Справа № 495/3911/25
№ провадження 2/495/2444/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
20 жовтня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Тюпа Є.С.
справа № 495/3911/25,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
02 червня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 123835 у розмірі 19 741, 00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.03.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ) (надалі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір позики №1235835 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. строк позики - 29 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису bWam8gyiA4, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. (Договір позики №1235835 від 07.03.2021 року - додається).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір №1235835 від 07.03.2021 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: bWam8gyiA4. Час відправки ідентифікатора позичальнику:07.03.2021 13:02:26. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Довідка про ідентифікацію - додається).
Того ж дня, Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1235835 від 07.03.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий.
Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №a8544a0d-c352-4f7e-9c92-2e8c991645f0 від 07.03.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. (Платіжна інструкція підписана електронно-цифровим підписом платіжної установи № a8544a0d-c352-4f7e-9c92-2e8c991645f0 від 07.03.2021 року - додається).
Згідно листа №10/04/25-91 від 10.04.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції №a8544a0d-c352-4f7e-9c92-2e8c991645f0 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №1235835.
Згідно довідки № КД-000023946/ТНПП від 30.04.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 07.03.2021 року, сума 7 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу a8544a0d-c352-4f7e-9c92-2e8c991645f0. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1235835 від 07.03.2021 р.
03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1235835 від 07.03.2021 р.
Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19 860,70 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 860,70 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором позики №1235835 на підставі договору факторингу.
На підставі вищевикладеного, позивач і звернувся з позовом до суду.
06 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд зобов'язати його сплатити тільки основну суму позики - 7000 грн; відмовити у задоволені позову в частині стягнення відсотків у розмірі 12 741 грн та судових витрат так як він має статус УБД та інваліда війни, зазначаючи, що категорично не погоджується із нарахованими відсотками в сумі 12 741 грн та витратами зазначеними в позові.
З 2023 року він проходить військову службу у складі Збройних Сил України, бере участь у бойових діях, має статус учасника бойових дій (УБД) і інваліда війни.
Відповідно до законодавства, на період дії воєнного стану держава гарантує йому соціальний захист, зокрема в частині кредитних зобов'язань.
Він визнає суму 7000 грн і готовий повернути її, але просить надати відстрочку у в зв'язку зі складним фінансовим становищем та проходженням військової служби в умовах бойових дій.
Також просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки зазначений строк звернення до суду сплив.
23.06.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого представник позивача зазначив, що документами підтверджуючими доведеність статусу особи, яка має право на пільги є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
З копії посвідчення НОМЕР_3 , яке долучено Відповідачем, вбачається, що відповідачу зазначене посвідчення видане 15 листопада 2023 року, проте не дає можливості встановити період проходження військової служби, зокрема період нарахування процентів.
Таким чином, проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби в період з 08.03.2021 року по 28.06.2021 року (період нарахування процентів за договором позики № 1235835), а отже на його думку доводи відповідача не заслуговують до уваги.
Щодо строку давності зазначив, що з урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.
До аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
04 червня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.
22.07.2025 витребувані докази надійшли на адресу суду.
Від представника позивача в судове засідання надійшла заява про розгляд справи за його відсутність, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач у відзиві на позовні вимоги зазначив про можливість розглядати справу за його відсутності.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність належним чином повідомленого позивача та відповідача, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
07.03.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ) (надалі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір позики №1235835 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. строк позики - 29 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису bWam8gyiA4, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. (Договір позики №1235835 від 07.03.2021 року - додається). (а.с. 14 зворотна сторінка)
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір №1235835 від 07.03.2021 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора).
Того ж дня, Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1235835 від 07.03.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи).
Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією №a8544a0d-c352-4f7e-9c92-2e8c991645f0 від 07.03.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Згідно листа №10/04/25-91 від 10.04.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції №a8544a0d-c352-4f7e-9c92-2e8c991645f0 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №1235835.
Згідно довідки № КД-000023946/ТНПП від 30.04.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 07.03.2021 року, сума 7 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу a8544a0d-c352-4f7e-9c92-2e8c991645f0.
26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1235835 від 07.03.2021 р. (а.с. 28-32)
03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1235835 від 07.03.2021 р. (а.с. 40-44)
Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19 860,70 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 860,70 грн - сума заборгованості за відсотками.
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі, що вимагається приписами ст.1055 ЦК України.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Так, судом встановлено, що Договір позики від 07.04.2021 укладений в електронному вигляді та відповідачем підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням вищезазначеного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, вищезазначений договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що правочин, відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Крім того, за приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.
При цьому слід ураховувати, що у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.
Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.
