Справа №462/1573/22 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5441/2025 Доповідач: ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі
відеоконференції: обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23.10.2025 року включно. Постановлено терміново етапувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 258-3, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, з ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» до ДУ «Київський слідчий ізолятор», з подальшим зарахуванням за Печерським районним судом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, або визначити розмір застави.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник зазначає про те, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню проведено органами досудового розслідування з істотними порушеннями Кримінального процесуального законодавства України, Конституції України, Конвенції з прав людини та основоположних свобод та Рішень Європейського суду з прав людини та особи з особливим статусом - адвоката. На думку захисника, оскаржувана ухвала є незаконною.
Захисник звертає увагу на те, що прокурор у своєму клопотанні не наводить жодного конкретного доказу, який би підтверджував, що зі сторони обвинуваченого ОСОБА_6 існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зауважує про абстрактне бачення прокурора щодо перешкоджання судовому розгляду даного кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_6 .
Разом з тим, прокурор не наводить жодного доказу щодо неможливості застосування застави до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Захисник зазначає про те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню №22016000000000326 закінчено у 2018 році і тому по справі №462/1573/22 відсутні будь-які ризики, які б давали підстави для продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Так, обвинувачений ОСОБА_6 знаходиться в Україні, в міжнародному розшуку не перебуває, намірів ухилятися від суду чи перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження у нього не було і немає, оскільки і він і захисник зацікавлені у чесному та об'єктивному судовому розслідуванні.
Щодо застосування судом ч.4 ст.183 КПК України, захисник звертає увагу, що кримінальні правопорушення за ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 258-3, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, які інкримінується ОСОБА_6 , зареєстровані в ЄРДР у 2017 році, і тому до цих правопорушень не можуть бути застосовані вимоги воєнного стану.
Крім того, судом не розглядалося питання щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 будь-яких інших запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України в якості альтернативи тримання його під вартою.
Зауважує, що судом проігноровано дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме, що він є громадянином України, раніше не судимий, є діючим адвокатом, займався благодійною допомогою пораненим бійцям, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на його утриманні перебувають дружина та шестеро дітей, має 3 групу інвалідності, за період знаходження КП №22016000000000326 у Залізничному районному суді м. Львова не вчинив жодного правопорушення, від суду умисно не ухилявся, а виїхав за кордон зі своєю багатодітною сім'єю у зв'язку з воєнними діями на території України, не маючи у даній справі ніякого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.258-3, ч.4 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченого. Так, суд взяв до уваги той факт, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі за ч.1 ст.253-3, за який передбачено покарання від восьми до п'ятнадцяти років.
При цьому, судом також враховано той факт, що ухвалою колегії суддів Залізничного районного суду м. Львова від 06.06.2024 року, ОСОБА_6 було оголошено у міжнародний розшук та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а в подальшому 15.05.2025 ОСОБА_6 екстрагований з Республіки Польщі до України та в подальшому 15.05.2025 ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Доводи апеляційної скарги захисника про істотні порушення Кримінального процесуального законодавства України, Конституції України, Конвенції з прав людини та основоположних свобод та Рішень Європейського суду з прав людини під час досудового розслідування є передчасними та не можуть бути предметом перевірки апеляційного суду у межах даного провадження.
Посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_6 є громадянином України, раніше не судимий, є діючим адвокатом, займався благодійною допомогою пораненим бійцям, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, на його утриманні перебувають дружина та шестеро дітей, має 3 групу інвалідності, за період знаходження КП №22016000000000326 у Залізничному районному суді м. Львова не вчинив жодного правопорушення, від суду умисно не ухилявся, саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Разом з тим, всупереч доводам захисника про те, що вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення були зареєстровані в ЄРДР в 2017 році, тому до цих правопорушень не можуть бути застосовані вимоги воєнного стану, суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, діючи у межах вимог ч.4 ст.183 КПК України.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, як про це просить захисник, не вбачається.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4