20 жовтня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
поручителя ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції надані матеріали справи у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12025262020003397 від 12 жовтня 2025 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2025 року, -
Цією ухвалою клопотання слідчого СВ розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанту поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 14 год 00 хв. 10 грудня 2025 року, включно.
В задоволенні клопотання про передачу ОСОБА_6 на поруки командирам військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_6 , - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді. Обрати відносно його підзахисного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що районний суд не перевіривши клопотання слідчого в частині наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належним чином не мотивувавши своє рішення, зазначив в ухвалі про наявність ризиків,
ЄУНСС: 725/9490/25 Слідчий суддя: ОСОБА_11
Номер провадження: 11-сс/822/318/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що районним судом під час судового засідання не проведений ґрунтовний аналіз змісту клопотання та додатків до нього, а також не надано належну оцінка фактів, які були наведенні стороною захисту під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Вказує, що слідчим суддею не в достатній мірі надано оцінку тому, що ОСОБА_6 , виключно позитивно характеризується по місцю проходження служби, що підтверджується крім характеристики, також намаганням вищестоящих командирів взяти його на поруки, має статус учасника бойових дій, який він здобув безпосередньо на лінії бойового зіткнення на найскладніших напрямках фронту, вступ до лав Сил Оборони з початку повномасштабного російського вторгнення, наявність у нього двох почесних державних нагород за подвиги перед державою та народом України («Хрест Військова Честь» та «Золотий хрест»), відсутність спроб ухилитися від слідчого, прокурора чи суду, що підтверджуються повним визнанням ОСОБА_6 вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та готовністю співпрацювати із органами досудового розслідування.
Звертав увагу суду на те, що потерпілому ОСОБА_12 перераховано більше 388 тисяч гривень на його лікування та сам потерпілий ОСОБА_12 просить не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Однак надійшли клопотання від командира військової частини НОМЕР_2 бригадного генерала ОСОБА_13 та командира військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_14 про передачу підозрюваного ОСОБА_6 під їх поруку.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного ОСОБА_6 , та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та клопотання поручителів, та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини в них зазначені, думку поручителя ОСОБА_8 , який просив задовольнити подані клопотання, позицію прокурора ОСОБА_5 , який просив ухвалу районного суду, як законну залишити без змін, а апеляційну скаргу та клопотання поручителів, як необґрунтовані без задоволення, дослідивши матеріали провадження, вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , включаючи наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по вказаних матеріалах, обговоривши наведені в апеляційній скарзі і клопотаннях поручителів доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Приписи статті 370 КПК передбачають, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
На думку апеляційного суду під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя не врахував вимог процесуального закону, які регламентують підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення за вчинення якого з урахуванням положень ч. 2 ст. 183 КПК може бути застосований такий запобіжний захід, а також того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу має бути викладено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 177 КПК.
Погоджуючись з рішенням слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, апеляційний суд враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Матеріали кримінального провадження, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування, на думку колегії суддів, є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_6 , яку в свою чергу не заперечує і сам підозрюваний та повністю визнає свою провину у вчиненому.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч. 1 ст. 94 КПК.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та існування підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що тримання під вартою, як винятковий захід, може застосовуватися тільки у випадку, коли особа підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та за умови, якщо прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК.
У своєму Рішенні «Подвезько проти України» № 74297/11 від 12.02.15 року ЄСПЛ у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що підозрюваний може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що підозрюваний може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Крім того, в зазначеному Рішенні ЄСПЛ звернув увагу на неприпустимість загальних формулювань в судових рішеннях та застосування повторюваних шаблонних фраз. Зазначене не свідчить про те, що суди здійснюють належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин конкретної справи.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею належним чином не обґрунтоване.
Колегією суддів встановлено, що слідчим суддею залишено поза увагою наступні обставини справи, зокрема, що: підозрюваний є військовослужбовцем Збройних сил України та приймав участь в бойових діях; позитивно характеризується командуванням; має постійне місце проживання, має статус учасника бойових дій, який він здобув безпосередньо на лінії бойового зіткнення на найскладніших напрямках фронту, вступ до лав Сил Оборони з початку повномасштабного російського вторгнення, наявність у нього двох почесних державних нагород за подвиги перед державою та народом України («Хрест Військова Честь» та «Золотий хрест»), відсутність спроб ухилитися від слідчого, прокурора чи суду, що підтверджуються повним визнанням ОСОБА_6 вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та готовністю співпрацювати із органами досудового розслідування.
