Житомирський апеляційний суд
Справа №273/1317/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/624/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
заявниці: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні її скарги на бездіяльність дізнавача, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
Ухвалою слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області внести відомості до ЄРДР.
Вважає, що дізнавач ухилився від виконання прямого обов'язку передбаченого ст.214 КПК України.
Стверджує, що слідча суддя помилково, поза своєї компетенції надала оцінку обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Вказує, що слідчий суддя ОСОБА_1 зацікавлена у даній справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відтак, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин, окрім наведення тієї чи іншої статті кримінального закону, є обов'язкова наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Отже, певне звернення особи можна розглядати саме як заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, якщо воно містить реальні об'єктивні дані (а не суто гіпотетичні, надумані чи уявні), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення. При цьому, навіть якщо заявник прямо назве певне діяння злочином, то це не означатиме автоматично, що подія злочину насправді мала місце, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
На переконання апеляційного суду вищевказаних даних, які в свідчили про реальність події злочину і були б достатніми для висновку про їх вчинення за викладених заявником обставин, в заяві не вбачається, а тому вона за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_6 слідчий суддя, на думку колегії суддів вірно встановив та зазначив, що у заяві ОСОБА_6 не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України. При цьому заявниця висуває загальне припущення про можливе вчинення зазначених нею у заяві протиправних дій ОСОБА_8 , який являється свідком у кримінальному провадженні №120240655530000148, ґрунтуючись виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності таких дій та власному аналізі і баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність.
Доводи апелянта, що слідча суддя ОСОБА_1 зацікавлена у даній справі є голослівними та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Крім того, доводи ОСОБА_6 , що слідча суддя помилково надала оцінку обставинам вчинення кримінального правопорушення є неспроможними, оскільки слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що у даному випадку було зроблено.
Тому, слідча суддя діяла у межах повноважень визначених Законом.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні її скарги на бездіяльність дізнавача, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: