Справа № 161/12751/25
Провадження № 2/161/4474/25
15 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В,,
з участю відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18.02.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №630648087, відповідно до умов договору товариство надає позичальнику кредит в розмірі 13150,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Вказує, що 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно укладених між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, № 31 від. 31.12.2022 року, №32 від 31.12.2023 року було продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року.
В подальшому, 27.05.2024 р. між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1
14.03.2025 р. ТзОВ «ФК Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №140325-У з ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 . Факт передачі права вимоги за вказаним договором, а також відповідний розмір зобов'язання, що існував на момент передачі, підтверджується реєстром прав вимоги до договору про відступлення права вимоги, випискою та розрахунком заборгованості, розмір якої становить 63242,07 грн.
У зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Згідно ухвали суду від 18.08.2025 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, однак заперечив щодо стягнення відсотків у вказаному розмірі, зазначивши, що вони є значно завищеними.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом з'ясовано, що 18.02.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №630648087, відповідно до умов договору товариство надає позичальнику кредит в розмірі 13150,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. ).
Як вбачається із матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. ).
Згідно укладених між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року, №32 від 31.12.2023 року було продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року (а.с. ).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №223 від 04.04.2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №630648087 від 18.02.2023 року (а.с. ).
Також, 27.05.2024 р. між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 (а.с. ).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 року до договору факторингу №27/0524-01, ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №630648087 від 18.02.2023 року (а.с. ).
Крім того, 14.03.2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №140325-У, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №630648087 від 18.02.2023 року (а.с. ).
Судом з'ясовано, що первісний кредитор виконав свою частину умов кредитного договору у повному обсязі та перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 6700 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2023 року та інформацією з АТ КБ «Приватбанк» (а.с. ).
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Як з'ясовано судом, що ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 63424,07 грн., з яких: 13150,00 грн. - тіло кредиту, 50092,07 грн. - нараховані відсотки (а.с. ).
Щодо нарахованих відсотків, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 50092,07 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 13150,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню в заявленому розмірі не підлягають.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, не повернув суму кредиту, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, а тому позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 38196,03 грн., з яких: 13150,00 грн. - тіло кредиту, 25046,03 (50092,07-50%) грн. - нараховані відсотки.
При цьому, до часткового задоволення підлягають вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: договір про надання правової допомоги №17/03/25-02 від 17.03.2025 року, додаткова угода №2 від 17.03.2025 року до договору про надання правової допомоги, укладені з адвокатським бюро «Тараненко і партнери»; акт прийому-передачі наданих послуг, згідно яких адвокатське бюро надало ТзОВ «Юніт Капітал» правову допомогу, вартість якої визначена в розмірі 7000,00 грн.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., які слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову товариство платіжним дорученням сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 38196,03 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1463,05 грн. ((38196,03/63242,07) * 2422,40).
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №630648087 від 18.02.2023 року в розмірі 38196 (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто шість) грн. 03 коп., 1463 (одну тисячу чотириста шістдесят три) грн. 05 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн. понесених витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: м. Київ, вул. Рогнідиська, 4а/офіс 10.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 15 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк