Справа № 333/4647/25
Провадження № 2/333/3305/25
18 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Березовської Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «Новокузнецька 21» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку, -
27.05.2025 року ОСББ «Новокузнецька 21» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Новокузнецька 21» заборгованість по внескам на управління будинком за період з 01.01.2022 року по 30.04.2025 року, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, яка в загальному розмірі складає 19 114 грн. 26 коп., судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є власницею цієї квартири в багатоквартирному будинку, в якому створено ОСББ «Новокузнецька 21».
Згідно зі Статутом ОСББ «Новокузнецька 21» здійснює управління і обслуговуваня будинку. Згідно з протоколом загальних зборів № 1 ОСББ від 25.09.2021 року внесок на управління будинком складає 5,58 грн. за 1 кв.м.
Відповідач має заборгованість за період з 01.01.2022 року по 30.04.2025 року в сумі 11 562 грн. 16 коп. Згідно з розрахунком розраховано інфляцію та 3 % річних: інфляційне збільшення - 6 397 грн. 47 коп. та 3 % - 1154 грн. 63 коп.
На день звернення до суду ніякої відповіді щодо згоди на погашення заборгованості від відповідача не надходило.
Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ЦПК України вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач у встановлений законом строк відзив на позовну заяву не подав, в зв'язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
У судове засідання представник позивача не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив. На адресу місця знаходження нерухомого майна відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того. оскільки в суду відсутні відомості про реєстрацію ОСОБА_1 в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя, її також було повідомлено про розгляд справи шляхом подачі оголошення на офіційному сайті «Судова влада».
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач відзив на позов не подав, суд вважає за можливе постановити по справі судове рішення на підставі письмових доказів, які наявні у справі.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року зазначений позов вирішено розглянути заочно на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що співвласниками будинку АДРЕСА_2 , створено ОСББ «Новокузнецька 21».
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 412585764 від 11.02.2025 року, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 23).
Відповідно до Статута ОСББ «Новокузнецька 21» створено та 22.07.2021 року було зареєстровано власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-19).
Згідно з протоколом загальних зборів ОСББ «Новокузнецька 21» від 25.09.2021 року було прийнято тариф 5,58 грн за кв.м. з загальної площі квартири або нежитлового приміщення.
Так, відповідач в порушення умов статуту та протоколу загальних зборів не сплачувала внески співвласників об'єднання на утримання будинку та прибудинкової території у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед ОСББ «Новокузнецька 21» за період з 01.01.2022 року по 30.04.2025 року включно в розмірі 11 562 грн. 16 коп. (а.с. 4).
Частиною першою ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до п. 5 та п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, рішення загальних зборів є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
У ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що співвласник у багатоквартирному будинку, зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту: приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об'єднання; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; тощо.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ вправі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтних фондів.
Статтею 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік і розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, установлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства і статуту об'єднання.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання та ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває в спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
В рішенні ВССУ № 212/4917/15-ц, 05.04.2017 року сказано, що відповідно положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об'єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів».
Відповідно до Статуту ОСББ «Новокузнецька 21» та ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» обов'язки співвласника: Співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 13 Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Наданий стороною позивача в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок заборгованості складений з чітким зазначенням суми заборгованості за кожен місяць отримання споживачем послуг з управління багатоквартирним будинком, а тому приймається судом та покладається в основу рішення, оскільки будь-якого іншого розрахунку чи обґрунтованого заперечення проти зазначеного розрахунку відповідачем не надано.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 в справі № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
В матеріалах справи відсутній розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.01.2022 року по 30.04.2025 року, а відтак суд позбавлений можливості перевірити його правильність.
При цьому, суд вважає за необхідне самостійно розрахувати суму інфляційних втрат та 3% річних, врахувавши слідуючі правові норми.
Відповідно до абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності 07.03.2022 року, було установлено,що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні (введеного Указом Презилента України від 24.02.2022 року № 64) забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 року, яка набрала чинності 30.12.2023 року, зазначений пункт викладено у новій редакції, якою обмежено дію заборони лише випадками, коли споживач проживає на території, включеній до переліку територій бойових дій чи тимчасово окупованих територій, або якщо його нерухоме майно пошкоджене внаслідок воєнних дій, за умови повідомлення виконавця.
Таким чином, з 30.12.2023 року відсутні правові підстави для загальної заборони нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у регіонах, де бойові дії не ведуться (зокрема у м. Запоріжжі).
Враховуючи наведене, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.01.2022 року по 06.03.2022 року, та з 30.12.2023 року по 30.04.2025 року, у межах заявлених позовних вимог.
Оскільки позивач не надав суду розрахунок, суд здійснює самостійний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, починаючи з 01.01.2022 року (до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року) по 06.03.2022 року та з 30.12.2023 року (до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 року) по 30.04.2025 року, беручи за основу суму простроченої заборгованості в розмірі 11 562 грн. 16 коп.
Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою:
ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де
ІІс - сукупний індекс інфляції,
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення;
ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення;
ІІ3 - індекс інфляції за третій місяць прострочення;
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення
Інфляційне нарахування = сума заборгованості х ІІс сума заборгованості.
Відтак, за підрахунком суду, інфляційні втрати від суми заборгованості 11 562 грн. 16 коп., які за період з 01.01.2022 року по 06.03.2022 року включно становлять: 337 грн. 71 коп. (11 562 грн. 16 коп. (сума боргу)?102,921% (сукупний індекс інфляції)/100% - 11 562,16 грн (сума боргу), та за період з 30.12.2023 року по 30.04.2025 року становлять: 1 937 грн. 31 коп. (11 562 грн. 16 коп. (сума боргу)?116,756% (сукупний індекс інфляції)/100% - 11 562,16 грн (сума боргу), що в загальному становить 2 275 грн. 02 коп.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:
Сума санкції = С х 3 % х Д / 365 / 100 %, де
С - сума заборгованості;
Д - кількість днів прострочення.
Відтак, за підрахунком суду, 3% річних від суми заборгованості 11 562,16 грн. за період з 01.01.2022 року по 06.03.2022 року включно та з 30.12.2023 року по 30.04.2025 року становить: 524 грн. 57 коп. (за період з 01.01.2022 року по 06.03.2022 року (65 днів) 61 грн. 77 коп.; за період з 30.12.2023 по 31.12.2023 (2 дні) 1,90 грн.; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 (366 днів) 346,86 грн.; за період з 01.01.2025 по 30.04.2025 (120 днів) 114,04 грн.).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСББ «Новокузнецька 21» підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість в розмірі 14 361 грн. 75 коп., яка складається з: суми заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 11 562 грн. 16 коп., 3% річних за період з 01.01.2022 року по 06.03.2022 року та з 30.12.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 524 грн. 57 коп. та суми заборгованості за інфляційними втратами за період з 01.01.2022 року по 06.03.2022 року та з 30.12.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 2 275 грн. 02 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність'видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій ст. 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11.11.2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 2 000,00 грн.
Так, згідно з наявним в матеріалах справи договором про надання правової допомоги, адвокат Здорик О.І. надає правничу допомогу ОСББ «Новокузнецька 21».
Відповідно акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 16.05.2025 року адвокат Здорик О.І. підготував позовну заяву щодо боржника. Ціна 2 000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20.09.2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Враховуючи обсяг виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ОСББ «Новокузнецька 21» задоволено частково, суд дійшов висновку, що пропорційним до задоволених вимог, справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ОСББ «Новокузнецька 21» 1 502 грн. 80 коп. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610, 612, 615 ЦК України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», суд, -
Позов ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «Новокузнецька 21» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації не відома, місце знаходження майна відповідача: АДРЕСА_4 ) на користь ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАКРТИРНОГО БУДИНКУ «НОВОКУЗНЕЦЬКА 21» (код ЄДРПОУ 44236946, адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Володимира Українця, буд. 21) заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, у загальному розмірі 14 361 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят одна) грн. 75 коп., яка складається з: 11 562 грн. 16 коп. - заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, 524 грн. 57 коп. - 3% річних, 2 275 грн. 02 коп. - інфляційні витрати.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації не відома, місце знаходження майна відповідача: АДРЕСА_4 ) на користь ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАКРТИРНОГО БУДИНКУ «НОВОКУЗНЕЦЬКА 21» (код ЄДРПОУ 44236946, адреса: 69118, м. Запоріжжя, вул. Володимира Українця, буд. 21) судовий збір у розмірі 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 24 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 502 (одна тисяча п'ятсот дві) грн. 80 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик