07 жовтня 2025 року місто Київ.
Справа № 369/18828/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14987/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кролівець О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні заперечення на дії головуючого Желепи О.В. в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до держави Україна в особі Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди ,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , звернувся з позовом до держави Україна в особі Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 28 липня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить змінити оскаржуване рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому протиправними діями Державою Україна в особі Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), грошові кошти в розмірі 288 630,00 грн; стягнути з Державного бюджету України на користь малолітньої дитини ОСОБА_2 , яку представляє батько ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої їй протиправними діями Державою Україна в особі Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), грошові кошти в розмірі 12 000 грн; зобов'язати відповідача надати відповідь на поставлені запитання у формі заяви свідка, які зазначені у позовній заяві. Вирішити питання судових витрат.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що дії виконавця завдали ОСОБА_1 колосальної моральної шкоди, такі як неровий стрес, відчуття тривоги, у тому числі за здоров'я своїх близьких, сильні душевні переживання та моральні страждання, приниження, розгубленість, інші негативні наслідки, розповсюдження банківської інформації іншим сторонам без його згоди, а суд першої інстанції стягнув лише 20 000 гривень моральної шкоди.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належні та допустимі докази незаконності дій відповідача стосовно малолітньої ОСОБА_2 , а отже не довів факт заподіяння моральної шкоди, оскільки аліменти є власністю дитини, а відповідач отримуючи кошти від батька не вчиняв дії, щодо перерахування коштів стягувачу, що позбавляло дитину належного фінансування зі сторони батька, а окремо оскаржити такії дії дитина не могла, бо вона не є учасиком виконавчого провадження.
Звертає увагу, що суд не врахував ухвалу, де оскаржено саме не направлення коштів поштовим переказом, які надійшли на рахунки ДВС на наступний день до стягувача, тому суд має визначити моральну шкоду для малолітньої дитини також.
Вважає, що суд першої інстанції проігнорував письмове опитування відповідача.
Наголошує, що суд першої інстанції мотивуючи своє рішення не врахував висновки Верховного Суду та постанову ВС від 29 квітня 2021 року у справі №405/500/18, постанову ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, постанову ВС від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, постанову ВС від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17.
В судовому засіданні апеляційного суду 30 вересня 2025 року позивач заявив клопотання про зобов'язання відповідача , як свідка надати відповіді на поставлені ним запитання в письмовій формі.
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду позивачу було відмовлено в задоволенні такого клопотання.
Після чого позивач висловив заперечення на дії головуючого, посилаючись на те, що така відмова зроблена з порушенням ст. 93 ЦПК України.
Згідно ст. 214 ЦПК України у разі виникнення заперечень у будь-кого з учасників справи щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.
Розглянувши заперечення ОСОБА_1 на дії головуючого, колегія суддів ухвалила відхилити такі заперечення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 92 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 93 ЦПК України, яка називається «письмове опитування учасників справи як свідків». Учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Таким чином, колегія суддів робить висновок, що питання допиту в якості свідків учасників справи регулюється, як статтею 92, так і ст. 93 ЦПК україни.
З огляду на те, що статтею 92 ЦПК України допит учасника справи в якості свідка передбачено лише за його згодою, а в даній справі ні суду першої інстанції ні апеляційному суду представник відповідача - Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі керівника такої установи такої згоди не надавав, відповідно такий учасник справи не може бути допитаний як свідок та суд не може його зобов'язати надавати письмові відповіді на поставлені позивачем запитання.
Крім того, подаючи заперечення на дії головуючого позивач не звернув увагу на те, що ухвала суду про відмову в задоволенні його клопотання в судовому засіданні протокольно постановлена колегіально, а не головуючим односособово, а тому і з цих підстав заперечення на дії головуючого мають бути відхилені.
Керуючись ст. 214 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Відхилити заперечення на дії головуючого Желепи О,В, щодо не задоволення судом клопотання позивача про зобов'язання відповідача у письмовій формі надати відповіді на поставлені позивачем в позовній заяві запитання.
Головуючий:
Судді: