“16» жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.12.2025 включно без визначення розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Просить врахувати, що ОСОБА_7 вину визнає, щиро кається, виявляє бажання продовжити виконувати свій військовий обов'язок, а встановлення судом застави сприяло б задля забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами, зокрема, копіями акту службового розслідування, контракту, наказів, а також особистими показаннями підозрюваного, наданими при розгляді клопотання.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існують заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважав недоведеним ризик незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки не вказано, про яких свідків він обізнаний, може впливати на них та яким чином, що у свою чергу, свідчить про формальне посилання сторони обвинувачення на наявність зазначеного ризику.
Слідчий суддя вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя застосував запобіжний захід щодо ОСОБА_7 без визначення розміру застави, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та особи підозрюваного, який раніше неодноразово судимий.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав апеляційну скаргу. Просив розглянути апеляційну скаргу без участі підозрюваного.
Підозрюваний про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Заяву про бажання брати участь у апеляційному розгляді не подавав.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м.Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62025150010004963 від 13.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
03.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та розгляду клопотання слідчим суддею про застосування запобіжного заходу підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення. На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри. Захисник висновки слідчого судді в цій частині не оспорює.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, які встановлені слідчим суддею. Під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині обґрунтування ризиків, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, є правильними.
Колегія суддів зазначає, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та у разі доведеності його вини, можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаного ризику.
Крім того, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких злочинів до реального покарання у виді позбавлення волі, після останнього засудження був звільнений від покарання саме для проходження військової служби.
Однак, протягом короткого періоду часу після звільнення з місць позбавлення волі підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, пов'язаний із залишенням місця служби. Також, як слідує з підозри, ОСОБА_7 з дня самовільного залишення місця служби та до часу фактичного затримання не повернувся до місця служби, тим самим вчиняючи тривалий умисний тяжкий злочин, який був припинений працівниками правоохоронних органів (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Колегія суддів також враховує, що наразі досудове розслідування перебуває на початковому етапі, проводяться першочергові слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, що також вказує на існування зазначеного ризику.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Слідчим суддею рішення про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлено у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, оскаржуване рішення належним чином вмотивовано.
Враховуючи вагомість наявних доказів щодо можливого вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, дані про його особу, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що до ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані слідчим суддею, ані колегією суддів під час апеляційного розгляду апеляційної скарги не встановлено. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Крім того, колегія суддів зауважує, що зазначене рішення постановлено з дотриманням вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, оскільки ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, під час дії воєнного стану.
Тобто, у даному випадку застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо застави. Рішення про обрання запобіжного заходу без визначення розміру застави прийнято відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України.
Слідчий суддя під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 407 КК України.
Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, врахувавши обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та з урахуванням даних про особу підозрюваного (раніше судимого).
На переконання колегії суддів, застосування застави у даному випадку не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим вважає, що рішення про не визначення розміру застави є законним, та не суперечить вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 404, 405, 407 ч. 3, 409, 422, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3