Справа № 331/1814/25
Провадження № 1-кп/331/510/2025
«21» жовтня 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участі: прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082020000017 від 27.01.2025 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта - базова загальна середня, сімейний стан - розлучений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 09.06.2006 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 395, ст. 72, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі; звільнений 11.05.2007 року за відбуттям строку покарання;
- 20.10.2008 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 30.04.2012 року за відбуттям строку покарання;
- 16.10.2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі;
- 17.01.2013 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений 10.09.2014 року за відбуттям строку покарання;
- 12.11.2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі;
- 16.06.2016 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 13.10.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 11.06.2018 року за відбуттям строку покарання;
- 26.10.2018 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту; звільнений 23.04.2019 року за відбуттям строку покарання;
- 01.11.2019 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 11.06.2020 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяці позбавлення волі; звільнений 10.07.2024 року умовно-достроково, невідбутий строк: 04 місяці 01 день;
-06.08.2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 71 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_5 , будучи особою раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та непогашена в установленому законом порядку, скоїв корисливий злочин на території Олександрівського району за наступних обставин.
25 січня 2025 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись навпроти буд. АДРЕСА_2 , під вигаданим приводом подяки за те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зауважив на тому, що ОСОБА_5 загубив гаманець, який останній з метою привертання уваги, навмисно вронив на землю, запропонував ОСОБА_4 прийняти в дар 100 гривень.
Далі, ОСОБА_5 , скориставшись тим, що ОСОБА_4 є особою похилого віку, вручив йому одну сувенірну купюру номіналом 500 гривень і запропонував повернути решту в сумі 400 гривень, на що ОСОБА_4 , будучи введеним в оману, що гроші справжні, погодився.
Під час пошуку ОСОБА_4 вказаної суми грошей у власному гаманці, ОСОБА_5 , продовжуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, запропонував ОСОБА_4 розміняти наявні в нього сувенірні купюри номіналом в п'ятсот гривень на купюри меншої вартості ОСОБА_4 .
Далі, ОСОБА_5 , скориставшись похилим віком ОСОБА_4 , отримав від останнього гаманець, в якому знаходились належні ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 13725 гривень, та швидкими рухами обміняв 12 сувенірних купюр номіналом 500 гривень на грошові кошти ОСОБА_4 , які потерпілий сприйняв як справжні гроші.
Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись у подальшому майном потерпілого на власний розсуд, тим самим спричинив у ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 13725 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав та пояснив суду, що 25.01.2025 року, приблизно о 16-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , він звернув увагу на раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_4 . Скориставшись тим, що потерпілий є особою похилого віку, він вирішив заволодіти його грошовими коштами. З метою привернення уваги ОСОБА_4 , він навмисно вронив на землю свій гаманець. Потерпілий підняв вказаний гаманець та повернув йому. Далі, під вигаданим приводом подяки за те, що ОСОБА_4 повернув його гаманець, він запропонував останньому в якості винагороди за його дії прийняти в дар 100 гривень. Після цього, він вручив потерпілому одну сувенірну купюру номіналом 500 гривень і запропонував повернути решту в сумі 400 гривень, на що ОСОБА_4 , будучи введеним в оману тим, що гроші справжні, погодився. Під час пошуку ОСОБА_4 вказаної суми грошей у власному гаманці, він запропонував останньому розміняти наявні у нього сувенірні купюри номіналом в п'ятсот гривень на купюри меншої вартості ОСОБА_4 , на що потерпілий також погодився. В результаті, він обміняв 12 сувенірних купюр номіналом 500 гривень, які знаходились у нього на грошові кошти ОСОБА_4 , які останній сприйняв як справжні гроші. Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення він зник, розпорядившись грошовими коштами потерпілого на власний розсуд.
Разом з тим зазначив, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 13725 гривень він визнає в повному обсязі, має намір відшкодувати завдані збитки.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні просив задовольнити цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на його користь матеріальної шкоди в сумі 13725 гривень, також просив призначити обвинуваченому судове покарання з реальним його відбуванням.
У зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, у суду немає сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням тих письмових доказів, на які посилається сторона обвинувачення та які, у своїй сукупності, доводять його вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Висновком експерта № СЕ-19/108-25/6367-Д від 24.03.2025 року встановлено, що сліди папілярних узорів рук з розмірами по вісях 15х30 мм, 15х24 мм, 14х25 мм, виявлені на поверхнях трьох сувенірних купюр, які були вилучені 27.01.2025 року в ході проведення огляду місця події, залишені відповідно: вказівним пальцем правої руки, вказівним пальцем правої руки, вказівним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п. 108-115).
Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Обвинувачений ОСОБА_5 має ряд судимостей за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, які в установленому законом порядку не зняті та не погашені, вчинив нетяжкий злочин, розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, у зв'язку з чим не має законного та стабільного джерела доходу, під наглядом лікаря-нарколога або лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд визнає те, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, своїми правдивими показаннями активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, усвідомив свою протиправну поведінку, має намір відшкодувати потерпілому завдані збитки.
Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, як стійко орієнтованого на антисуспільний спосіб життя та схильність до скоєння злочинів, які носять корисливий характер, його відношення до скоєного, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, беручи до уваги той факт, що заподіяна шкода не відшкодована, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, той факт, що вказане правопорушення пов'язано з отриманням прибутку незаконним шляхом та становить підвищену суспільну небезпеку, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та з цих підстав вважає за необхідне призначити йому покаранняв межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, беручи до уваги, що вказане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим до ухвалення вироку Шевченківським районним судом міста Запоріжжя від 06 серпня 2025 року, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України та призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 утримається в ДУ «Дніпровська установа вконання покарань (№ 4)» за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2025 року, тому рішення стосовно запобіжного заходу відносно останнього, не приймається.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 майнової шкоди, завданої в результаті його злочинних дій на суму 13725 гривень підлягає задоволенню в повному обсязі у зв'язку з тим, що завдана шкода на вказану суму обвинуваченим повністю визнана та підтверджена доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком більш суворим, призначеним за вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 серпня 2025 року, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 29 травня 2025 року згідно з вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 06 серпня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 13725 (тринадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) гривень.
Речові докази:
- DVD диск з відеозаписом з камери відеоспостереження, розташованої на фасаді будівлі по АДРЕСА_2 , який долучений до матеріалів даного кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (а.п. 117-119);
- 22 сувенірні купюри номіналом 500 гривень, реєстраційна картка з 3 слідами рук, дактилокарти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області - підлягають знищенню (а.п. 120-121).
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, подавши відповідну заяву.
Суддя ОСОБА_1