Справа № 466/3681/25
Провадження № 6/466/139/25
20 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васинчик М.О.
за участі представника відповідачки Кінаша Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кінаш Дмитро Вадимович, про розстрочення виконання судового рішення від 23 вересня 2025 року, в справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
26.06.2025 року, ОСОБА_1 , через представника адвоката Кінаша Д.В., звернулась в суд із заявою про розстрочення виконання судового рішення від 23 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2025 року по справі 466/3681/25 частково задоволені позовні вимоги ТОВ «ФК Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З відповідачки стягнуто 14 313, 72 грн заборгованості ; 2422 грн 40 коп. судового збору, та 3 000 грн. витрат на правову допомогу. Зважаючи на те, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню є значною, позивачка просить суд розстрочити виконання вказаного судового рішення. Просить врахувати, що в неї скрутне матеріальне становище, яке безпосередньо впливає на її здатність виконати вимоги щодо стягнення заборгованості. Одним із основних чинників, що визначають її поточний фінансовий стан, є необхідність утримання 95-річної матері , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має низку серйозних захворювань і є повністю непрацездатною. В силу віку (95 років) ОСОБА_2 потребує постійного догляду та медичного нагляду, що вимагає значних витрат. Мати відповідачки не здатна самостійно піклуватися про себе через вікові зміни та хвороби, що потребують як фінансових, так і фізичних зусиль. Тому відповідачка змушена не лише забезпечувати її основні потреби (ліки, догляд, медичні послуги), а й покривати витрати на проживання та інші витрати, що виникають у зв'язку з цією ситуацією. Таке фінансове навантаження на відповідачку є суттєвим і в значній мірі обмежує її можливості щодо виконання інших фінансових зобов'язань, зокрема стягнення заборгованості в межах цієї справи.
Окрім цього, відповідачка має проблеми зі здоров'ям внаслідок отриманої травми у виді консолідованого перелому лівої променевої кістки в типовому місці із благоприємним стоянням уламків, консолідуючого компресійноосколкового перелому першого поперекового хребця другого ступеня зі зміщенням кісткового фрагменту, а також інші супутні захворювання, у зв'язку з чим потребує лікування і реабілітації. Рівень її заробітної плати не є високим, середній заробіток становить- 12 725грн.79 коп.
У зв'язку з такими обставинами ОСОБА_1 , через свого адвоката, звернулась до суду з заявою про розстрочення виплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 313, 72 грн заборгованості ; 2422 грн 40 коп. судового збору, та 3 000 грн. витрат на правову допомогу, строком на 12 місяців з виплатою 1 644, грн. 67 коп. починаючи з дня набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 466/3681/25 від 23.09.2025 року.
В судовому засіданні, представник відповідачки, адвокат Кінаш Д.В. вимоги заяви підтримав, просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» не з'явився, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутності представника.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, заслухавши пояснення представника відповідачки, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Львова 23 вересня 2025 року по справі 466/3681/25 частково задоволені позовні вимоги ТОВ «ФК Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З відповідачки стягнуто 14 313, 72 грн заборгованості ; понесені позивачем витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп., та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, заявниця стверджує, що можливості сплатити одним платежем всю суму заборгованості на даний час у неї немає, просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище. Окрім цього, врахувати, що повністю утримує матір, яка є людиною похилого віку, і сама себе не обслуговує та потребує сторонньої допомоги. Заявниця також зазначає і про свій незадовільний фізичний стан після перенесеної травми, що потребує матеріальних витрат на придбання ліків , у зв'язку з чим просить суд про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців з виплатою 1 644, грн. 67 коп. щомісячно.
Оцінюючи наявні у справі докази, та виняткові обставини, суд вважає, що є підстави для розстрочення рішення суду, оскільки відповідачкою підтверджено те, що в неї скрутне матеріальне становище, на повному її утриманні перебуває мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім цього ОСОБА_1 сама перенесла травму, та потребує лікування. Крім того, є кілька судових рішень про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитними зобов'язаннями, які на даний час не виконані.
Таким чином враховуючи, що ОСОБА_1 не має достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, однак має намір виконати рішення добровільно, повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе задовольнити заяву частково.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2025 року в частині сплати заборгованості за кредитним договором терміном на 6 (шість) місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду, встановивши порядок шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 2 385, 62 грн. (14 313,72 / 6 = 2 385, 62 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення від 23 вересня 2025 року, у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2025 року справа 466/ 368/25, про стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором № 136649 від 09.04.2024 року в розмірі 14 313,72 грн заборгованості, терміном на 6 (шість) місяців з дня набрання законної сили цієї ухвали суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 2 385, 62 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять гривень 62 копійки) гривень, судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень).
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя: І. Є. Зима