Справа №760/24793/25 2-о/760/598/25
26 вересня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Солом'янський відділ державної реєстрації актів у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк.
Заява мотивована тим, що він є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк. Отримати документи, що підтверджують факт смерті за зразками чинного законодавства України у позасудовому порядку не є можливим, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнтяий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.
Встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для отримання свідоцтва про смерть державного зразка.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2025 року для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Заявник у судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про дату, час і місце судового розгляду належним чином, однак матеріали справи містять його заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що заяву підтримує в повному обсязі.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, однак матеріали справи містять заяву про розгляд справи у відсутність представника.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності осіб, які беруть в ній участь.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд встановив наступні обставини і прийшов до таких висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника, виданого повторно, від 04 серпня 2021 року.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк.
Факт смерті підтверджено копією документа невстановленого зразка - свідоцтвом про смерть, виданим 05 серпня 2025 року Донецьким міським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької народної республіки серії НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, зокрема у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), у яких Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок необхідно розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Тому, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
У зв'язку з вищенаведеним суд зазначає, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
У цьому випадку такими документами є надане заявником свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті від 05 серпня 2025 року № С-11898.
За змістом пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 376 від 28 лютого 2025 року, територія Донецького району Донецької області, до якої входить м. Донецьк, перебуває під тимчасовою окупацією (дата початку тимчасової окупації - 07 квітня 2014 року).
Таким чином, судом установлено, що заявник, який є громадянином України, не має можливості здійснити державну реєстрацію смерті матері.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Таким чином, будучи померлою у м. Донецьк Донецької області, державна реєстрація смерті матері заявника не була проведена у відповідності до законодавства України. На території України даний факт неможливо засвідчити, оскільки заявником для підтвердження факту смерті подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Положеннями статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Оскільки реєстрація смерті громадянина України ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, то наявні законні підстави встановити факт його смерті у судовому порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 3, 5, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», статтями 2, 4-5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Солом'янський відділ державної реєстрації актів у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки села Курулька Барвінківського району Харківської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Донецької області.
Рішення суду в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо або через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна