Справа № 541/241/25 Номер провадження 22-ц/814/2394/25Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
07 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 березня 2025 року, ухвалене суддею Вірченко О.М.
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року ТОВ «ФК «Юрспецфінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 жовтня 2015 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0934/82/0205381, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі та сплатити проценти за його користування у визначений договором строк.
На підставі договору відступлення прав вимоги від 09 квітня 2020 року № 114/2-31-F право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп».
25 вересня 2020 року підписано додаткову угоду № 2 до договору відступлення прав вимоги, якою було пролонговано строк дії договору від 09 квітня 2020 року до 09 жовтня 2021 року.
В подальшому на підставі договору відступлення прав вимоги від 02 серпня 2021 року № 02-08/21-F право вимоги за кредитним договором від 20 жовтня 2015 року № 010/0934/82/0205381 перейшло до ТОВ «ФК «Юрспецфінанс» в сумі 40 804,61 грн., з яких: 20 082,25 грн. тіло кредиту; 667,62 грн. сума заборгованості за відсотками, нарахованими АТ «Райффайзен Банк Аваль», 20 054,74 грн. сума заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ «ФК «Юрспецфінанс».
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» заборгованість за договором № 010/0934/82/0205381 від 20 жовтня 2015 року в розмірі 40 804 грн. 61 коп., судовий збір в розмірі 3028 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконав, що свідчить про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір заборгованості за кредитом відповідачем не надано.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю суми заборгованості, оскільки кредитний ліміт згідно даного договору становив 1000 грн., а позивач просить стягнути заборгованість у сумі 40804,61 грн. не вказуючи за який період виникла дана заборгованість та не надаючи первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували суму заборгованості за даний період.
Окрім того, кредитний договір було укладено на 48 місяців, проте позивачем безпідставно здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору, оскільки в даному випадку у позивача виникає право нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а не процентів за користування кредитними коштами.
Також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Позивач не довів права вимоги за даним кредитним договором, оскільки не надав реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги та підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав від ОСОБА_1 заяву на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», у якій просив встановити ліміт кредитування до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток) (а.с. 19-20).
20 жовтня 2015 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0934/82/0205381, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти в межах максимального ліміту в розмірі 1000 грн., строком на 48 місяців до 20 жовтня 2019 року під 45,0 % річних, а позичальник зобов?язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі зобовязання в порядку та строки, визначені договором (а.с. 10-14).
Пунктом 3.1. договору визначено, що за користування кредитом клієнт щомісяця зобов?язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною в п. 1.5. договору.
Проценти нараховуються банком щомісячно в будь-який день в період, що починається за п?ять робочих днів до кінця місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше двадцять пятого числа кожного місяця. Нарахування процентів здійснюється за період з дати отримання кредиту по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному календарному місяці включно (п. 3.2. договору).
Проценти нараховуються за фактичне користування кредитом на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, до яких застосовується пільговий період (п. 3.3. договору).
Згідно з п. 3.4. договору погашення процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно шляхом договірного списання коштів в необхідній сумі з КР в дату розрахунку процентних платежів, у тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом в рамках встановленого поточного ліміту. У випадку перевищення суми заборгованості за кредитом над розміром поточного ліміту, заборгованість за кредитом збільшується на суму заборгованості за нарахованими процентами. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів клієнту. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість за кредитом в порядку, передбаченому п. 3.5. договору.
В пункті 6.4 договору зазначено, що клієнт підтверджує, що перед укладенням договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року), що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з умовами кредитування, та відсутністю зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана клієнту інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.
Також, сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому визначено суму поточного ліміту кредиту 1000 грн., строк кредиту 48 міс., процентну ставку 0,0 % при користуванні кредитом протягом пільгового періоду; 45,0 % при користуванні кредитом поза межами пільгового періоду, а також розмір щомісячно нарахованих процентів за кредитом, розмір щомісячного платежу, страховий платіж. Таким чином, у додатку № 1 до договору, підписаному відповідачем, сторони погодили істотні умови кредитного договору, зокрема суму поточного ліміту кредиту, строк кредиту, розмір щомісячного платежу, процентну ставку за користування кредитними коштами, розмір щомісячно нарахованих процентів за кредитом (а.с. 15).
09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, за яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» право вимоги за кредитним договором, що входить до портфелю заборгованості.
Згідно з п. 2.2 цього договору здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелей заборгованості, сформованих первісним кредитором за власним рішенням та визначеною періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених до договору (а.с. 24-27, 104-124).
25 вересня 2020 року договір відступлення права вимоги №114/2-31-F між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» було пролонговано строком до 09 жовтня 2021 року, що підтверджується додатковою угодою № 2 до цього договору (а.с. 27, зворотня сторона).
02 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Юрспецфінанс» було укладено договір відступлення права вимоги № 02-08\21-Е, підписано реєстр боржників (а.с. 28-32, 87-89).