Також, Позивач надав до суду копії Договору факторингу № 2610 від 26.10.2021; акт прийому - передачі документації; додаток № 3 до Договору факторингу № 2610 від 26.10.2021; акт прийому - передачі реєстру заборгованості до договору факторингу; акт прийому - передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу від 26.10.2021; акт прийому - передачі інформації згідно реєстру заборгованостей; акт звірки; Договір факторингу № 030-423-ФК від 03.04.2023; акт прийому - передачі документації; акт прийому - передачі реєстру заборгованостей від 03.04.2023; реєстр заборгованості.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
06 червня 2025 року відповідач у своєму відзиві, просив суд застосувати строк позовної давності та з цих підстав відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що строк позовної давності становить три роки, повернення коштів повинно було відбутися за договором позики до 05.04.2021, позов подано лише 21.05.2025, тобто після спливу строку позовної давності.
Суд не погоджується з наведеними вище доводами відповідача, та вважає за необхідне вказати про наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.
Таким чином, в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, має обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (Постанова ВСУ №6-61цс14).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого Постановами КМУ неодноразово продовжувалася.
Постановою КМУ«Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року, відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року на всій території України карантин.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, позивачем наданий позов в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави до його застосування судом.
Окрім того, відповідач зазначив, що позов визнає частково, в частині сплати тіла кредиту, в частині стягнення відсотків просить застосувати положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем надано в якості доказів проходження військової служби: копію військового квітка від 24.03.2023; посвідчення серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи; мобілізаційне розпорядження; довідку від 26.03.2024 № 2072 від 26.03.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації поти України, відповідно до якої зазначено, що дійсно ОСОБА_1 в період з 17.06.2023 по 17.07.2023; з 30.07.2023 по 08.08.2023, з 10.08.2023 по 16.09.2023, з 01.10.2023 по 05.10.2023, з 22.10.2023 по 03.12.2023, з 10.12.2023 по 06.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; довідку військово - лікарської комісії від 12.03.2024; довідку до акту МСЕК; довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 14154 від 10.05.2024.
Таким чином судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 з 28 березня 2023 року призваний на військову служба по мобілізації та проходить військову службу.
Як визначено ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
«Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України 2003 року доповнено пунктами 18 і 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року: п.18. «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості (а.с. 5-7), ОСОБА_1 нарахована заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн та відсотками у розмірі 12 741 грн, загальна сума заборгованості складає 19 741 грн., (період нарахування процентів за договором позики № 1235835 з 08.03.2021 по 28.06.2021), які підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки у розрахунок заборгованості не увійшов період з 28.03.2023 року, час з якого відповідач ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації.
З урахуванням презумпції правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України), яка не спростована відповідачем (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010), взятих на себе відповідачем зобов'язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, та обов'язковості договору для сторін, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість в загальному розмірі 19 741,00 грн.
Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 визначено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо).
Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання розстрочки терміном на 12 місяців, суд враховує те, що він є військовослужбовцем, проходить військову службу, виконує бойові завдання, приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, отримав травмування, є інвалідом 3 групи.
Вказані обставини, які на теперішній час ускладнюють виконання рішення суду, є винятковим випадком в розумінні статті 435 ЦПК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, що може бути передумовою для відстрочення виконання рішення.
Суд дійшов до висновку про те, що описані в заяві обставини можуть бути враховані на користь заявника ОСОБА_1 щодо розстрочення виконання рішення, їх можна оцінювати як особливі обставини в розумінні ст. 435 ЦПК України і розстрочити виконання судового рішення на один рік, як це передбачено ч. 5 ст. 435 ЦПК України, що не шкодитиме меті дієвого та вчасного виконання рішення суду.
Вирішення питання щодо судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог позивача, вимоги щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору на користь позивача у розмірі 2422,40 грн також підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане кореспондується з позицією ВС, викладеною у Постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від якої вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/1964/21, предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначену ухвалу залишив без змін.
У зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
Як вбачається з матеріалів справи представником позивача в якості доказів понесених витрат, надано до матеріалів справи: Договір № 01-11/24 від 01.11.2024; акт приймання - передачі надання правничої допомоги; витяг з акту № 12-П приймання - передачі наданої правничої допомоги від 30.04.2025; платіжна інструкція оплати згідно акту № 12-П приймання наданої правничої допомоги; ордер на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю.
На підставі вищевикладеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наданим доказам, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим часом та обсягом виконання відповідних робіт, а також задоволення позову, поведінку відповідача, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн, а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики № 1235835 від 07.03.2021 у розмірі 19 741,00 грн, з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 741,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати, пов'язані із оплатою судового збору в розмірі 2 422, 40 грн; витрати понесені на правову правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Розстрочити виконання цього рішення на 12 місяців таким способом:
-дванадцять місяців, щомісяця по 2138,62 грн (дві тисячі сто тридцять вісім грн шістдесят дві копійки), щомісячним стягненням заборгованості в розмірі 2138, 62 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет», ЄДРПОУ: 43311346, адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 20 жовтня 2025 року.
Суддя: