13.10.2025 Справа №607/11253/25 Провадження №2/607/3568/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,
розглянувши в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути з відповідача в його користь грошові кошти, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у розмірі 817260 гривень.
Покликається на те, що 16.09.2023 та 29.08.2023 сторони уклали договори позики, відповідно до умов яких ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 539600 гривень, які зобов'язувався повернути до 31 грудня 2023 року, однак, свої зобов'язання за договором не виконав. В ході розгляду справи відповідачем повернуто 181000 гривень. Тому, просить стягнути суму боргу за договором позики та неустойку.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 01.08.2025 суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, викладених у ньому.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки, відзиву на позов не надав. Зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази.
Відповідно до розписки від 16.09.2023 ОСОБА_2 отримав в борг згідно договору позики грошову суму у розмірі 386000 гривень від ОСОБА_1 , які зобов'язується повернути до 31.12.2023. У разі несвоєчасного повернення боргу зобов'язується сплатити неустойку у розмірі 5% місячних.
Відповідно до розписки від 29.08.2023 ОСОБА_2 отримав в борг згідно договору позики грошову суму у розмірі 153600 гривень від ОСОБА_1 , які зобов'язується повернути до 31.12.2023. У разі несвоєчасного повернення боргу зобов'язується сплатити неустойку у розмірі 5% місячних.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України, у постанові від 18 вересня 2013 року, справа № 6-63цс13, виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Дослідивши надані позивачем розписки, суд доходить переконання, що вони підтверджують факт укладення договорів позики, відповідно до умов якого Позивач позичив Відповідачу грошові кошти у розмірі 386000 гривень та 153600 гривень з терміном повернення до 31.12.2023.
Статтями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту статті 12,13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не надав будь яких доказів виконання своїх зобов'язань за договором позики - повернення позичених грошей у розмірі 539600 (386000+153600) грн, разом із тим, позивач стверджує, що відповідач повернув йому грошові кошти у розмірі 181000 грн, позовні вимоги про стягнення суми боргу за договорами позики у розмірі 358600 (539600-181000) грн підлягають до задоволення.
Що стосується позову в частині стягнення пені у розмірі 130560 грн за розпискою від 29.08.2023 та 328100 грн за розпискою від 16.09.2023, суд зазначає, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан, відповідач прострочив грошове зобов'язання саме за договором позики, з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню за вказаний період.
Тому, у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Позивачем при звернення до суду сплачено 9982,60 грн судового збору, який після зменшення позовних вимог повинен становити 8172,60 грн (15 від ціни позову).
Зважаючи на те, що позов задоволено частково - на суму 358600 із 817260, що становить 43,88 %, в силу статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачені позивачем 3586,14 (43,88 % від 8172,60) гривень судового збору.
Керуючись статтями керуючись статтями 5, 19, 81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 358600 гривень заборгованості за договорами позики від 16.09.2023 та 29.08.2023, а також 3586 гривень 14 копійок судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк