Справа № 757/13887/20-ц Головуючий у І інстанції Григоренко І.В.
Провадження №22-ц/824/187/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
15 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - Кобзар Юлії Богданівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення відсотків, трьох процентів річних та інфляційних втрат,
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача за договором банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року за період з 02.08.2016 року до 05.11.2018 року ненараховані відсотки у розмірі 48 585,21 грн; 3% річних у розмірі 9 109,73 грн; інфляційні втрати у розмірі 42 214,50 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 16.10.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN01000738655553, за умовами якого він передав відповідачу на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 135 000 грн., під 16 % річних.
Навесні 2014 року у зв'язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим та м. Севастополя, рахунок позивача було заблоковано банком, нарахування відсотків припинено.
20.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, яка була отримана банком 23.11.2015 року, про розірвання депозитного договору, виплату вкладу та нарахований відсотків, проте відповідач відмовив йому в поверненні грошових коштів.
У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, виплату процентів та стягнення коштів.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2016 року у справі № 227/6382/15-ц з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто суму банківського вкладу за договором № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року, а саме: 135 000,00 грн - сума депозиту; 53 946,96 грн - відсотки за період з 16.10.2013 року до 26.11.2015 року; 1 288,98 грн - ненараховані відсотки за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року; 52 749,85 грн - пеня за подвійною обліковую ставкою НБУ за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року; 3 866,94 грн - 3 % річних за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року; 14 737,86 грн - інфляційні збитки за п період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року, а всього стягнуто 261 590,59 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 02.11.2016 року рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2016 року в частині стягнення пені за подвійною обліковою ставкою скасовано та змінено в частині визначення загальної суми заборгованості за договором банківського вкладу; у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року відмовлено; з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року у загальній сумі 208 840,74 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року рішення Добропільського міськрайонного суту Донецької області 06.09.2016 року у нескасованій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду Донецької області від 02.11.2016 року залишено без змін.
Відповідач повернув належні позивачу грошові кошти лише 06.11.2018 року, чим порушив виконання грошового зобов'язання.
Ураховуючи те, що договір діє до повного його виконання сторонами, позивач вважає, що він має право на стягнення з банку відсотків за договором банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року за період з 02.08.2016 року до 05.11.2018 року у розмірі 48 585,21 грн; 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 02.08.2016 року до 05.11.2018 року у розмірі 9 109,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 42 214,50 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 26.03.2017 року по 05.11.2018 року у розмірі 6 546 (шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн 58 коп. та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 26.03.2017 року по 05.11.2018 року у розмірі 23 550 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн 57 коп. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 300 (триста) грн 97 коп. у відшкодування судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся представник - Кобзар Ю.Б., який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення вимог матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року та переведення боргу за зобов'язанням банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу № SAMDN025000727885183 від 13 серпня 2012 року, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не несе зобов'язань за цим договором банківського вкладу, а новим боржником є ТОВ «ФК «Фінілон».
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д.А. наводить заперечення щодо доводів представника відповідача, посилаючись на їх безпідставність, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» - Кобзар Ю.Б. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог процесуального права.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку позивача справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений депозитний договір № SAMDN01000738655553 (Вклад «Стандарт на 3 мес.»), за умовами якого позивач передав відповідачу на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 135 000,00 грн. на строк 3 місці до 16.01.2014 року включно під 16 % річних з періодом нарахування відсотків - 1 місяць (а. с. 25-26).
Відповідно до пункту 3 договору виплата відсотків повинна була здійснюватися починаючи з наступного дня після зарахування коштів, зараховуватись на депозитний картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Пунктами 6, 7 договору передбачено автоматичну пролонгацію дії договору на той самий строк без необхідності підписання додаткових документів.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2016 року у справі № 227/6382/15-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, виплату процентів та стягнення коштів задоволено; стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року, а саме: 135 000,00 грн. - сума депозиту; 53 946,96 грн. - відсотки за період з 16.10.2013 року до 26.11.2015 року; 1 288,98 грн. - ненараховані відсотки за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року; 52 749,85 грн. - пеня за подвійною обліковую ставкою НБУ за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року; 3 866,94 грн. - 3 % річних за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року; 14 737,86 грн. - інфляційні збитки за п період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року, а всього стягнуто 261 590,59 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 02.11.2016 року у справі № 227/6382/15-ц апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково; рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06.09.2016 року в частині стягнення пені за подвійною обліковою ставкою, скасовано та змінено в частині визначення загальної суми заборгованості за договором банківського вкладу; у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені за подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 26.11.2015 року до 01.08.2016 року відмовлено; з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року у загальній сумі 208 840,74 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року у справі № 227/6382/15-ц касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а рішення Добропільського міськрайонного суту Донецької області 06.09.2016 року у нескасованій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду Донецької області від 02.11.2016 року залишено без змін (а. с. 18-24).
Під час розгляду вказаної справи суди встановили, що 20.11.2015 року ОСОБА_1 направив до Головного офісу ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про розірвання депозитного договору та видачу депозитних коштів з нарахованими на них відсотками. Вказана заява була отримана банком 23.11.2015 року. Крім того, 02.12.2015 року ОСОБА_1 повторно подав вказану заяву безпосередньо до Головного офісу ПАТ КБ «ПриватБанк», проте дані заяви були залишені банком без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені у зазначених судових рішеннях обставини свідчать про існування у відповідача перед позивачем грошового зобов'язання, відтак, ці обставини не потребують доказування.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування банківським вкладом за договором банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ «КБ «Приватбанк» одержало заяву ОСОБА_1 про розірвання договору банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року 23.11.2015 року, відтак, з урахуванням вимоги про повернення коштів, договір є розірваним через 2 банківських дні після отримання заяви, тобто з 26.11.2015 року, що також було визнано відповідачем.
Отже, факт розірвання договору банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року з 23.11.2015 року не підлягає доказуванню.
Встановивши факт розірвання договорів банківського вкладу з 23.11.2015 року, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом за договором банківського вкладу № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013 року.
Місцевий суд також правильно встановив, що ОСОБА_1 має право на стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, розрахованих в межах позовних вимог та з врахуванням загальних строків позовної давності до моменту виконання рішень суду, враховуючи, що у вказані періоди зобов'язання було невиконане та продовжувало існувати до моменту виконання відповідного рішення суду.
В частині застосування норм матеріального права та правильності розрахунку 3% річних і інфляційної складової рішення суду не оскаржується.
Підставами для оскарження судового рішення відповідач зазначає лише те, що позов пред'явлений до неналежного відповідача.
Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 520 ЦК України передбачає, що у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, третя особа, яка має намір стати боржником. Звідси, боржником або особою, яка висловила намір стати боржником, кредитору може бути запропоновано здійснення заміни боржника, або сам кредитор запропонував здійснити заміну боржника.
В будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода:
а) боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений;
б) третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов'язків боржника;
в) кредитор надав згоду на заміну боржника.
Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Крім того, згідно зі статтею 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського рахунку, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Разом із тим, банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського рахунку та належним відповідачем у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року (справа №321/1260/19) вказано, що суди необґрунтовано констатували нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року. Разом з тим, відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.
В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа №757/61918/18) міститься правовий висновок, згідно якого доводи про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» було укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вкладник надав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договорами банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21), від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21), від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) у подібних правовідносинах.
Щодо доводів відповідача про наявність мовчазної згоди позивача на укладення договору про перевід боргу на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон», що передбачено статтею 205 ЦК України, то вони також є необґрунтованими.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 757/45304/19-ц (провадження № 61-3221св21) зроблено висновок, що «з огляду на те, що договір між сторонами укладено у письмовій формі, він містить умови про їх двостороннє волевиявлення, передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до правовідносин сторін у цій справі. Банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника, що було його процесуальним обов'язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України. Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 757/61159/19-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 757/64382/17».
Таким чином, Договір про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» є таким, що не породив юридичних наслідків, за ним не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ ФК «Фінілон» за Депозитним договором № SAMDN01000738655553 від 16.10.2013.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване судове рішення повною мірою відповідає вказаним вимогам та не може бути скасовано з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст., 367, 369, 374, 375, 381-384 України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення складений 17 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
Т.О. Писана