Справа № 177/936/25
Провадження № 2/177/730/25
Іменем України
13 жовтня 2025 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Коваль Н. В.
за участі
секретаря судового засідання Андрійчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області, Товарна біржа «Морська Товарна Біржа», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,
Позивач звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 04 травня 2000 року між нею, ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_3 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , вказане домоволодіння складається: А1 Житловий будинок глинобитний обкладений цеглою, житлова площа 36,4 кв.м, з господарчими побудовами, Б - літня кухня-гараж з цегли, Г - сарай цегляний, Д-вбиральня цегляна, №1- паркан.
Вказаний договір, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу від 10.12.1991 року, зареєстрований на Морській Товарній Біржі (криворізька філія № 1)», зареєстрований в реєстрі за № 2, договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований у КП ДОР «Криворізьке БТІ».
Вказує, що з моменту придбання будинку вона проживає в ньому, сплачує комунальні платежі, зареєстрована за цією адресою, здійснила приватизацію земельної ділянки під будинком, який нею придбаний.
У березні 2025 року позивач звернулася до нотаріуса задля отримання консультації з приводу укладення в майбутньому договору відчуження неналежного їй нерухомого майна, однак нотаріусом їй роз'яснено, що договір щодо відчуження вказаного нерухомого майна зареєстрованій на Морській Товарній Біржі, а має бути нотаріально посвідчений, тому їй необхідно звернутися до суду для визнання вказаного договору-купівлі продажу нерухомого майна дійсним.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами та неможливістю розпорядження належним їй нерухомим майном, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Просить суд, визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 04 травня 2000 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є продаж житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Морською Товарною Біржою (Криворізька філія №1) за номером 2.
Ухвалою судді від 05 травня 2025 року позовна заява прийнята судом до розгляду, постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі (а.с. 53).
16 вересня 2025 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 84).
Позивач та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити (а.с. 95).
Відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує (а.с. 93).
Представник заінтересованої особи - КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» в судове засідання не звився, від них надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с. 61).
Представник заінтересованої особи - Морської Товарної Біржи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (а.с. 81,94).
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 травня 2000 року між позивачем ОСОБА_1 , як покупцем та відповідачем ОСОБА_3 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , вказане домоволодіння складається: А1 Житловий будинок глинобитний обкладений цеглою, житлова площа 36,4 кв.м, з господарчими побудовами, Б - літня кухня-гараж з цегли, Г - сарай цегляний, Д-вбиральня цегляна, №1- паркан.
Вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 на Морській Товарній Біржі (Криворізька філія № 1), зареєстрований за номером 2, та на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу»від 10.12.1991 на момент укладення договору не підлягав нотаріальному посвідченню. Право власності на вищевказане домоволодіння 02.06.2000 зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі 1 рад-70-70 на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 9), що також підтверджується довідкою КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» № 217356 від 30.04.2025 (а.с. 51).
При зверненні позивача до приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу Кучман І.І. задля отримання консультації з приводу укладення договору відчуження неналежного їй нерухомого майна, однак нотаріусом їй роз'яснено, що договір щодо відчуження вказаного нерухомого майна зареєстрованій на Морській Товарній Біржі, а має бути нотаріально посвідчений, тому їй необхідно звернутися до суду для визнання вказаного договору-купівлі продажу нерухомого майна дійсним (а.с. 76).
Відповідно до ст. 15, ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу та одним із способів захисту прав та інтересів є зокрема визнання права.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 224 ЦК України, в редакції 1963 року, встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Стаття 227 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачала, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Частиною 2 статті 47 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Аналогічні норма міститься і в ч.2 ст.220 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсними. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна від 04.05.2000 року укладена відповідно до вимог законодавства, що діяло на час її укладення.
На момент укладення договору купівлі-продажу вказаного домоволодіння був чинним Закон України «Про товарну біржу» в редакції від 26.01.1993 року, відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржою, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотримання вимог діючого на той час законодавства.
Згідно ч.2 та ч.4 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції від 26.01.1993 року, яка діяла на момент укладення договору від 04.05.2000 року встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст.334 ЦК України право власності на майно по договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від06.11.2009№ 9«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що норми ч. 2 ст.220 ЦК України не застосовуються до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. На цей час правочини, щодо купівлі-продажу, міни нерухомості, підлягають державній реєстрації. Не зважаючи на це застереження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки норми про державну реєстрацію правочинів щодо відчуження нерухомості, введені тільки з введенням в дію ЦК України 2003 року. До цього часу, в тому числі і на час укладення спірної угоди норми щодо реєстрації правочинів не були чинними. На той час діяли норми, які передбачали тільки реєстрацію нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи вимоги щодо реєстрації нерухомого майна покупцем на момент укладання спірної угоди виконано.
Отже, суд вважає встановленим, що між ОСОБА_1 з одного боку, та ОСОБА_2 , з іншого боку, мав місце договір купівлі-продажу нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, але він письмово зареєстрований Морській Товарній Біржі та зареєстрований у КП ДОР «Криворізьк БТІ». Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки, оформляючи його на товарній біржі, були ознайомлені із застереженням у договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.
На підставі викладеного, суд вважає, що вказаний договір купівлі- продажу є дійсним.
Беручи до уваги те, що дійсність даного договору ставиться під сумнів та що позивач не може усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області, Товарна біржа «Морська Товарна Біржа», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним- задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку від 04 травня 2000 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є продаж житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Морською Товарною Біржою (Криворізька філія №1) за номером 2, який зареєстрований у КП «Криворізьке РБТІ» ДОР в реєстровій книзі №1рад-70-70.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Н.В. Коваль