справа №753/3649/25 Головуючий у суді І інстанції:Сирбул О.Ф.
провадження №22-ц/824/15700/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Довженка Олександра Вадимовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «УК Повітрофлотський Сервіс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття нерухомого майна,
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття нерухомого майна.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить група нежитлових приміщень № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 203 кв.м.. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , яке розташоване поверхом вище над приміщенням позивача.
03.09.2024 року виявлено, що у належному позивачу нежитловому приміщенні сталось залиття: уся підлога була залита водою, яка скапувала із стелі. За наслідками звернення до управляючої компанії ТОВ «Повітрофлотський сервіс» цього ж дня, 03.09.2024 року, було складено акт про залиття. Так, комісія у складі провідного інженера ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Меркотан Ю.О., майстра ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Мацан Н.Д., сантехніка ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Сакаєва М.Х. встановили факти скапування води зі стелі, мокрі плями на стіні в туалеті та у кімнаті, залиття підлоги кахелю у нежитловому приміщенні № НОМЕР_1. Комісія обстежила внутрішньоквартирні інженерні мережі нежитлового приміщення №1-а та виявила: зірвато гнучкий шланг на умивальнику в санвузлі. Акт затверджено в.о. управляючої будинками ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Мацан Н.Д ..
Відповідно до висновку із Звіту про визначення матеріальних збитків вартість матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна внаслідок затоплення групи нежитлових приміщень № НОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , складає на дату оцінки 366 702 грн.
ОСОБА_1 своєю бездіяльністю, яка полягала у несвоєчасному проведенні поточних ремонтних робіт в санвузлі нежитлового приміщення №1-а, допустила аварійну ситуацію та не вжила достатніх заходів до своєчасного усунення пошкодження (зриву гнучкого шлангу) і недопущення залиття нижче розташованого нежитлового приміщення, належного позивачу, чим завдала майнової шкоди у розмірі 366 702 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо моральної шкоди позивач зазначала, що у зв'язку з залиттям нежитлового приміщення № НОМЕР_1 зазнала значної моральної шкоди, що виразилась в емоційних та душевних стражданнях і хвилюваннях. Істотне пошкодження означеного приміщення, в якому протягом тривалого часу проводився якісний ремонт з використанням дорогих матеріалів, призвело до припинення його використання. Наразі приміщення втратило свій естетичний вид, а відповідних коштів на відновлення приміщення позивач не має.
Відтак, протиправні дії і бездіяльність відповідача щодо утримання нежитлового приміщення № 1-а в належному стані призвели до порушення звичайного і усталеного ритму життя позивача. ОСОБА_2 змушена була витратити багато часу на звернення до оцінювача, до спеціалістів з ремонту за консультацією, а також наразі змушена відшукувати додаткові кошти на проведення ремонту. Все це є новим та незвичним для позивача, хоча це час позивач могла витратити на сім'ю. З огляду на викладене вище, а також тривалість часу, який минув з дня залиття і відмову відповідача у добровільному відшкодуванні збитків, що змусило позивача звернутись ще й до суду, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, становить 100 000 грн. Такий розмір заявленої компенсації моральної шкоди відповідає засадам розумності і справедливості, глибині заподіяних позивачу моральних страждань, а також співмірний із розміром заподіяних Позивачу матеріальних збитків.
На підставі наведеного, просила стягнути з відповідача на свою користь завдану внаслідок залиття нерухомого майна матеріальну шкоду у розмірі 366 702 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн та судові витрати.
22.05.2025 року до суду першої інстанції від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову в повному обсязі. Відповідачка не визнає своєї вини й обставин та причин залиття приміщення, вказаних позивачкою в позовній заяві, що на думку останньої підтверджується вищевказаним Актом наданий позивачкою. Акт не містить вказівки на склад створеної комісії та голову відповідної комісії, не містить посилання на те, що саме 03.09.2024 року у саме належному позивачці приміщенні сталось саме залиття, та сам Акт навіть не містить у своїй назві вказівки, що це є «Акт про залиття аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання)», не містить опису того, що взагалі трапилось саме залиття приміщення. З Акта не можливо встановити, де саме у приміщенні, загальна площа якого складає 203 кв.м., виявлено скапування води зі стелі, мокрі плями на стіні у кімнаті та залита підлога. Також відсутні в Акті й наслідки того, що нібито трапилось, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено тощо, не містить причини залиття, у тому числі того, що приміщення було пошкоджене внаслідок дій або бездіяльності саме відповідачки, як власниці нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Посилання в Акті на те, що у нежитловому приміщенні № 1-а виявлено «зірвато гнучкий шланг на умивальник в санвузлі» принагідно до належного відповідачці нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , по-перше: не відповідає дійсності, а по-друге: не передбачає прямого причинно-наслідкового зв'язку із тим, що можливо трапилось із належним позивачці Приміщенням. Із акта неможливо навіть встановити, що належне відповідачці приміщення знаходиться над приміщенням, що належить позивачці. Не містить жодних висновків та рекомендацій комісії, зокрема про те, що необхідно зробити та хто заподіяв шкоду. Містить підписи лише трьох представників керуючої компанії (третьої особи), якою відповідачка навіть не повідомлялась про те, що відбуватиметься обстеження та складання акта для забезпечення присутності відповідачки чи її представника при обстеженні та складанні акта. Підписаний лише представниками третьої особи та затверджений одним з представників - майстром ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Мацан Н. Д., за відсутності даних щодо надання для ознайомлення акта відповідачці чи позивачці Таким чином, складений та підписаний представниками третьої особи та наданий позивачкою акт від 03.09.2023 року не відповідає встановленій формі комісійного акта, визначеній вищевказаними Правилами, взагалі не може вважатись актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), не містить в собі тих відомостей, які б дозволяли встановити факти подій та вину відповідачки, на які посилається позивачка, а отже не є належним та допустимим доказом обґрунтування заявлених до відповідачки позовних вимог. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
28.05.2025 року до суду першої інстанції від представника позивача надійшла відповідь нав відзив. Щодо форми акту про залиття від 03.09.2024 зазначає, що за змістом вказаного акту комісія у складі провідного інженера ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Меркотан Ю. О., майстра ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Мацан Н. Д., сантехніка ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Сакаєва М. Х. встановили у присутності власника нежитлового приміщення № НОМЕР_1 факти скапування води зі стелі, мокрі плями на стіні в туалеті та у кімнаті, залиття підлоги кахелю у нежитловому приміщенні № НОМЕР_1. Комісія обстежила внутрішньоквартирні інженерні мережі нежитлового приміщення № 1-а та виявила: зірвато гнучкий шланг на умивальник в санвузлі. Акт затверджено в.о. управляючої будинками ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Мацан Н. Д . Висловлені відповідачем у відзиві на позов зауваження до форми акту від 03.09.2024, які за його позицією роблять цей акт недопустимим доказом, є незмістовними та мають ознаки надмірного формалізму, що має на меті виключно ухилення від несення цивільної відповідальності у встановленому законом порядку. Так, із змісту акту від 03.09.2024 вбачається, що він має відомості про усі вищеперелічені обставини. Серед іншого, він складений і підписаний провідним інженером, майстром та слюсарем-сантехніком, які є співробітниками управляючої будинками ТОВ «Повітрофлотський сервіс». Вказані особи своїми підписами засвідчили той факт, що 03.09.2024 саме внаслідок недбалого ставлення власника нежитлового приміщення № 1-а ( ОСОБА_1 ) до свого обов'язку з утримання належної їй нерухомості у належному стані сталось залиття належного позивачу нежитлового приміщення № НОМЕР_1. Сама по собі та обставина, що в акті від 03.09.2024 не вказано слова «комісії», «голова комісії» жодним чином не свідчить, що така комісія не створювалась, а також не може вказувати на недопустимість акту про залиття як доказу. Незазначення таких слів може сприйматись виключно як формальний недолік, що не впливає на суть зафіксованих в акті фактів та обставин. При цьому жоден нормативно-правовий акт не вимагає також видання наказу про створення такої комісії. Після залиття нежитлового приміщення № НОМЕР_1 та складення акту про залиття вже 11.11.2024 відбулось звернення до Приватного підприємства «АРІАДНА» з метою виконання оцінки майна, а саме: матеріальних збитків, що нанесені власнику пошкодженого майна внаслідок затоплення групи нежитлових приміщень № НОМЕР_1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Звіт про визначення матеріальних збитків було складено 15.11.2024. Позивач вважає за необхідне звернути увагу суду, що сторона відповідача не спростовує з посиланням на жодні належні та допустимі докази своєї вини у залитті нежитлового приміщення № НОМЕР_1, власником якого є позивачка. Вказуючи на претензії до Звіту про визначення матеріальних збитків, відповідач не надає інших доказів щодо розміру спричиненої позивачці майнової шкоди чи спростування заявленої нею суми, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. Так, згідно з актом від 03.09.2024 внаслідок зриву гнучкого шлангу на санвузлі у нежитловому приміщенні АДРЕСА_2 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , відбулось залиття нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого поверхом нижче за цією ж адресою та належного на праві власності ОСОБА_2 . Відповідно до Звіту про визначення матеріальних збитків, виконаного ПП «АРІАДНА», вартість відновлювального ремонту після залиття становить 366 702 грн. Ці обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із позовом. Просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок залиття нерухомого майна матеріальну шкоду у розмірі 366 702 грн, моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 966 грн 97 коп..
В іншій частині позову відмовлено.
04 липня 2025 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 600,00 грн та витрат пов'язаних з оцінкою збитків у розмірі 13 400,00 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 600 грн та витрати за проведення оцінки вартості матеріального збитку розмірі 13 400 грн.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, адвокат Довженко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову та вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що відповідач не визнає не лише своєї вини щодо залиття належного позивачу приміщення та розміру заявлених до стягнення збитків, але й самого факту залиття приміщення, на який посилався позивач, оскільки відповідна подія не підтверджена належними та допустимими доказами.
Зокрема, в якості доказу залиття приміщення позивачем був наданий виключно Акт від 03.09.2024 року.
Посилався на те, що відповідно до п.2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).
Відповідно до Додатку 4 до п.2.3.6. Правил, Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) має в даному випадку, серед іншого, містити:
склад комісії, у тому числі голову такої комісії;
фіксацію того, що саме у певну дату та у певному приміщенні трапилось саме залиття;
опис, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено);
чітко визначені причини залиття, а саме: несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.);
висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.);
підписи членів комісії та вказівку на ознайомлення з Актом під підпис мешканців квартир (власників приміщень);
дані щодо затвердження акту начальником житлово-експлуатаційної організації.
Водночас наданий позивачем Акт, як єдиний доказ нібито залиття приміщення:
не містить вказівки на склад, голову відповідної комісії, та взагалі причини та обставини створення такої комісії й необхідності складання Акту;
не містить посилання на те, що саме 03.09.2024 року у саме належному позивачу приміщенні сталось саме залиття, та сам Акт навіть не містить у своїй назві вказівки, що це є «Акт про залиття аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання)»;
не містить опису того, що взагалі трапилось саме залиття приміщення;
з Акта неможливо встановити, де саме у приміщенні, загальна площа якого складає 203 кв.м., виявлено скапування води зі стелі, мокрі плями на стіні у кімнаті та залита підлога. Також відсутній в Акт наслідки того, що нібито трапилось: які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено тощо;
не містить чітких причин залиття, у тому числі того, що приміщення було пошкоджене внаслідок дій або бездіяльності саме відповідача, як власника нежитлового приміщення АДРЕСА_2 . Про що зокрема свідчить й той факт, що у належному відповідачу приміщенні не було зафіксовано наявність хоча б вологи на підлозі, що також виключає причетність відповідача та належного їй приміщення до можливого залиття;
Посилання в Акті на те, що у нежитловому приміщенні №1-а виявлено «зірвато гнучкий шланг на умивальник в санвузлі»: не свідчить про те, що мова йде саме про належне відповідачу нежитлове приміщення (не вказана адреса); не відповідає дійсності в контексті саме належного відповідачу нежитлового приміщення та остання вказану обставину заперечує, а також не свідчить про те, що саме «зірвато гнучкий шланг на умивальник в санвузлі» стало причиною пошкодження приміщення позивача.
Тобто, сама по собі вказівка в Акті фрази «зірвато гнучкий шланг на умивальник в санвузлі» не є доказом залиття приміщення, спричинення шкоди позивачу з боку відповідача та не підтверджує й не може підтверджувати наявність причинно-наслідкового зв'язку із тим, що можливо трапилось із належним позивачу приміщенням.
З Акта неможливо навіть встановити, що належне відповідачу приміщення знаходиться над приміщенням, що належить позивачу.
Не містить жодних висновків та рекомендацій комісії, зокрема про те, що необхідно зробити та хто заподіяв шкоду,
Складений за відсутності попереднього повідомлення відповідача та за її відсутності, без надання можливості останній реалізувати своє право бути присутньою при обстеженні, надавати свої пояснення тощо. Ця обставина вже сама по собі виключає презумпцію вини відповідача, а також дозволяє дійти обґрунтованого висновку про те, що належне обстеження приміщення, що належить відповідачу, не проводилось, а Акт складено за надуманих обставин.
Таким чином, представник апелянта вважає, що складений та підписаний представниками третьої особи та наданий позивачем Акт від 03.09.2023 року не відповідає встановленій формі комісійного акта, визначеній вищевказаними Правилами, взагалі не може вважатись актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), не містить в собі жодної конкретизації та тих відомостей, які б дозволяли встановити факт залиття, завдання шкоди позивачу та те, що відповідач є заподіювачем такої шкоди, а отже не є належним та допустимим доказом обґрунтування заявлених до відповідача позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, представник апелянта зазначав те, що оскільки відповідач оскаржує основне рішення у даній справі та просить його скасувати, одночасно підлягає скасуванню й додаткове рішення у даній справі.
Крім того, звертав увагу на те, що позивачем у порушення норм процесуального права не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Позивачем до закінчення судових дебатів не було зроблено відповідної заяви щодо відшкодування судових витрат та поважних причин, що перешкоджали подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Також суд першої інстанції не призначив судове засідання та не повідомив учасників справи про таке судове засідання з вирішення питання про судові витрати.
22 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Чернявськогої С.А., просила прийняти заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу та визнати їх обгрунтованими та відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги стосовно того що наданий позивачем акт від 03.09.2023 року не відповідає вимогам викладеним у Правилах утримання житлових будинків та прибудинкових територій, представник позивача зазначала, що відповідач не оскаржував акт про залиття, не клопотав про виклик до суду осіб, які склали акт про залиття, не клопотав в суді першої інстанції про проведення експертизи для спростування причинного зв'язку між діями відповідача та пошкодженнями, наявними у затопленому приміщенні.
Вказувала, що в апеляційній скарзі відповідач також жодним чином не спростовує та не заперечує обставин залиття нежитлового приміщення № НОМЕР_1, належного позивачу, та лише в загальному посилається на формальні недоліки при складанні акту від 03.09.2024 року.
Вважає, що відповідачем не спростовано, що причиною залиття був зрив гнучкого шлангу на санвузлі у нежитловому приміщенні АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Внаслідок чого відбулось залиття нежитлового приміщення № НОМЕР_1, розташованого поверхом нижче за цією ж адресою та належного на праві власності ОСОБА_2 ..
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в частині оскарження відповідачем додаткового рішення суду, представник позивача зазначала, що стороною позивача до закінчення судових дебатів у справі, було подано до суду додаткові пояснення, в яких ним зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Так, згідно додаткових пояснень від 02.07.2025 року, сума судового збору за подання позову до суду складає - 4667,02 грн, витрати на правничу допомогу, станом на день подання додаткових пояснень складають - 7600 грн, витрати пов'язані з оцінкою збитків у розмірі 13 400 грн. При цьому обгрунтований детальний розрахунок суми судових витрат був надано додатково після винесення рішення по суті спору.
Тому представник позивача вважає, що дані факти спростовують твердження апелянта про порушення вимог ст. 134 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 366 702 грн, внаслідок залиття нежитлового приміщення позивача, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що факт залиття нежитлового приміщення № НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 сталася з вини власника нежитлового приміщення № 1-а, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , є доведеним належними доказами, зокрема актом від 03 вересня 2024 року, складений за фактом залиття нежитлового приміщенння № НОМЕР_1.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині моральної шкоди, суд першої інстанції виходячи із засад розумності, об'єктивності, виваженості і справедливості, прийшов до переконання, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн є надмірним, а тому вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 30 000,00 грн.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оскільки при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, то суд вважавнеобхідним заяву представника позивача задовольнити та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 600,00 грн.
Також суд першої інстанції вважав, що з огляду на проведення оцінки для визначення величини ринкової вартості матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна та складення звіту про оцінку позивачем сплачено 13400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9360-4388-1715-9828 від 11.11.2024 року, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за проведення оцінки вартості матеріального збитку розмірі 13 400,00 грн.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглядаючи оскаржуване відповідачем рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.
Відповідно до ст.ст. 177, 179 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитись до сантехнічного обладнання, користуватися будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій.
Відповідно до ч. 3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що власник квартири зобов'язаний утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв'язку з невиконанням таких обов'язків, підлягає відшкодуванню власником.
Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього.
Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку №4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 203 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 19 том 1).
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 79,4 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20 том 1).
03 вересня 2024 року відбулось залиття нежитлового приміщенння № НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_2 ..
За фактом залиття нежитлового приміщенння № НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_2 03 вересня 2024 року складено акт, представники управляючої компанії ТОВ «Повітрофлотський сервіс» у складі провідного інженера ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Меркотан Ю.О., майстра ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Мацан Н. Д., сантехніка ТОВ «Повітрофлотський сервіс» Сакаєва М. Х. в присутності власника нежитлового приміщення № НОМЕР_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 під час обстеження виявили скапування води зі стелі, мокрі плями на стіні в туалеті та у кімнаті, залиття підлоги кахелю у нежитловому приміщенні № НОМЕР_1, обстежили внутрішньоквартирні інженерні мережі нежитлового приміщення №1-а та виявили: зірвато гнучкий шланг на умивальник в санвузлі. Про що і складено даний акт (а.с. 18 том 1).
