Справа № 331/6053/25
Провадження № 2-а/331/90/2025
17 жовтня 2025 року суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Олександрівського відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі України,-
До Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, УДМС України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі України.
Разом з адміністративним позовом ОСОБА_1 подана заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заяви зазначено, що після прийняття рішення про примусове видворення позивач не міг своєчасно звернутися з позовом до суду про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з поважних причин, оскільки тривалий час хворіє на кардіологічні та неврологічні захворювання, а також захворювання хребта. Позивач фізично не мав можливості оформлювати документи щодо легалізації свого подальшого перебування в Україні з причин загострення захворювань, наразі потребує оперативного лікування.
Вирішуючи питання можливості поновлення встановленого законом строку звернення до суду з огляду на наведені позивачем обставини поважності пропуску такого строку, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач оскаржує рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 03.12.2024 року.
Статтею 288 КАС України визначені особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України, зокрема, відповідно до частини першої даної статті позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
При цьому, ст. 270 КАС України передбачені особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ, проте категорія справ, особливості якої визначені ст. 288 КАС України, не входить до переліку справ, яким визначені будь-які особливості обчислення процесуальних строків.
Отже, для звернення до суду з позовними вимогами про оскарження рішення про примусове видворення за межі території України застосуванню підлягають загальні строки звернення до суду.
Згідно з положень ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
За вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з усталеної практики Верховного Суду, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналогічний правовий висновок, зокрема, міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 160/6211/21.
Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 по справі № 160/22256/21, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У постанові від 16.02.2023 по справі № 697/1044/22 Верховний Суд зазначив, що звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 910/102/22, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що оспорюване рішення про примусове видворення винесено відповідачем 03.12.2024 року, а дану позовну заяву подано 16.10.2025 року.
На підтвердження перебування ОСОБА_1 на лікуванні, позивачем подано до суду: консультативний висновок кардіолога, виданий лікарем ТОВ «Медиклінік» ОСОБА_2 від 18.12.2024 р.; довідку, видану лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Медицина для кожного» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3 від 12.09.2024 р.; консультативний висновок нейрохірурга, виданий лікарем Запорізької обласної клінічної лікарні ОСОБА_4 (без зазначення дати); довідку, видану лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Медицина для кожного» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3 (без зазначення дати); консультативний висновок кардіолога, виданий лікарем ТОВ «Медиклінік» ОСОБА_2 від 04.09.2025 р.; консультативний висновок спеціаліста, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Медицина для кожного» Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3 від 06.09.2025 р.
Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.
Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об'єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
Отже, вказані доводи не є об'єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
В свою чергу, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку. Знаходження на амбулаторному лікуванні не можливо визнати поважною причиною, оскільки стан здоров'я не позбавляв позивача можливості виділити час, отримати юридичну консультацію, та звернутися із позовом до суду.
Додатково суд враховує, і те, що законом визначено більш як достатність строк звернення до адміністративного суду (шість місяців) і такий строк в повній мірі забезпечує можливість особі реалізувати своє право на звернення до суду за захистом її прав, при цьому позивач був обізним про прийняття оскаржуваного рішення та з 03.12.2024 року до моменту звернення ОСОБА_1 до суду (16.10.2025 року) пройшло більше десяти місяців.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.
Безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
За таких обставин суд вважає зазначені позивачем причини пропуску процесуального строку звернення до суду неповажними та недоведеними, а тому не вбачає підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення до суду без поважних причин, шляхом повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 121-123, 169, 248, 256, 288 КАС України, суддя
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Олександрівського відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі України - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: В.М. Світлицька