Київський апеляційний суд
13 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Конотопського міськрайонного суду Сумської області кримінальне провадження № 12022100020003529 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Бруски Путивльського району Сумської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
судимого вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 24.11.2008
за п.2 ч.2 ст.115, п.10 ч.2 ст.115, ч.4 ст.152 КК України
на 15 років позбавлення волі, звільненого 11.06.2021 по відбуттю
строку призначеного покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19.02.2024 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком суд задовольнив цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_8 і стягнув з ОСОБА_7 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк") 168 740 грн 66 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, застосувати ст.69 КК України та призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у відповідній санкції.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що призначене покарання є надто суворим і не відповідає особі обвинуваченого, який визнав вину і цивільний позов, щиро розкаявся у вчиненому, має дружину і малолітню дитину, відбув покарання за попереднім вироком. Ці обставини і дані про особу ОСОБА_7 , на думку захисника, дають підстави для застосування до останнього положень ст.69 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи, що суд призначив справедливе покарання; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив крадіжку майна, яке належало АТ "Сенс Банк", за наступних обставин.
У період з 12 години 50 хвилин 28 вересня 2022 року по 10 годину 20 хвилин 12 жовтня 2022 року ОСОБА_7 у невстановленому місці, реалізовуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, узгодив свої дії з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та, використовуючи несанкціонований доступ до електронного банкінгу ОСОБА_9 та банківські реквізити, з мобільного пристрою "HuaweiMAR-LX1M" з номером НОМЕР_1 таємно викрав з банківського рахунку НОМЕР_2 "Chameleon" (картка НОМЕР_3 ) та картки НОМЕР_4 , що використовувала ОСОБА_9 , грошові кошти шляхом переведення на картки НОМЕР_5 АТ "Ощадбанк", НОМЕР_6 АТ "Райффайзен Банк Аваль", які належали ОСОБА_10 , картку НОМЕР_7 АТ "ПриватБанк", яка належала ОСОБА_11 , картку НОМЕР_8 АТ "ПриватБанк", яка належала ОСОБА_12 , картку НОМЕР_9 АТ "ПриватБанк", яка належала ОСОБА_13 , картку НОМЕР_10 АТ "ПриватБанк", яка належала ОСОБА_14 . У такий спосіб ОСОБА_7 за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, заволодів грошовими коштами, які були на рахунку ОСОБА_9 , чим завдав АТ "Альфа-Банк", який є правонаступником АТ "Сенс Банк", матеріальної шкоди на загальну суму 263 000 грн.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, особу винного, який має судимість, не працює, одружений, утримує малолітню дитину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його вік і стан здоров'я, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обставин, які його обтяжують.
Під час апеляційного розгляду захисник долучила копії свідоцтва про смерть та свідоцтва про народження на підтвердження того, що дружина обвинуваченого і мати його малолітньої доньки ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з ч.1 ст.69 КК України в редакції Закону № 1576-ІХ від 29.06.2021, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Дані про особу винного, який після звільнення з установи виконання покарань трохи більше ніж через рік вчинив новий тяжкий злочин, не працює, систематично вчиняє адміністративні правопорушення, а також розмір майнової шкоди та лише одна обставина, яка пом'якшує покарання, навіть з урахуванням долучених захисником документів, не дають підстав вважати, що ступінь тяжкості злочину істотно знизилась і застосовувати до обвинуваченого положення ч.1 ст.69 КК України.
Отже, суд взяв до уваги зазначені раніше дані й обставини, в тому числі ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, установлений у відповідній санкції.
Саме таке покарання, яке призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Тому підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання, як про це порушується питання в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3