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності приватного підприємства «АРІАДНА» ОСОБА_6 вартість матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна внаслідок затоплення групи нежитлових приміщень № НОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на дату оцінки (15.11.2024 року) складає 366 702,00 грн (а.с. 24- 73 том 1).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення позивача, оскільки відповідачем не були спростовані докази надані позивачами, про те, що залиття нежитлових приміщень сталося з вини відповідача.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що обставини, зафіксовані у акті від 03.09.2024 року, не відповідають дійсності, а також на підтвердження того, що залиття нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , не з нежитлового приміщення № 1-а у тому з будинку яке розташоване поверхом вище над приміщенням позивача та яке належить відповідачу на праві власності.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності Акту про залиття нежитлового приміщення від 03.09.2024 року Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, та відсутності відповідача під час складення зазначеного Акту, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки не спростовують наявність її вини в заподіянні шкоди.
Крім того, відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що залиття нежитлового приміщення мало місце не з її вини, та не з причин, зазначених в Акті про залиття від 03.09.2024 року.
Будучи обізнаним про наявність даного спору в суді, відповідачкою не спростовано належними та допустимими доказами своєї вини у залитті нежитлового приміщення позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття нежитлового приміщення позивачки, не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачці майнової шкоди, хоча це є процесуальним обов'язком сторін по справі, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Законодавством визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту (Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2018 року в справі №2-1974/11).
Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність рішення суду щодо задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки моральної шкоди в розмірі 30 000 грн, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Заявляючи позовну вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, позивачка зазначала, що у зв'язку з залиттям нежитлового приміщення № НОМЕР_1 вона зазнала значної моральної шкоди, що виразилась в емоційних та душевних стражданнях і хвилюваннях. Істотне пошкодження вказаного приміщення, в якому протягом тривалого часу проводився якісний ремонт з використанням дорогих матеріалів, призвело до припинення його використання. Відтак протиправні дії і бездіяльність відповідачки щодо утримання нежитлового приміщення № 1-а в належному стані призвели до порушення звичайного і усталеного ритму життя позивачки. ОСОБА_2 змушена була витратити багато часу на звернення до оцінювача, до спеціалістів з ремонту за консультацією, а також наразі змушена відшукувати додаткові кошти на проведення ремонту.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги в частині моральної шкоди та визначаючи та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, суд врахував характер та ступінь спричинених моральних страждань позивачки через залиття нежитлового приміщення, та пошкодження внаслідок цього її майна, з додержанням вимог розумності та справедливості, і цей розмір відповідачкою не спростований.
Інші доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Отже, вирішуючи спір у справі по суті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року не спростовують висновків суду, рішення суду від 02 липня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Що стосується оскарження додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
04 липня 2025 року, після ухвалення судом першої інстанції рішення, від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 600,00 грн та витрат пов'язаних з оцінкою збитків у розмірі 13 400,000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази: копію договору про надання правової допомоги від 24.03.2025, акт прийому-передачі наданих правових послуг від 31.03.2025 на суму 2 500,00 грн, акт прийому-передачі наданих правових послуг від 16.06.2025 на суму 5 100,00 грн, акт прийому-передачі наданих правових послуг від 03.07.2025 на суму 5 000,00 грн, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 2PL997695 від 31.03.2025 на суму 2 500,00 грн, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 2PL384890 від 06.06.2025 на суму 5 100,00 грн, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 2PL461751 від 03.07.2025 на суму 5000,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст.270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду № 346/2744/21 від 22 квітня 2024 року.
З аналізу положень норм процесуального законодавства вбачається, що норма ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює загальне правило можливості подання доказів з приводу судових витрат або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Натомість положення ч. 1 ст. 246 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до вищевказаною, та встановлюють не тільки можливість подання таких доказів, але й процедуру та вимоги до такої процесуальної дії, зокрема обов'язок доведення наявності поважних причин, які унеможливили стороні подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
З урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи.
В своїй заяві представника позивачки взагалі не обґрунтувало наявності поважних причин не подання усіх доказів на підтвердження розміру понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції, що є самостійною підставою для відмови у задоволені заяви.
Отже, сторона позивача без поважних причин не подала усі докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, тому в суду згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України не було підстав вирішувати питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позову.
Суд першої інстанції не застосував норму ч. 1 ст. 246 ЦПК України і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу адвоката Довженка Олександра Вадимовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2025 року залишити без змін, а додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальова Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов'язаних з оцінкою збитків відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Довженка Олександра Вадимовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальова Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов'язаних з оцінкою збитків відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «20» жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко