17 жовтня 2025 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/4830/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є .П.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі захисника Гонтара В. М., в інтересах ОСОБА_1 ,
розглянув апеляційну скаргу захисника Гонтара Валерія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на постанову Печерського районного суду м. Києва у складі судді Смик С. І.
від 06 січня 2025 року
у справі № 757/47643/24 Печерського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
На дану постанову 05.09.2025 захисник Гонтар В. М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати. Провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням та не відповідає обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було проаналізовано наявні у справі докази, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні є необґрунтований.
Вказує, що відповідно до відеозапису з нагрудної відеокамери, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що на запису відсутній момент де було б очевидно видно, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Більше того, з запису видно, що ОСОБА_1 заперечував факт керування електросамокатом, однак працівник поліції все ж наполягав на проведенні огляду. При цьому співробітниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього конкретних ознак алкогольного сп'яніння, що свідчило б про наявність підстав вважати, що водій перебуває у такому стані.
Надалі, працівник поліції дістає прилад з допомогою якого мало бути перевірено ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння і на запису видно як тричі вимагає дути в нього, після чого запис взагалі преривається (скопійована копія диску наявного в матеріалах справи після цього не відтворюється). На перших же сюжетах запису йде спілкування працівника поліції з іншими особами і процедура пропонування та проходження огляду саме ОСОБА_1 не відображена.
ОСОБА_1 не роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також відсутні докази пропонування пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Звертав увагу на те, що керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), особа, яка керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність у вигляді накладення штрафу, без позбавлення права керування транспортним засобом.
Зазначав, що навіть якби вина ОСОБА_1 і була доведена, то застосування до нього покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік - не підлягало застосуванню.
Також, звертав увагу суду на те, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 і він не був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Також зазначав, що через допущені дві помилки в прізвищі ОСОБА_1 жодних відомостей ні в Дії, ні в інших додатках щодо розгляду судом вказано справи не надходило, як і не надходили йому повістки з суду та оскаржувана постанова.
Також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в обґрунтування якого вказував, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, копія постанови, що є предметом апеляційного оскарження, йому не надходила, суд першої інстанції й досі не надав доступу до електронної версії справи.
Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Гонтар В. М. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисник Гонтара В. М., апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Так, судом на підставі протоколу серії ЕПР1 №134974 встановлено, що 23.09.2024 о 02 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував електросамокатом у комендантську годину в стані алкогольного сп'яніння на вул. Басейній, 17, у м. Києві, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.9а ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху (далі Правила) визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 266 КУпАП).
Відповідно до п. п. 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п. 7 розділу III Інструкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №134974 від 23.09.2024, відеозапис із нагрудної камери співробітників поліції 472339, 477471, що міститься на DVD-R диску, результатами тесту на стан сп'яніння приладом № АRMF-0293 Alcotest 7510, згідно якого вміст алкоголю у ОСОБА_1 становить 1.12 ‰, актом огляду на стан сп'яніння, рапортом співробітника поліції, відеозаписом із нагрудної камери співробітників поліції.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозапису з нагрудної камери співробітників поліції, який міститься в матеріалах справи, відсутній момент де було б очевидно видно, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, спростовуються безпосереднього відеозаписом на 0:00:33-0:01:12.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Так, виходячи з положення ч. 1 ст. 130 КУпАП розрізнено дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, та до інших осіб - тільки штраф.
Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Наявність посвідчення водія є свідченням проходження спеціального навчання, отримання необхідних знань і навичок, що є умовою для законного керування транспортними засобами та вимагає наявності посвідчення водія належної категорії. Відповідно лише особа, яка володіє такими документами, може кваліфікуватись як водій у правовому сенсі.
Хоча особа, що керує електросамокатом, безумовно, є учасником дорожнього руху та керує транспортним засобом (що підпадає під об'єктивну сторону ст. 130 КУпАП), для цілей застосування санкції у вигляді позбавлення права керування має значення правовий статус водія. Наявність посвідчення водія є свідченням проходження спеціального навчання та наявності права керування транспортними засобами, яке може бути вилучене.
Проте, чинне законодавство України не передбачає окремої категорії водійських прав для засобів пересування, таких як електросамокати чи інші засоби легкого персонального електротранспорту, а отже, керування електросамокатом здійснюється без вимоги наявності посвідчення водія.
Відповідно, особа, що керує таким засобом, не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, зокрема те, що керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), особа, яка керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції в частині позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 строком на 1 (один) рік підлягає скасуванню.
В решті постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити захиснику Гонтару Валерію Миколайовичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Гонтара Валерія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року в частині позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 строком на 1 (один) рік - скасувати.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова