Справа № 161/20362/25
Провадження № 2/161/6571/25
про залишення без руху
07 жовтня 2025 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кихтюк Р.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -
02.10.2025 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею175,177 ЦПК України.
Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про звільнення її від сплати судового збору у зв'язку із важким матеріальним становищем.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч. 1 цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
При цьому, процесуальна норма ч. 2ст. 133 ЦПК України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір»(ст. 2 цього Закону).
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті (ч. 2ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ЦПК України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 та від 18 травня 2023 року у справі №160/19572/21.
Суд звертає увагу, що на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви не приєднано жодних доказів про майновий стан.
Враховуючи наведені норми законодавства, практику Верховного Суду, суд вважає, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову у цій справі у розумінні положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, за подання фізичною особою позову майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 р., розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням дійсної вартості спірного майна.
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Тобто, ціна позову повинна бути визначена на момент пред'явлення позову з урахуванням грошової оцінки - об'єктивної ринкової вартості об'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказано ціну позову, проте відповідних документів, які б підтверджували вартість нерухомого майна до позовної заяви не додано, що унеможливлює визначити ціну позову та суму судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, вважаю, що заява не є належним чином оформленою та подана до суду не у відповідності до вимог цивільного процесуального закону.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, з врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне залишити дану позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків - протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали.
У випадку не усунення недоліків у зазначений судом строк заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала не оскаржується.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк