Справа №760/21954/25 1-кп/760/3417/25
14 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, у кримінальному провадженні №12025100170000049 від 24.03.2025, -
На розгляд судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло кримінальне провадження №12025100170000049, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.03.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 20.08.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.10.2025 року включно
Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання та вважав за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, зокрема, зазначивши, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 наявні передбачені ст. 177 КПК України ризики, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджується вищевикладеними обставинами.
Захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 не заперечували проти клопотання прокурора.
Суд, дослідивши матеріали справи №760/21954/25, заслухавши позицію прокурора, обвинуваченого, захисника, дійшов наступного висновку.
Суд виходить з чч.1, 2 ст. 29 Конституції України, відповідно до яких кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Як передбачено ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частиною 1 ст.184 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Крім того, ч.3 ст.199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд виходить з того, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, водночас суд доходить висновку, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу.
Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ в справі "Бекчиєв проти Молдови").
Також, серед іншого, потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв'язки з державою, в якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти (справа «В. проти Швейцарії», «Пунцельт проти Чехії»).
При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку, що прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в цілому дотримано вимоги ч.1 ст.184 КПК України щодо клопотань слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, в т.ч. викладено обставини, що дають підстави висунути обвинувачення щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; викладено обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, і є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів тощо.
Суд також доходить висновку, що прокурором дотримано вимог ч. 3 ст.199 КПК України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, не зменшилися, а саме ризик переховуватися від суду, про що свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, що полягає в позбавленні волі на строк до 10 років, документів щодо соціальних зв'язків обвинуваченого суду не надано; ризик незаконно впливати на свідків, які ще не допитані під час судового розгляду.
Вищенаведене, на думку суду, також унеможливлює застосування щодо обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, можуть негативно вплинути на перебіг судового розгляду даного кримінального провадження, а тому вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
На думку суду, продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Виходячи із змісту ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.
Виходячи з п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави, оскільки інкриміновані ОСОБА_4 злочини вчинені із застосуванням насильства.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, стст.176-178, 183, 184, 199, КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 12.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали до 24 год. 00 хв. 12.12.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1