Згідно з п. 2.1. договору відступлення права вимоги, на умовах та в порядку, встановленому цим договором, та відповідно до ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
Відповідно до розрахунку заборгованості по картковому кредиту заборгованість відповідача станом на 24 травня 2021 року становить 20082,25 грн. тіло кредиту; 667,62 грн. сума заборгованості за відсотками, нарахованими АТ «Райффайзен Банк Аваль».
В розрахунку зазначено про зміну кредитного ліміту, а саме: 29 січня 2016 року з 1000 грн. до 10000 грн., 23 травня 2016 року з 10000 грн. до 17500 грн., 16 вересня 2016 року з 17500 грн. до 19100 грн., 05 травня 2017 року з 19100 грн. до 21900 грн., 27 червня 2018 року з 21900 грн. до 25100 грн., 30 вересня 2019 року пролонгація дії кредитного договору, 23 липня 2020 року з 25100 грн. до 27113 грн. (а.с. 39-43).
У відповідності з випискою по рахунку з 20 жовтня 2015 року по 26 травня 2021 року, взаєморозрахунку, заборгованість відповідача по кредитному договору становить 40136,99 грн., з яких: 20082,25 грн. тіло кредиту, 20054,74 грн. сума заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ «ФК «Юрспецфінанс» (а.с. 44-62).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» не набуло право вимоги за кредитним договором № 010/0934/82/0205381 від 20.10.2015 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, які містять належні докази переходу права вимоги до відповідача від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та від ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» згідно договорів відступлення прав вимог, презумпція промірності яких ОСОБА_1 не спростована.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц.
Позивачем до матеріалів справи долучено виписку з рахунку ОСОБА_1 з якої вбачається, що він активно користувався кредитними коштами, здійснював платежі, переказував грошові кошти.
Враховуючи викладене, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що рух коштів по картці відповідача свідчить про те, що він був обізнаним з істотними умовами договору, оскільки регулярність та обсяг коштів, сплачених ним на погашення заборгованості вказують на те, що відповідач діяв саме на виконання тих кредитних умов, що були зафіксовані у кредитному договорі від 20 жовтня 2015 року, та які прийняті ним.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру заборгованості, оскільки умовами договору сторони погодили кредитний ліміт у сумі 1000 грн., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що кредитний ліміт було збільшено, зокрема 29 січня 2016 року з 1 000 грн. до 10 000 грн., 23 травня 2016 року з 10 000 грн. до 17 500 грн., 16 вересня 2016 року з 17 500 грн. до 19 100 грн., 05 травня 2017 року з 19 100 грн. до 21 900 грн., 27 червня 2018 року з 21 900 грн. до 25 100 грн., 30 вересня 2019 року пролонгація дії кредитного договору, 23 липня 2020 року з 25 100 грн. до 27 113 грн.
Твердження відповідача про те, що нарахування процентів за користування кредитом поза строком кредитування, є необґрунтованими та суперечать умовам кредитного договору.
Відповідно до п. 1.13 кредитного договору від 20 жовтня 2015 року строк кредиту встановлений пунктом 1.4 заяви. Без укладання додаткових заяв (договорів) до заяви банк має право продовжити строк кредиту на той самий строк за умови, що на останній робочий день строку кредиту банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку кредиту. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів після продовження строку кредиту розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку кредиту.
Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до банку з заявою про відмову від продовження строку кредиту матеріали справи не містять, натомість з виписки по рахунку відповідача вбачається активне користування кредитними коштами, що свідчить про продовження строку кредитування.
Колегія суддів зауважує, що у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Зміст зобов'язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов'язків відповідно, у разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов'язаних з обов'язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов'язань. Наведене не стосується конкретного розміру та грошового вираження вимог за усіма складовими такого зобов'язання, оскільки в силу такого відступлення права вимоги відбувається перенесення на нового кредитора усіх прав, що випливають з договору.
Відтак, ТОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 010/0934/82/0205381 від 20.10.2015 року, в тому числі право вимагати виконання зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.
Набувши статус кредитора за кредитним договором № 010/0934/82/0205381 від 20.10.2015 року, ТОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» нарховувало відсотки в межах строку кредитування, а відтак позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитним коштами є обґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що його не було повідомлено про заміну кредитора, суперечить матеріалам справи та не може слугувати підставою для скасування судового рішення.
Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц зазначено, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» на підставі договору від 09 квітня 2021 року № 114/2-31-F із зазначенням реквізитів для сплати боргу на рахунок нового кредитора (а.с. 64).
16 серпня 2021 року ТОВ «Юрспецфінанс» надіслав відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» на підставі договору від 02 серпня 2021 року № 02-08/21-F із зазначенням реквізитів для сплати боргу на рахунок нового кредитора ТОВ «Юрспецфінанс» (а.с. 84).
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на неповідомлення про уступку права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Доводи апеляційної скарги, щодо пропуску позивачем строку позовної давності колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 17 січня 2025 року, з огляду на продовження строку кредитного договору, не пропустив строків позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем такого строку та застосування його наслідків, є помилковим.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук