Справа № 569/22301/25
1-кс/569/7982/25
17 жовтня 2025 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця місто Здолбунів, Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця призваного під час мобілізації, на момент вчинення злочину перебував на посаді курсант 4 навчального взводу 2 навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, у військовому званні «солдат», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Старший слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_7 за погодження із прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання вказав, що третім слідчим відділом (із дислокацією у м. Рівне) Територіального управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому за процесуального керівництва Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону розслідується кримінальне провадження № 62025240030001855 від 07.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
З клопотання вбачається, що 30 серпня 2024 року громадянин ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 249 від 30 серпня 2024 року солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , після чого він приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до положень п. 3 ч.9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відтак, ОСОБА_4 з вказаних вище підстав набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно ст. 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування. Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній залежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку продовжено на теперішній час.
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 23.09.2024 приблизно о 15 год. 00 хв. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проте саме в цей час виявлено його відсутність) самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , відправившись в невідомому напрямку, де проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби та обов'язки військової служби не виконував.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Цього ж дня, тобто 16 жовтня 2025 року о 14 год. 38 хв. ОСОБА_4 затримано на підставі абз. 6 (10) ч. 1 ст. 615 КПК України.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкцією якого передбачено карання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріли, що підтверджують ці обставини.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; доповідями командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини; матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України та виклад обставин на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання наступним спробам:
1.) підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
2.) підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
3.) підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, та продовжує його вчиняти, оскільки до військової частини не повернувся, до виконання обов'язків військової служби не приступив та не бажає продовжувати військову службу, до органу досудового розслідування доставлений військовослужбовцями військової служби правопорядку.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
За таких обставин при наявності ризиків не має можливості застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід.
Крім того, згідно ст. 183 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи суспільний резонанс дій ОСОБА_4 в умовах сьогодення, суспільного осуду виникла необхідність в обранні саме вищевказаного запобіжного заходу, який сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.
Водночас сторона обвинувачення вважає, що сукупності матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням, та необхідність у допиті будь-яких осіб, під час судового розгляду клопотання, відсутня.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини просив обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники в судовому засіданні просили застосувати домашній арешт.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 серпня 2024 року громадянин ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 249 від 30 серпня 2024 року солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , після чого він приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до положень п. 3 ч.9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відтак, ОСОБА_4 з вказаних вище підстав набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно ст. 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування. Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній залежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку продовжено на теперішній час.
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 23.09.2024 приблизно о 15 год. 00 хв. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проте саме в цей час виявлено його відсутність) самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , відправившись в невідомому напрямку, де проводив час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби та обов'язки військової служби не виконував.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Цього ж дня, тобто 16 жовтня 2025 року о 14 год. 38 хв. ОСОБА_4 затримано на підставі абз. 6 (10) ч. 1 ст. 615 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Також, згідно ч. 8 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
При цьому, згідно із вимогами статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», який вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин провадження, слід зазначити, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Окрім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній підозрюється.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, відсутність міцних соціальних зв'язків, вчинення злочину під час воєнного стану жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, слідчий суддя прийшов до висновку, що до нього слід застосувати запобіжний захід - тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 судом враховуються вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Даних про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено.
Разом з тим, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а саме ч.4 ст.408 КК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,184,395 КПК України,слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід - тримання під вартою, строком на 59 днів без визначення розміру застави.
Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою - ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Строк тримання під вартою з 14 год. 38 хв. 16 жовтня 2025 року.
Визначити, що строк дії ухвали до 14 грудня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_12