06.10.2025 Справа №607/7632/25 Провадження №2/607/2864/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
14 квітня 2025 року Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі - «Тернопільміськтеплокомуненерго») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в сумі 84 909,43 грн (а.с. 1, 2).
В обґрунтування позовних вимог «Тернопільміськтеплокомуненерго» зазначило, що підприємство здійснює забезпечення тепловою енергією житла за адресою: АДРЕСА_1 , яке займає ОСОБА_2 разом із сім'єю.
Позивач вказує, що відповідачі за надані позивачем послуги, відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189), зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Однак, цих обов'язків останні не виконують, внаслідок чого за період з 01 березня 2019 року по 01 березня 2025 року заборгували підприємству 84 909,43 грн: за послуги з централізованого опалення (за період з 01 березня 2019 року по 30 листопада
2021 року), за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за період з 01 грудня 2021 року по 01 березня 2025 року).
Позивач у частині строків позовної давності звертає увагу суду, що такий строк не пропущений з огляду на приписи пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби
(COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що з 01 грудня 2021 року у місті Тернополі, відповідно до законодавства України, вступили в дію нові договірні відносини між споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води та надавачем послуг «Тернопільміськтеплокомуненерго». На сьогодні чинним є публічний договір приєднання, який діє з 01 грудня 2021 року та оприлюднений на сайті «Тернопільміськтеплокомуненерго». Нарахування за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, з постачання теплової енергії та гарячої води проводиться згідно тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Тернопільської міської ради: «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води» від 05 листопада 2018 року № 827; «Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води» від 01 грудня 2021 року № 1105 та від 28 вересня 2023 року № 1165.
Добровільно ліквідувати борг відповідачі відмовилися, а тому сума боргу підлягає стягненню з них в примусовому порядку.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалися.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 23, 24).
Позивач в судове засідання не з'явився, однак від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали повністю, щодо ухвалення заочного рішення не заперечили (а.с. 25, 30).
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610248582378, № 0610248582157, № 0610268304820, № 0610268304994, в яких зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою», а також, оголошенням про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме
(а.с. 27, 28, 31, 32, 34, 35).
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (частина перша); судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята); у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої); днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 1 - 4 частини восьмої).
Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).
Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, представник позивача скористався вимогами зазначеної норми.
Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).
Відтак, суд вважає, що відповідачі про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Як вбачається із довідки про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 18 березня 2025 року, зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 3).
Позивачем долучено роздруківку (скриншот) з офіційного сайту «Тернопільміськтеплокомуненерго» в якому міститься повідомлення для споживачів про те, що 01 грудня 2021 року вступають у дію типові публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (а.с. 13).
Позивачем надано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до пункту 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (а.с. 14, 15).
Згідно з пунктом 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води від 31 жовтня 2021 року, цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (а.с. 16, 17).
Упродовж 2018 - 2025 років були складені акти про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період, за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема: 26 жовтня 2018 року, 30 жовтня 2019 року, 16 жовтня 2020 року, 19 жовтня 2021 року, 07 листопада 2022 року, 18 жовтня 2023 року, 23 жовтня 2024 року (а.с. 4 - 8).
23 вересня 2024 року позивачем складено повідомлення № 3022/17/44, за адресою: АДРЕСА_1 , про наявність станом на 01 вересня 2024 року заборгованості у розмірі 75 312,36 грн за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та необхідність сплатити зазначену заборгованість протягом 15 днів (а.с. 12).
Згідно виписки з особового рахунку про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 ) від 18 березня 2025 року за період з 01 березня 2019 року по 28 лютого 2025 року виникла заборгованість у розмірі 84 909,43 грн (а.с. 9, 10).
Відповідно до довідки про оплату по особовому рахунку НОМЕР_1 від 18 березня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , оплату споживача з банку без призначення платежу та пільги за період з 01 березня 2019 року до 01 березня 2025 року в сумі 4 915,85 грн зараховано на погашення залишку, що існував на 01 березня 2019 року (а.с. 11).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, пов'язані з наданням послуг з централізованого опалення, теплової енергії та регулюються ЦК України, Законом № 2189, Законом України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV, іншими нормативними актами України.
Стаття 1 Закону № 2189 визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Так, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина перша статті 6 Закону № 2189).
Відповідно до статей 7 та 8 Закону № 2189, виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 9 Закону № 2189, якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша).
Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року
№ 2633-IV встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2189 індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із статтями 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (постанова Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
При цьому, суд виходить з того, що квартира відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку і підключена до єдиної мережі централізованого опалення, безперервну роботу і обслуговування якої забезпечує позивач. Ці послуги у зазначений період надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі не зверталися. Факт отримання вказаних послуг відповідачем не спростований, докази того, що у квартирі відсутнє (відключене у встановленому порядку) централізоване опалення відсутні, за спожиті послуги відповідно до особового рахунку позивачем нараховувалась помісячна плата, однак, відповідачі їх оплату здійснювали частково.
За статтею 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію, та інші послуги) береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року (справа № 6-2951цс15), міститься правова позиція, в якій зазначено «що хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189 обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Схожий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року (справа № 210/5796/16-ц), у якому зазначено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
За загальними умовами виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У зв'язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «[о]дним із загальновизнаних принципів міжнародного права є pacta sunt servanda (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов'язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629)»
(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року
№ 6-р(II)/2022).
Згідно з приписами частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно положень частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Так, судом встановлено, що позивач здійснює забезпечення помешкання відповідача теплопостачанням, у тому числі надавав послуги з централізованого опалення (за період з 01 березня 2019 року по 30 листопада 2021 року), за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за період з 01 грудня 2021 року по 01 березня 2025 року).
Відповідачі частково вносили оплату за спожиті послуги, проте не у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 84 909,43 грн, про що свідчить виписка з особового рахунку про заборгованість ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 ) від 18 березня 2025 року за послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних доказів на спростування викладених у позові обставин відповідачами суду не надано.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи вищенаведене, суд констатує наявність порушення відповідачами прав позивача, які підлягають захисту шляхом солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь «Тернопільміськтеплокомуненерго» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в сумі 84 909,43 грн.
Відповідно до частин першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першої, пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивачем були понесені судові витрати у сумі 3 028 грн, що підтверджує наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 437 від 11 лютого 2025 року на суму 3 028 грн (а.с. 19).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача понесенні останнім при зверненні до суду судові витрати у вищевказаному розмірі.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо суд встановить, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274, 280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води - задовольнити.
2. Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення (за період з 01 березня 2019 року по 30 листопада 2021 року), за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (за період з 01 грудня 2021 року по 01 березня 2025 року) в розмірі 84 909 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'ять) гривень 43 копійки.
3. Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
4. Відповідачам направити копію заочного рішення суду.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
11. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
12. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 06 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 14034534, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 16, м. Тернопіль.
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець