Справа № 175/1503/24
Провадження № 1-кп/175/77/24
02 жовтня 2025 року селище Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024052390000130 від 16.01.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красноармійська Донецької області, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого експедитором в ТОВ «Солодке життя», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до ч.2 ст.102, пунктів 1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 9 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних, проходити медичний огляд, проходити військову службу і виконувати військовий обов'язок у запас, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
ОСОБА_5 18.12.2023 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто він є військовозобов'язаним. У зв'язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України під час мобілізації ОСОБА_5 18.12.2023 пройшов військово-лікарську комісію, згідно якої визнаний придатним до військової служби. 19.12.2023 ОСОБА_5 ознайомлено зі змістом повістки та змістом мобілізаційного розпорядження №813 від 19.12.2023, згідно яких ОСОБА_5 наказано з'явитися 22.12.2023 о 08:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.
Проте, військовозобов'язаний ОСОБА_5 , будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи умисно, з метою ухилення від призову під час мобілізації без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. ст.1, 10, 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» 22.12.2023 о 08:00 год. та в подальшому не прибув до місця призову.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, в ході допиту підтвердив обставини вказані у обвинувальному акті. Зазначив, що в 2023 році на роботі отримав повістку та через два дні пройшов ВЛК, за результатами якої його було визнано придатним для проходження військової служби. Після цього прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 де йому виписали бойову повістку, але він відмовився її отримувати, оскільки дружину з дитиною 2023 року народження нема на кого залишити. Дружина сидить дома та доглядає за дитиною, він один працює та утримує сім'ю. Йому роз'яснювали підстави для відстрочки та попереджали про кримінальну відповідальність за ухилення від призову. Просив суд призначити покарання з іспитовим строком.
Надані обвинуваченим ОСОБА_5 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прокурор та обвинувачений вважали, що справу можливо розглядати у порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Оскільки учасниками процесу не оспорювалися фактичні обставини справи, а судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, при цьому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, тому, вислухавши думку учасників процесу та роз'яснивши обвинуваченому положення ч.3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються вирішення питання про долю речових доказів.
Таким чином, винуватість ОСОБА_5 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду та повністю підтверджується показаннями обвинуваченого та його щирим каяттям.
Проаналізувавши і оцінивши представлені докази в їх сукупності суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення в об'ємі пред'явленого обвинувачення, та його умисні дії слід кваліфікувати за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає щире каяття, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст.65 КК України, суд враховує наявність обставини, яка пом'якшує покарання, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких, особу обвинуваченого, який неодружений, має на утриманні малолітню дитину, працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Крім того, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Також суд враховує і позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 листопада 2023 року (справа №641/1067/23), який погодився із судом апеляційної інстанції, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією рф та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений обвинуваченим умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
Тому суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ст.336 КК України.
Підстави для переходу до іншого більш м'якого виду покарання у даному кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_5 в порядку виконання вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до суду апеляційної інстанції через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1