Крім того, поза увагою слідчого судді залишився той факт, що потерпілому ОСОБА_12 підозрюваним перераховано більше 388 тисяч гривень на його лікування та сам потерпілий ОСОБА_12 просить не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вказані обставини дають підстави вважати, що ризик можливого переховування підозрюваного - наявний.
Разом з цим, безпідставними колегією суддів визнаються доводи сторони обвинувачення про існування можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що такі обставини не підтверджені прокурором в суді апеляційної інстанції, а матеріали кримінального провадження не містять доказів, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР, підозрюваним було вчинено хоча б одна з дій, на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування існування ризиків у ступені, який є підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання поручителів про можливість передачі підозрюваного під особисту поруку командиру військової частини НОМЕР_2 бригадному генералу ОСОБА_15 та командиру військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_16 , на думку колегії суддів визнає прийнятним в даній справі, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Під час апеляційного розгляду командир військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_17 особисто підтримав подані до апеляційного суду клопотання про взяття підозрюваного на поруку та пояснив, що йому, як поручителю, відповідно до ст. 180 КПК, відомо у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 , передбачене законом покарання за його вчинення, а також зобов'язався забезпечити виконання всіх передбачених ч. 5 ст. 194 КПК обов'язків підозрюваним.
На думку апеляційного суду, військовослужбовці заслуговують на велику довіру, оскільки в такі тяжкі для країни часи, вказані особи боронять нашу країну від загарбників та приймали безпосередню участь у боях на передовій. Військовослужбовці беззаперечно мають відповідний авторитет в суспільстві і реально спроможні забезпечити належну поведінку і виконання покладених на підозрюваного обов'язків. Тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальним законом обов'язків, колегія суддів вважає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді особистої поруки.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді слід скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого, погоджене прокурором, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді передачі його під особисту поруку командиру військової частини НОМЕР_2 бригадному генералу ОСОБА_15 та командиру військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_16 , які на думку колегії суддів, здатні в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, що запобігатиме можливим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, і зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Таким чином, з урахуванням того, що органом досудового розслідування та прокурором під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді не було надано доказів щодо існування заявлених в клопотанні ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та враховуючи особу підозрюваного, обставини даного кримінального провадження та соціальні зв'язки затриманої особи, апеляційний суд вважає, що відсутня необхідність в обмеженні прав підозрюваного на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст. 5 Конвенції про
Обставини даної справи та дані про особу підозрюваного, на думку колегії суддів, свідчать про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно військовослужбовця, який проходить службу в бойовій частині, на даний час є вочевидь недоцільним, оскільки підозрюваний на даний час буде більш корисним для держави виконуючи свій безпосередній обов'язок - захист країни від військової агресії.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням встановлених колегією суддів обставин даного кримінального провадження та невмотивованості клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 180, 193, 194, 404, 407, 413, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівців від 13 жовтня 2025 року, якою клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволено та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 14 год 00 хв. 10 грудня 2025 року, включно, без визначення розміру застави, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанту поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
Задовольнити клопотання командира військової частини НОМЕР_2 бригадного генерала ОСОБА_13 та командира військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_14 .
Підозрюваного ОСОБА_6 передати на поруки командиру військової частини НОМЕР_2 бригадному генералу ОСОБА_15 та командиру військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_16 , та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання, роботи, місця проходження військової служби, а також засобів зв'язку.
Покласти на поручителів командира військової частини НОМЕР_2 бригадного генерала ОСОБА_13 та командира військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_14 обов'язок, передбачений ч. 1 ст. 180 КПК України, а саме за необхідності доставити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до органу досудового розслідування чи в суд за кожним викликом.
Роз'яснити поручителям командиру військової частини НОМЕР_2 бригадному генералу ОСОБА_15 та командиру військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_16 наслідки невиконання взятих на себе зобов'язань, передбачених ч. 5 ст. 180 КПК України.
Контроль за виконанням обов'язків підозрюваним та зобов'язань поручителями - покласти на слідчого в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Копію ухвали надіслати на адресу ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» - для виконання, а також вручити поручителям: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , слідчому та прокурору - до відома.
Строк дії ухвали визначити до 14 год 00 хв. 10 грудня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді:
____________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3