20 жовтня 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Струбіцька О.М. розглянувши провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю, за його участі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2025 року, -
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно постанови районного суду, ОСОБА_1 23.03.2025 року о 19:50год., по вул. В. Івасюка м. Вижниця Вижницького району, керував т.з Мерседес Бенц д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апелянт вважає, що постанова районного суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною і необґрунтованою.
Вказує, що в оскаржуваній постанові правопорушення, яке йому інкримінується було вчинено о 19:50 год. на вул. Івасюка м. Вижниця, в той час як в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що таке правопорушення було вчинено о 18:20 на вул. Л. України, а тому на думку апелянта суд вийшов за межі висунутого обвинувачення.
ЄУНСС: 713/1127/25 Головуючий у І інстанції: Осокін А.Л.
НП: 33/822/522/25 Доповідач: Струбіцька О.М.
Пояснює, що того дня не керував транспортним засобом, його автомобіль був припаркований приятелем ОСОБА_2 на місці паркування для інвалідів по вул. Україна.
Вказує, що того дня він з ОСОБА_2 повертався із похорону побратима, він перебував у стані алкогольного сп'яніння, а тому ОСОБА_3 відвіз його додому та припаркував авто на вул. Українська та залишив автомобіль, після чого він пересів на водійське сидіння, та до автомобілю почали підходити люди та під'їхали працівники поліції.
Посилається на покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтверджували зазначені обставини.
Зазначає, що ОСОБА_6 , яка звернулась на спец лінію 102 не могла повідомити, що бачила саме його, оскільки вони не знайомі, суд не вжив заходів для виклику цього свідка та не допитав її.
Заслухавши думку ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таких вимог закону було дотримано районним судом.
У відповідності до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Районний суд повно та об'єктивно дослідив наявні у справі докази, а тому висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279759 від 23.03.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, де чітко викладено суть правопорушення (а.с.1).
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіряного покриву обличчя. Від огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с. 8).
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 направлявся на огляд до закладу охорони здоров'я - Вижницької БЛІЛ, однак відмовився від проходження огляду в даній лікарській установі (а.с. 9).
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в лікарні підтверджується довідкою №19 від 23.05.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 10).
Згідно рапорту інспектора Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області Копана І.В., 20.03.2025 року отримано заяву та зареєстровано ЄО №7634 від 23.03.2025 року, згідно повідомлення 23.03.2025 року о 18:23 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що по вул. Л. Українки м. Вижниця невідомий чоловік на т.з. Мерседес 124 сірого кольору переслідував заявницю, зараз їздить по площі. Виїздом на місце пригоди встановлено автомобіль марки «Мерседес Бенс» д.н.з. НОМЕР_1 водій якого зі слів очевидців перебуває в стані сп'яніння, неадекватно себе поводить, порушує громадський порядок та рухається по тротуару. При спілкуванні із вказаним чоловіком встановлено його особу - ОСОБА_1 , останній почав виражатися нецензурною лайкою, образливими словами в бік перехожих та працівників поліції, не реагував на зауваження працівників поліції та намагався покинути місце події у зв'язку із чим був затриманий (а.с.11).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 вбачається, що саме вона 23.03.2025 звернулась на лінію 102, оскільки невідомий їй чоловік з прізвищем ОСОБА_7 , керував т/з в стані сп'яніння, не давав змогу перейти дорогу, відкривав вікно свого т/з та говорив, що вона сідала до нього в автомобіль, через що їй було лячно. Після неодноразових спроб не дати їй перейти дорогу, ОСОБА_7 поїхав на площу м.Вижниця (а.с.16 ).
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Процедура у даному провадженні фіксувалась технічними засобами відеозапису, які є належними та допустимими доказами для оцінки дій працівників поліції вимогам закону.
Як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 у якого були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у визначеному законом порядку (а.с. 20).
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до ст.266 КУпАП зафіксована відеозаписом, підстав для визнання процедури огляду недійсною апеляційний суд не вбачає.
Твердження апелянта про те, що він не керував транспортним засобом є безпідставним, під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування не зазначав, про те що автомобілем керувала інша особа.
На відеозаписах відеоспостереження, які долучені до матеріалів справи вбачається, що на них зафіксовано рух т.з Мерседес Бенц д.н.з. НОМЕР_1 , який тривалий час здійснював небезпечні маневри та в подальшому зупинився на стоянці, далі зафіксовано як до цього транспортного засобу підійшли працівники поліції.
Відеозапис із нагрудних камер працівників поліції розпочинається на тому місці, де зупинився відеозапис із камери спостереження, при цьому працівниками поліції зафіксовано, що на водійському місці знаходиться саме ОСОБА_1 , інших осіб в автомобілі не було.
Відтак, позиція ОСОБА_1 щодо не керування транспортним засобом оцінюється, як обрана лінія захисту з метою уникнення відповідальності.
Всупереч доводів апелянта, встановлені районним судом у оскаржуваній поставі обставини узгоджується із змістом протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279759 від 23.03.2025 року відповідає вимогам передбаченим ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до наданої довідки ДПС України №08/136 від 22 квітня 2024 року, ОСОБА_1 в період з 06.07.2022 року по 30.09.2022 року та в період з 01.04.2023 року по 05.04.2023 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресію російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області н.п. Словянська, н.п. Бахмут.
Згідно рішення комісії Адміністрації ДПС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій №4/1/1530 від 18 травня 2023 року ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю.
Згідно довідки госпітальної ВЛК ОСОБА_1 має захворювання: залишкові явища після мінно-вибухової травми (06.04.2023 року); вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого стегна з вогнепальним багатоуламковим переломом лівої стегнової кістки зі зміщення фрагментів. Операції: первинної хірургічної обробки ран, позавогнищевого металоостеосинтезу апаратом зоавнішої фіксації лівої нижньої кінцівки, відкритої репозиції, накістного металоостеосинтезу лівої стегнової кістки пластиною та гвинтами - у вигляді абсолютного вкорочення лівої нижньої кінцівки на 1 см, повільно консолідуючого перелому.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані характеризуючі дані особи ОСОБА_1 є дійсно тими, що дають підстави для застосування щодо нього м'якшого стягнення ніж передбачене санкцією статті.
На даний час нормами чинного КУпАП не передбаченого застосування стягнення м'якшого ніж визначено санкцією статті.
В даній ситуації має місце відсутність правового регулювання даного питання.
Дане питання було предметом провадження Конституційного суду України.
Згідно абзаців другого, третього підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини) рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Суд вважає, що неможливість призначення більш м'якого покарання згідно норм КУпАП у зв'язку з відсутністю правового регулювання даного питання, у порівняння з нормами КК України, які дозволяють призначення більш м'якого покарання, є несправедливим та непропорційним, з урахуванням меншого ступеня суспільної небезпеки адміністративних правопорушень у порівнянні із кримінальними правопорушеннями. Таким чином, з урахуванням правової позиції ЄСПЛ у справі Лучанінова проти України, суд вважає можливим застосувати для усунення прогалин КУпАП в порядку аналогії закону норми КК України.
Призначене судом стягнення за адміністративне правопорушення має бути пропорційне тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягару для особи.
Враховуючи, особу ОСОБА_1 , його заслуги перед Україною, те, що він має 3 групу інвалідності, і по цій причині не може працювати, пенсія по інвалідності є його єдиним джерелом доходу, враховуючи його участь у заходах щодо захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, наявність поранень та захворювань, які отримані під час захисту Батьківщини, апеляційний суд вважає за можливе не накладати на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу, що буде справедливим стосовно його особи.
Надавши оцінку всім обставинам по справі, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Керуючись ст.294 КУпАП суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати, прийняти нову постанову.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду [підпис] О.М. Струбіцька
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ Струбіцька О.М.
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
20.10.2025 року
(дата засвідчення копії)