Справа № 305/3919/25
Номер провадження 1-кс/305/428/25
20.10.2025. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого логістом на ТОВ "ЛОГІСТИКА А.М.", раніше несудимого, особи з інвалідністю другої групи,-
Слідчий СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071140000413 від 01.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками. наданням засобів або усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у жовтні 2025 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не відома), маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що з 24.02.2022, у відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовився з невстановленими досудовим розслідування особами чоловічої статі, про спільне вчинення незаконного переправлення громадянина України через державний кордон України, шляхом сприяння його переміщенню з м. Мукачево, до ділянки державного кордону України з Румунією поблизу смт. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області за грошову винагороду у сумі 10000 доларів США. 13.10.2025, невстановлена досудовим розслідуванням особа чоловічої статі повідомила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про можливість організації його незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією за грошову винагороду у сумі 10000 доларів США, та надав вказівку ОСОБА_9 , прибути до м. Мукачево, Закарпатської області. 17.10.2025, близько 17години 20 хвилин, невстановлена досудовим розслідуванням особа чоловічої статі надала вказівку ОСОБА_9 прибути потягом до м. Мукачево, де на території залізничного вокзалу передати іншій особі грошові кошти за незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України у сумі 10000 доларів США, та після цього продовжити свій рух потягом у напрямку смт. Солотвино, Тячівського району. 18.10.2025, близько 12 години 30 хвилин, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_9 , та повідомив, що він забере грошові кошти у сумі 10000 доларів США, за подальше незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон, та надав вказівку ОСОБА_9 після прибуття до м. Мукачево, вийти з поїзда на платформу залізничного вокзалу. 18.10.2025, близько 12 години 50 хвилин, ОСОБА_9 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 , вийшов з вагона поїзда на платформу залізничного вокзалу розташованого за адресою: м. Мукачево, вул. Вокзальна, 3, після чого, на прохання ОСОБА_5 , ОСОБА_9 надав останньому грошову винагороду у сумі 10000 доларів США за незаконне переправлення через державний кордон, однак після цього протиправні дії ОСОБА_5 були припинені працівниками правоохоронних органів. Зазначає, що стороною обвинувачення здобуто ряд доказів, які вказують, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_5 , а саме показання свідка ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, а також інші матеріали кримінального провадження. З огляду на викладене, 19.10.2025 в порядку ст.ст.276-278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. За вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_5 передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, і згідно із ст.12 КК України дане правопорушення кваліфікується, як тяжкий злочин. На думку органу досудового розслідування до ОСОБА_5 , необхідно застосувати запобіжний захід у виглядітримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, з боку підозрюваного ОСОБА_5 , а саме те, що він зможе: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зокрема, наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, його може бути покарано до позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, він має незначні соціальні зв'язки, не має постійного місця роботи. Тому у органу досудового розслідування наявні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування та суду. Окрім цього, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , з метою зміни вже даних ними показів у даному кримінальному провадженні на його користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Ризик вчинення інших злочинів обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не має постійного місця роботи та джерела доходів, у зв'язку з чим може вчинити новий злочин. Більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартоюнезможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПКУкраїни, оскільки: особисте зобов'язання неможливо застосувати через те, що ОСОБА_5 має незначні соціальні зв'язки, зокрема те, що він не має постійногомісця роботи, відсутній по місцю свого проживання; особисту поруку неможливо застосувати, оскільки на даний час жоднаособа, яка б заслуговувала на довіру, із відповідною заявою не зверталась; заставу, як основний запобіжний захід, неможливо застосувати через те, що органу досудового розслідування не відомий фінансовий стан підозрюваного ОСОБА_5 , а крім того, жоден громадянин не звернувся із заявою про можливість внесення такої застави на відповідний депозитний рахунок; домашній арешт неможливо застосувати, враховуючи те, що ОСОБА_5 має незначні соціальні зв'язки, та зокрема те, що він відсутній по місцю свого постійного проживання. У зв'язку з цим, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. З огляду на викладене слідчий у клопотанні просить застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримали клопотання, просять таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев'яти років, перебуваючи на волі він може ухилитися від досудового розслідування чи суду, негативно впливати на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , також перебуваючи на волі зможе безперешкодно покинути місце свого проживання, може продовжувати свою злочинну діяльність. На спростування позиції захисту щодо необгрунтованої підозри зазначає, що підозрюваний спочатку зателефонував свідку, а потім зустрів свідка на залізничному вокзалі у м. Мукачево, отримав від нього кошти в сумі 100000 (десять тисяч доларів США). Отже, на їх думку, підозра обгрунтована, ризики наведені, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у судовому засіданні зазначили, що підозра пред'явлена їх клієнту, жодними чином не обгрунтована, він немає ніякого відношення до вчинення кримінального правопорушення, той факт що він зустрівся на вокзалі з свідком ще не свідчить про вчинення якого небудь кримінального правопорушення, слідчим та прокурором не доведено наявність конкретних ризиків , їх підзахисний, наміру ухилятися від слідства та суду не має, навпаки він зацікавлений у встановленні істини у цьому кримінальному провадженні. На противагу доводам зазначеним слідчим у клопотанні доводять що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, визначене, постійне місце роботи, являється особою з інвалідністю другої групи із важким захворюванням. З огляду на викладене, просять відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до їх підзахисного запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту. Вважають, що саме такий запобіжний захід буде достатнім та необхідним для ОСОБА_5 та забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Підозрюваний ОСОБА_5 , у судовому засіданні підтримав своїх захисників. Стверджував, що він потребує постійного лікування, є важко хворим, жодного відношення до вчинення кримінального правопорушення він немає, наміру ухилятися від слідства чи суду також немає.
Заслухавши учасників справи, вивчивши клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за 12025071140000413, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2025 за ч.3 ст.332 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 20.10.2025. З витягу вбачається наступне: до СВ Рахівського РВП надійшов рапорт оперативних працівнгиків про те, згідно отриманої інформації на території Рахівського району громадянин, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спільно з невідомими особами за грошові кошти організовують незаконне переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України.
19.10.2025, ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усунення перешкод, вчинене з корисливих мотивів.
Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджені судом в ході розгляду клопотання, дають підстави вважати пред'явлену ОСОБА_5 , підозру у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1999 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Злочин в якому підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким злочином, за яким підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Поміж іншого, на підтвердження наявності ризику переховування свідчить і той факт, що ОСОБА_5 , підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України та Румунії, отже йому можуть бути відомі способи перетинання кордону, поза межами пунктів пропуску, з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, усвідомлює, що у разі визнання його винним у даному кримінальному правопорушенні, його може бути покарано до позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку щодо доведеності існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризику вплив на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні, зокрема, із свідком, ОСОБА_9 , якому відомі обставини вчинення злочину у яких останній підозрюється, може здійснювати на нього вплив шляхом, вмовляння, підкупу чи погрози, з метою можливої зміни вже даних ним показів у даному кримінальному провадженні на його користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявності ризику впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Свідок у кримінальному провадженні ще не допитаний судом, отже не виключено, що підозрюваний може незаконно впливати на нього.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що слідчим під час розгляду клопотання доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст.177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, а також те, що підозрюваний, не має постійного місця роботи, має незначні соціальні зв'язки, та зокрема те, що він відсутній по місцю свого постійного проживання, може незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, може координувати свої дії з іншими особами, які не встановлені органом досудового розслідування, перебуваючи під домашнім арештом, чинити перешкоди у виявленні інших доказів, шляхом надання порад, вказівок, щодо їх приховування, чи продовження злочинної діяльності, не будучи обмежений запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу свідчить і те, що вони не зможуть забезпечити уникнення переховування підозрюваного від органу досудового розслідування у разі його втечі за межі країни, поза пунктами пропуску.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання та чи продовження дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
При цьому, аргументи, на які посилаються підозрюваний та його захисники, як підставу для відмови у задоволенні клопотання, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання старшого слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 .
Крім того, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Підстав для не визначення застави підозрюваному ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні немає.
Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводів та доказів про те, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання покладених обов'язків, стороною обвинувачення не надано.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п.3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.
Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахувує, характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу підозрюваного, який являється особою з інвалідністю другої групи, має визначене місце роботи, неодружений.
На підставі наведеного, суд дійшовдо висновку, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах, здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків, отже така, на думку суду повинна бути призначена у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» залишаєтьсяна рівні (3028) гривень, що відповідно становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.
У разі внесення застави, на ОСОБА_5 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного Управління ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
На підставі наведеного, керуючись ст ст.177, 178, 181, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Клопотання старшого слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого логістом на ТОВ "ЛОГІСТИКА А.М.", раніше несудимого, особи з інвалідністю другої групи - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, починаючи з 18.10.2025 по 16.12.2025, включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, неодруженому, працюючого логістом на ТОВ "ЛОГІСТИКА А.М.", раніше несудимого, особи з інвалідністю другої групи, заставу в розмірі, 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого логістом на ТОВ "ЛОГІСТИКА А.М.", раніше несудимого, особи з інвалідністю другої групи та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 , у зв'язку із внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 16 грудня 2025 року.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;
3.повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. здати на зберігання до Головного управління ДМС в Закарпатській області, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_9 по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 16 грудня 2025 року.
У разі невиконання зазначених вище обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Рахівський відділ Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області.
В разі внесення застави в частині покладених обов'язків виконання ухвала підлягає виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначити до 16 грудня 2025 року.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 21 жовтня 2025 року, о 10 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1