17 жовтня 2025 року
м. Київ
апеляційне провадження № 33/824/4675/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є .П.,
розглянув апеляційну скаргу захисника Сіренка Максима Юрійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на постанову Святошинського районного суду м. Києва
у складі судді Бандури І. С.
від 18 серпня 2025 року
у справі № 367/187/25 Святошинського районного суду м. Києва
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
На дану постанову 27.08.2025 захисник Сіренко М. Ю., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАп.
Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням та не відповідає обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було проаналізовано наявні у справі докази, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєних правопорушеннях є необґрунтований.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази які б вказували на те, що ОСОБА_1 був водієм у розумінні п. 10 ПДР України. Зазначає, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, зокрема, в стані алкогольного сп'яніння; не був водієм, а тому мав всі законні підстави не проходити огляд на виявлення стану сп'яніння. Вказує, що встановлення факту керування транспортним засобом є суттєвим подальшої правової кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В судові засідання суду апеляційної інстанції на 19 вересня 2025 року та 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 та його захисник Сіренко М. Ю. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від захисника Сіренка М. Ю. 16 вересня 2025 року та 16 жовтня 2025 року надходили клопотання про відкладення розгляду справи через його перебування у м. Львові та через перебування у відпустці.
Вирішуючи клопотання від 17 жовтня 2025 року, суд апеляційної інстанції враховує, що у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції були вжиті всі можливі заходи для належного і своєчасного повідомлення учасників справи про судові засідання, які були призначені на 19 вересня 2025 року та 17 жовтня 2025 року, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Сіренка М. Ю.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 7333849 від 18.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda» державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу Драгер та огляду в медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 , та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров'я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 333849 від 18.05.2025, направлення на огляд транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 18.05.2025, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписом із нагрудної камери співробітників поліції.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в діях апелянта складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовуються сукупністю доказів, зібраних у даній у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами з нагрудної камер співробітників поліції, з яких слідує, що ОСОБА_1 не заперечував проти того, що він вживав в цей день спірні напої, керував автомобілем «Honda» державний номерний знак НОМЕР_2 .
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол серії ЕПР1 № 350906 від 04.06.2025 не містить будь яких пояснень ОСОБА_1 у графі 14. Таким чином, він свідомо ухилився від реалізації свого права на фіксацію власної позиції як водія безпосередньо під час складання протоколу. Законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи. У даній ситуації, ОСОБА_1 міг б використати це право для заперечення факту керування транспортним засобом, перебування у стані алкогольного сп'яніння; вказівки на порушення процедури з боку поліцейських (наприклад, нероз'яснення прав, ненадання вибору огляду у медичному закладі першочергово, безпідставна зупинка тощо); пояснення причин відмови від проходження огляду на місці, якщо це було зумовлено недовірою до приладу чи вимогою огляду виключно у медичному закладі; або висловлення інших зауважень щодо обставин події. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість, призвело до того, що його позиція, як водія, не була належним чином зафіксована у первинному процесуальному документі, що створює враження непослідовності у доводах захисту, викладених у апеляційній скарзі, оскільки первинна можливість спростувати обставини або вказати на порушення були проігноровані.
З точки зору принципу «поза розумним сумнівом» (in dubio pro reo), ненадання ОСОБА_1 пояснень на момент його складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП має суттєве значення. Цей принцип вимагає, щоб усі обґрунтовані сумніви щодо винуватості особи тлумачилися на його користь. Проте, відсутність пояснень або заперечень безпосередньо у момент фіксації правопорушення не створює автоматично розумного сумніву щодо достовірності складеного протоколу чи інших доказів.
Фактично, коли особі надається можливість висловити свою позицію, надати зауваження до дій поліцейських, заперечити факт керування або вказати на будь-які порушення процедури саме у первинному процесуальному документі (протоколі), і вона цією можливістю не користується, це позбавляє її доводи, висловлені пізніше (наприклад, в апеляційній скарзі), належного первинного підкріплення.
Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, та не є водієм, щодо якого може бути накладено стягнення апеляційним судом відхиляються з огляду на наступне.
На виконання вимог статті 251 КУпАП, яка дозволяє використовувати будь-які фактичні дані для встановлення наявності правопорушення, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 . Його статус водія та факт керування, попри відсутність безпосередньої відеофіксації моменту зупинки, доводяться сукупністю непрямих, але узгоджених фактичних даних. Зокрема, відеозапис фіксує автомобіль «Honda» у знерухомленому стані на блокпосту, при цьому ОСОБА_1 є єдиною особою, яка перебуває біля транспортного засобу і щодо якої здійснюються всі подальші процесуальні дії. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не висуває жодних пояснень про те, що він є пішоходом чи випадково опинився біля автомобіля; навпаки, його мовчання та вступ у діалог як сторони, відповідальної за ТЗ, є фактичними даними, які розцінюються як непряме визнання факту керування. Ця свідома поведінка та відсутність заперечень у той момент, коли поліцейські фіксують його як водія, що керував ТЗ та має ознаки сп'яніння, у сукупності з фактом первинного затримання автомобіля військовими на блокпосту, повністю узгоджується з висновком про вчинення ним правопорушення (відмова від огляду особи, яка керує). Таким чином, довід апеляційної скарги, що ґрунтується виключно на відсутності відео моменту зупинки, не спростовує встановлену статтею 251 КУпАП сукупність фактичних даних і не створює розумного сумніву щодо статусу ОСОБА_1 як водія.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до статті 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Таким чином, сукупність зібраних доказів є достатньою, чіткою та узгодженою для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення у формі відмови від проходження огляду особою, яка керувала транспортним засобом, що повністю відповідає стандарту доведення «поза розумним сумнівом».
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Сіренка Максима Юрійовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. П. Євграфова