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 03.06.1993року (далі - земельна ділянка ), відсутній правовстановлюючий документ на майно, таким документом має бути Державний акт на право власності на земельну ділянку (Державний акт на право приватної власності на землю).
Не погоджуюсь з такою відмовою позивачка зазначає, що у неї наявні документи, які підтверджують те, що спадкове майно, зокрема, право на земельну ділянку та майнові права засновника «Фермерського господарства «Радуга» належали її батькові (спадкодавцю), проте за життя він не зареєстрував їх як цілісний майновий комплекс селянського (фермерського) господарства.
ОСОБА_4 був єдиним засновником «Фермерського господарства «Радуга», а тому і одноосібним кінцевим бенефіціарним власником (контролером), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 26.02.1998р., статутом зареєстрованим розпорядженням Представника Президента України у Оріхівському районі від 17.05.1993р. № 183, розпорядженням Представника Президента України у Оріхівському районі від 17.05.1993р. № 183.
Вона, як єдина спадкоємиця, яка прийняла спадщину, бажає продовжити діяльність «Фермерського господарства «Радуга», яке має основні фонди, необхідні для здійснення господарської діяльності, зокрема, земельну ділянку площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком - ОСОБА_4 , згідно з Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 03.06.1993року, але вона позбавлена можливості у позасудовому порядку переоформити спадщину на майнові права на вказану земельну ділянку.
Крім того, «Фермерським господарством «Радуга» використовується право на земельну ділянку площею 20,0 га на території Новоіванівської сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком - ОСОБА_4 (як засновником фермерського господарства) згідно з Державним актом на право постійного користування землею, виданого громадянину України від 30.12.1993 року). Позивач вважає, що найбільш вірним способом захисту своїх порушених прав відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України, є спосіб захисту у вигляді - визнання права.
09 травня 2024 року ухвалою суду витребувано із Запорізького обласного державного нотаріального архіву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеси) належним чином завірену копію спадкової справи №42/2001, відкритої після померлого ОСОБА_4 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_3 та надіслати до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (т. 2 а.пр. 72-74).
07 червня 2024 року до суду від Запорізького обласного державного нотаріального архіву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеси) надійшла копія спадкової справи №42/2001, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка заведена 19 січня 2001 року, Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області (т. 2 а.пр. 83-117).
26 липня 2024 року ухвалою суду залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Фермерське господарство «Агро-Ресурс».
В задоволенні клопотання представника позивача про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Зайцеву Анну Сергіївну та Запорізький обласний державний нотаріальний архів Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) - відмовлено (т. 2 а.пр. 146-149).
26 листопада 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (т. 2 а.пр. 178-190).
16 травня 2025 року до суду від представника третьої особи ФГ «Агро-Ресурс» надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви, заявлений позов вважає не обґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити (т. 3 а.пр. 6-16).
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представники підтримали позовні вимоги, які викладені в заявах по суті справи та просили їх задовольнити.
Представник Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав що частково заявлені позивачем вимоги до неналежного відповідача.
Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, відповідно до письмових пояснень щодо позову та відзиву просив розгляд справи за його відсутності.
Третя особа державний нотаріус в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Жодних заяв чи клопотань від них не надходило.
Представник третьої особи Фермерського господарства «Агро-Ресурс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відповідно до письмових пояснень щодо позову представник просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.13 ч.1, 81 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право успадковуваного володіння земельною ділянкою, виданого гр. ОСОБА_4 , який мешкає у с. Комишуваха, на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області Української РСР від 16 квітня 1993 року за № 23, вказаному землеволодільцю надається у довічне успадковане володіння 30,0 гектарів землі в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано у довічне успадковуване володіння для ведення фермерського господарства (т. 1 а.пр. 17-19, т. 2 а.пр. 180-181).
Згідно з рішенням № 23 від 20 квітня 1993 року виконавчий комітет Новотроїцької сільської ради народних депутатів розглянувши розпорядження Представника Президента № 130 від 15 квітня 1993 року вирішив виділити ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 30 га ріллі у довічне успадковане володіння для ведення селянського/фермерського господарства в сільському підприємстві ім. Горького Оріхівського району Запорізької області за селом Жовта Круча на ґрунтовому захисному полі (т. 1 а.пр. 139).
Для ведення на вказаній земельній ділянці фермерського господарства ОСОБА_4 створив та зареєстрував «Фермерське господарство «Радуга» та став його засновником (т. 1 а.пр. 13-16, 207-209).
24 березня 1998 року уповноваженою особою внесені відомості про зміну місцезнаходження Селянського /Фермерського господарства «Радуга» та видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (т. 1 а.пр. 12). Ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 19273775.
01 грудня 1998 року ОСОБА_4 як голова Фермерського господарства «Радуга» звернувся до виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради народних депутатів із заявою, в якій просив розглянути питання про розірвання договору на землю, яка виділена під Фермерське господарство «Радуга» розміром 30,0 га, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я (т. 1 а.пр. 141).
Рішенням третьої сесії двадцять третього скликання Новотроїцької сільської ради № 6 від 03 грудня 1998 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 керівника Фермерського господарства «Радуга» прийнято рішення про припинення діяльності Фермерського господарства «Радуга» керуючись Земельною реформою на Україні гл. 3 ст. 27 «Припинення права володіння або права користування землею» та вирішено вилучити земельну ділянку розміром 30,0 га орної землі у керівника Фермерського господарства «Радуга» ОСОБА_4 , яка виділялась йому для ведення фермерського господарства, за станом здоров'я яку він обробити не має можливості (т. 1 а.пр. 140).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 22 грудня 1999 року Новотроїцька сільська рада Оріхівського району Запорізької області в особі во сільського ОСОБА_7 (орендодавець) передала Селянському фермерському господарству «МАААТ» в особі голови господарства ОСОБА_8 (орендар) земельну ділянку площею 30,0 га (відповідно до рішення № 5 дев'ятої позачергової сесії двадцять третього скликання Новотроїцької сільської ради від 29 жовтня 1999 року (т. 1 а.пр. 61-67).
В п. 1.5 договору зазначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду має такі недоліки, які суттєво можуть впливати на ефективність передбаченого договором її використання: на час передачі земельна ділянка не оброблялася і не використовувалася протягом 2 років.
Староста Новотроїцького старостинського округу № 4 на запит адвоката повідомила, що земельна ділянка площею 30,0 га. яка виділялася ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області №23 від 16 квітня 1993р. для ведення фермерського господарства поділена та складається із земельної ділянки площею 5,2613 га кадастровий номер 2323986200:09:002:0100 (приватна власність) та 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передана в оренду (орендована земельна ділянка).
Земельна ділянка площею 5,2613 га, розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області, яка належала ОСОБА_3 , 1963 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №155946, виданого Оріхівською РДА Запорізької області 12.01.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та право постійного користуванню землею, договорів оренди землі за номером 010627500140, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сількогосподарського виробництва.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 земельна ділянка оформлена по спадщині дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 22 січня 2004 року по 1/2 частці кожному. Додано свідоцтво про право на спадщину за законом та витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Земельна ділянка площею 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передавалася в оренду за договором від 22.12.1999р. Селянському фермерському господарству «МАААТ» строком на 10 років, а згодом ФГ «Агро-Ресурс» за договором від 23.04.2012р. строком на 49 років, який на теперішній час є чинним та відповідає чинному земельному законодавству (т. 1 а.пр. 106-114).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який видано на запит ОСОБА_1 станом на 13 вересня 2022 року міститься запис: Фермерське господарство «Радуга», ідентифікаційний код юридичної особи 19273775, зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне. Інші відомості щодо видів економічної діяльності, органів управління юридичною особою, засновників тощо відсутні (8-10).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 65 році, про що в книзі реєстрації актів про смерть 09 серпня 2000 року зроблено запис за № 72, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т 1 а.пр. 5).
Відповідно до спадкової справи № 42/2000, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 звернулася до Оріхівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.
30 квітня 2001 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з: житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1276 м2; трактора марки Т150К, машина № НОМЕР_2 , випуску 1976 року; грошового внеску сумою 0,01 грн., що зберігається в Оріхівському відділенні Запорізької дирекції банку «Україна»; депозитних внесків (т. 2 а.пр. 101).
26 липня 2002 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на внески за відсотками (т. 2 а.пр. 102).
Державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцевою Анною Сергіївною ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.02.2021р. № 108/02-31, мотивовану тим, що на земельна ділянка площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, яку отримав ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 16 квітня 1993 року № 23, тобто після встановленої дати 15 березня 1991 року, а саме 16 квітня 1993 року. Це унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 (т. 1 а.пр. 11, т. 2 а.пр. 99).
Відповідно до постанови державного нотаріуса Оріхівської державної нотаріальної контори від 08.02.2022р. № 78/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом щодо частки в складеному капіталі Селянського (Фермерського) господарства «Радуга», оскільки юридична особа не зареєстрована як цілісний майновий комплекс, при цьому розмір складеного капіталу у господарстві відсутній (т. 2 а пр. 86).
Предметом спору у цій справі є право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яке виникло в особи - засновника фермерського господарства на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, згідно із Земельним кодексом Української РСР 1990 року. У Земельному кодексі України 2001 року «право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою» не визначено.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 15-1 ЗК України (тут і далі у чинній редакції, якщо не зазначено інше) до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно із статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної га навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
ОСОБА_4 отримав спірну земельну ділянку на праві довічного успадковуваного володіння на підставі Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року (в редакції від 15 березня 1991 року) та на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року «Про селянське (фермерське) господарство», яким і було визначено порядок його успадкування.
Закон України від 19 червня 2003 року «Про фермерське господарство» також не містить такої форми володіння землею, як довічне успадковуване володіння, як і чинний Земельний кодекс України.
Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.
ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.
При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.
Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.
Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов'язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв'язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;
- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов'язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.
При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 ( провадження № 14-487 цс19) щодо права довічного користування земельною ділянкою виснувала, що право довічного користування успадкованого володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.
З досліджених в судовому засіданні документів слідує, що ОСОБА_9 за життя звернувся до виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради народних депутатів із заявою, в якій просив розглянути питання про розірвання договору на землю, яка виділена під Фермерське господарство «Радуга» розміром 30,0 га, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я (т. 1 а.пр. 141).
Рішенням третьої сесії двадцять третього скликання Новотроїцької сільської ради № 6 від 03 грудня 1998 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_4 керівника Фермерського господарства «Радуга» прийнято рішення про припинення діяльності Фермерського господарства «Радуга» керуючись Земельною реформою на Україні гл. 3 ст. 27 «Припинення права володіння або права користування землею» та вирішено вилучити земельну ділянку розміром 30,0 га орної землі у керівника Фермерського господарства «Радуга» ОСОБА_4 , яка виділялась йому для ведення фермерського господарства, за станом здоров'я яку він обробити не має можливості (т. 1 а.пр. 140).
Відповідно до статті 27 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року за N 561-XII (в редакції на час звернення ОСОБА_4 до виконавчого комітету Новотроїцької сільської ради) визначені підстави припинення права володіння або права користування землею.
Право володіння або право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється Радою народних депутатів у випадках: 1) добровільної відмови від земельної ділянки;3) припинення діяльності підприємства, установи, організацїї, селянського (фермерського) господарства тощо.
Земельна ділянка площею 30,0 га, яка виділялася ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області №23 від 16 квітня 1993р. для ведення фермерського господарства поділена та складається із земельної ділянки площею 5,2613 га кадастровий номер 2323986200:09:002:0100 (приватна власність) та 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передана в оренду (орендована земельна ділянка).
Земельна ділянка, площею 5,2613 га, розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області, яка належала ОСОБА_3 , 1963 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №155946, виданого Оріхівською РДА Запорізької області 12.01.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та право постійного користуванню землею, договорів оренди землі за номером 010627500140, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сількогосподарського виробництва.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 земельна ділянка оформлена по спадщині дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 22 січня 2004 року по 1/2 частці кожному. Так, земельна ділянка, площею 5,2613 га, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, яка розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , входить до складу спірної земельної ділянки, площею 30,0 га, право довічного успадковуваного володіння на яку просить визнати ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 9 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що: "належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 635/7642/16-ц (провадження № 61-42670св18)вказано, що: "для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачу".
Позивач ОСОБА_1 , розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд та отримуючи професійну правничу допомогу від адвокатів Сахно О.В., Кари Р.Т., з часу подачі даного позову до суду 12 січня 2023 року (що підтверджується матеріалами справи), та протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції, не скористалася своїм правом на подання належних та достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог (у тому числі, заявлення клопотання про залучення співвідповідачів тощо).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. Лише за клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
Суд надає позивачу доступ до правосуддя та не може з підстави не визначення належних відповідачів на стадії прийняття позовної заяви до розгляду відмовити у відкритті провадження.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача.
Процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді справи роз'яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (заявлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом. Такий правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 443/1012/18 (провадження № 61-6304св22).
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Земельна ділянка площею 30,0 га, яка виділялася ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області №23 від 16 квітня 1993р. для ведення фермерського господарства поділена та складається із земельної ділянки площею 5,2613 га кадастровий номер 2323986200:09:002:0100 (приватна власність) та 22,6708 га кадастровий номер 2323986200:04:002:0156 передана в оренду (орендована земельна ділянка).
Позивач ОСОБА_1 вимоги пред'являє до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області та просить визнати за нею право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку площею 30,0 га на території Новотроїцької сільської Ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області, право на яку, було отримано її батьком ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 03.06.1993 року, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Земельна ділянка, площею 5,2613 га, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, яка розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , входить до складу спірної земельної ділянки, площею 30,0 га, право довічного успадковуваного володіння на яку просить визнати ОСОБА_1 .
Відомості про визнання недійсними правочинів на підставі, яких за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровано право власності на земельні ділянки або про витребування цих ділянок із його володіння, в матеріалах справи відсутні.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право довічного успадковуваного володіння не на декілька окремих земельних ділянок, а на одну земельну ділянку, площею 30,0 га, як єдиний об'єкт цивільних прав.
Однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є власниками земельної ділянки, площею 5,2613 га, кадастровий номер 2323986200:09:002:0100, яка розташована на території колишньої Новотроїцької сільської ради Оріхівського району Запорізької області, до участі у справі в якості співвідповідачів не залучені.
Спір повинен вирішуватися за обов'язкового залучення до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) особи, за якою зареєстровано право власності на земельні ділянки, що утворюють земельний масив, на який претендує ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Позивач ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заявляє, хоча їм на праві власності належить частина спірної земельної ділянки, їх співвідповідачами не залучено, а суд не може самостійно залучати інших осіб до участі у справі як співвідповідачів. В даному випадку неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що в позові відмовлено, позивач звільнений від оплати судових витрат, а тому вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Державний нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцева Анна Сергіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерське господарство «Агро-Ресурс» про визнання права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач:
Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 24912390, місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, смт. Комишуваха, вул. Б.Хмельницького, буд.49,
треті особи:
Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39820689, місцезнаходження: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50.
Державний нотаріус Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцева Анна Сергіївна, місцезнаходження: Запорізька область, м.Оріхів, вул. Шевченка, буд.15.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Фермерське господарство «Агро-Ресурс», код ЄДРПОУ 36337910, місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с. Жовта Круча, вул. 40 років Перемоги, буд. 69.
Дата складання повного судового рішення 21 жовтня 2025 року.
Суддя: