Справа № 642/3965/21 (1-кс/642/859/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1160/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12021225510000090 від 30.01.2021 року за ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 27 - ч.3 ст. 358, ч.5 ст.. 27 - ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч.3 ст. 15 - ч.4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч.3 ст. 15 - ч.3 ст. 27 - ч.4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч.5 ст. 27 - ч.4 ст. 190 (чинна до 11.08.2023), ч.2 ст. 209, ч.3 ст. 27 - ч.2 ст. 209 КК України, -
Цією ухвалою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 жовтня 2025 року включно.
Поряд з цим, цією ж ухвалою ОСОБА_8 визначено розмір застави, що становить 3028000 грн., у разі внесення якої ОСОБА_8 підлягає негайному звільненню з-під варти та на нього покладено певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, та застосувати стосовно підозрюваного більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги в цій частині, просив змінити запобіжний захід шляхом зменшення суми застави.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник посилався на те, що вказану ухвала є необґрунтованою та незаконною, прийнятою за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень. Що йому інкримінуються, а також за відсутності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, що є наслідком поверхневого дослідження слідчим суддею матеріалів наданих стороною обвинувачення. Посилався також на фактичні обставини кримінального провадження. Вказував на відомості про особу підозрюваного. Поряд з цим вказував на непомірний розмір визначеної підозрюваному застави.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з наступних підстав.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Згідно ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Належить врахувати, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 184 КПК України.
Розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні узвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків. Передбачених цим Кодексом.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані в частині визначення розміру застави.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З матеріалів цього провадження об'єктивно вбачається, що в повідомленні про підозру ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 27 - ч.2 ст. 209 КК України, (арк. 221-175, т.1) вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому дій, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі огляду предметів; протоколах допиту свідків; протоколах пред'явлення особи для впізнання; відомостях з Єдиного реєстру довіреностей; листі завідувача Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області; рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська; висновку експерта № 6060 від 24.12.2024; листі завідувача Київського державного нотаріального архіву від 14.06.2023 року; протоколі тимчасового доступу до речей і документів; висновку експерта № 10458 від 24.12.2024; висновку експерта № 19166 від 18.07.2023; висновку експерта № 22750/11158 від 16.12.2024 року.
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника про неналежність наданих органом досудового розслідування доказів причетності ОСОБА_8 до інкримінованих правопорушень, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Колегія суддів приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що на теперішній час існують ризики, тобто підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Надаючи оцінку існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Слідчим суддею суду першої інстанції також вірно взято до уваги й самі фактичні обставини кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_8 з 11.06.2025 року перебував у розшуку.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставини, враховуючи, що дії ОСОБА_8 , за вчинення яких його повідомлено підозру, класифікуються як, в тому числі, особливо тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст. 190 КК України, внаслідок чого колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес який свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також негативно вплине на дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого виду запобіжного заходу.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність обрання такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з обставин кримінального провадження.
Крім того, колегія суддів не погоджується з розміром визначеної підозрюваному застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, належить врахувати, що задача слідчого судді полягає у знаходженні балансу між розміром застави, який має бути, з одного боку достатнім дієвим запобіжником гарантування виконання покладених на підозрюваного обов'язків, а з іншого не стане завідомо непомірним для останнього.
Поряд з цим, розмір застави визначається враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, відомості про майновий та сімейний стан підозрюваного.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з відомостей про особу підозрюваного, його майновий стан і його відносини з особами, які надають забезпечення, іншими словами, врахувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактом для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.
Як слушно зазначив слідчий суддя, призначення застави це не спосіб покарання особи (підозрюваного), а лише забезпечення виконання покладених на цю особу процесуальних обов'язків.
З відомостей судового провадження вбачається, що ОСОБА_8 одружений та має двох дітей, що вочевидь свідчить про існування у нього міцних соціальних зв'язків, раніше не судимий.
Належить також врахувати матеріальний стан ОСОБА_8 , який офіційно не працевлаштований, а тому розмір застави 3028000 грн. є занадто непомірним для підозрюваного та для членів його родини.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що застава саме у розмірі 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, враховуючи відомості про його майновий стан, соціальні зв'язки, а також обставини кримінального провадження.
Отже, колегія суддів, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_8 , згідно підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у цьому кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі 331 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 1002268 грн, що не суперечить положенням п.3 ч. 5, абз. 2 ст. 182 КПК України, з огляду на виключність цього випадку, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження.
Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі внесення такого розміру застави це зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які на підозрюваного необхідно покласти у цьому кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції в частині визначення розміру застави підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нової ухвали з визначенням розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 331 прожитковий мінімум для працездатних осіб, а в решті ухвала слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року є достатньо обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року скасувати в частині визначення розміру застави.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 331 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1002268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду:
Отримувач коштів: Харківський апеляційний суд
Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ
Код банку отримувача (МФО): 820172
Рахунок отримувача: UA078201720355279002000085314
Код ЄДРПОУ суду: 42261368.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити негайно.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні процесуальні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а підозрюваний підлягає поміщенню до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
В решті ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :