Справа № 333/1620/25
Провадження № 1-кп/333/585/25
29 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
захисників обвинувачених: ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 - ОСОБА_11 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_10 ,
розглянувши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
- ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України;
- ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209 КК України;
- ОСОБА_10 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.2 ст.289 КК України, -
У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження стосовно: ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України; ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209 КК України; ОСОБА_10 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.2 ст.289 КК України.
29.09.2025 року у судовому засіданні прокурор звернувся із клопотаннями про продовження строку цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи свої клопотання щодо продовження строку застосування запобіжних заходів стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , прокурор зазначив, що під час застосування до останніх запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту було встановлено наявність ризиків, передбачених ч.ч. 1,3,5 ст.177 КПК України, які на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати.
Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за найсуворіше, з яких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість покарання, за вчинені ним кримінальні правопорушення, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 можуть переховуватися від суду, що являється ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 обізнані про анкетні дані та місце мешкання потерпілих, свідків, які своїми показаннями підтверджують їх причетність до скоєння кримінальних правопорушень. Враховуючи, принцип безпосередності дослідження показів під час судового розгляду, сторона обвинувачення вважає, що існує ризик, що з метою уникнення покарання та схиляння до зміни свідчень потерпілих та свідків, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків шляхом залякувань або вмовлянь, що є ризиком передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, зважаючи на відсутність офіційного місця роботи та стабільного заробітку на теперішній час, кількість вчинених кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , є підстави вважати, що єдиним джерелом доходу останніх є протиправна діяльність, а тому ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 можуть вчинити інше протиправне діяння, що є ризиком передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
У своїх клопотаннях стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 прокурор також зазначила, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи встановлені ризики, характер інкримінованого злочину та відомості про особу обвинувачених, відсутні гарантії виконання обвинуваченими умов зазначеного запобіжного заходу у добровільному порядку, без наявності певних обмежень;
- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні, та під час досудового розслідування і судового розгляду, представлені не були.
Відсутність таких осіб, а також враховуючи те, що обвинувачені не працевлаштовані та не мають постійного джерела доходів, унеможливлює застосування відносно них запобіжного заходу у вигляді застави.
Враховуючи, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства та зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_7 зазначив, що не заперечує проти продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але не цілодобового у період з 21-00 год. по 07-00 год. наступної доби. При цьому зазначив, що ОСОБА_6 вже більше трьох місяців перебуває під цілодобовим домашнім арештом і жодного разу не порушив обов'язки, визначені судом. На цей час обвинувачений перебуває у цивільному шлюбі, має чотирьох малолітніх дітей, проживає з батьком, який має інвалідність ІІ групи та матір'ю-пенсіонером. Цілодобовий домашній арешт заважає ОСОБА_6 повною мірою реалізувати своє бажання працювати та утримувати свою сім'ю та батьків. На цей час є пропозиція від фірми «Іван-таксі» на прийняття на роботу та від інших підприємств.
Обвинувачений ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження стосовно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та просив змінити його на нічний з метою влаштування на роботу та утримання своєї родини. Зазначив, що не допустив жодного порушення процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.
Захисник ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора ц частині цілодобового арешту, зазначивши, що ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки: постійно проживає з дружиною та неповнолітньою дитиною з інвалідністю у м. Запоріжжі, є опікуном дитини. ОСОБА_8 раніше не судимий, має бажання влаштуватися на роботу та утримувати свою родину. Перебуваючи на цілодобовому домашньому арешті у обвинуваченого відсутні можливості працювати повною мірою. Тому, просить суд змінити цілодобовий домашній арешт на нічний - з 23-00 год. до 05- год.
Обвинувачений ОСОБА_8 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, вважає за можливе застосувати до нього нічний домашній арешт, так як йому необхідно водити дитину до школи, басейну та у лікарні, влаштуватися на роботу та утримувати сім'ю. За весь час він не порушував процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.
Захисник ОСОБА_11 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора в частині продовження цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що ОСОБА_12 має дружину та неповнолітню дитину, які разом постійно проживають у Дніпровському районі м. Запоріжжя. ОСОБА_10 офіційно працював до моменту його затримання, тому підстави вважати, що злочинна діяльність у обвинуваченого - це єдине джерело доходу, відсутні. Просить колегію суду змінити цілодобовий домашній арешт на нічний з метою влаштування ОСОБА_10 на роботу та утримання своєї родини.
Обвинувачений ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та просив задовольнити клопотання його захисника про зміну запобіжного заходу (на нічний домашній арешт з 21-00 год. по 06-00 год.).
Розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , заслухавши думки обвинувачених та їх захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до такого.
Встановлено, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були затримані у порядку ст.208 КПК України 31.08.2024 року.
02.09.2024 ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя до підозрюваних ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.10.2024 року без можливості внесення застави, який в подальшому ухвалами слідчого судді та колегією суддів Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24.10.2024 року, 27.11.2024 року, 23.01.2025 року, 25.02.2025 року, 14.04.2025 року був продовжений по 12.06.2025 року.
Ухвалою колегії суддів від 09.06.2025 року ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою було змінено на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
Ухвалою колегії суддів від 04.08.2025 року ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю було продовжено по 03.10.2025 року (включно).
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
В даному випадку прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку колегії суддів, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 могли вчинити кримінальні правопорушення, вказані в обвинувальному акті. Крім того, суд приймає до уваги, що захисник ОСОБА_6 відшкодував від імені дружини останнього двом потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суми матеріального та моральної шкоди, завданої діями ОСОБА_6 (із заяви потерпілих).
Тобто, на даному етапі судового розгляду, на думку суду, підозра цілком обґрунтована, доводи захисників, а також самих обвинувачених, заявлені на захист прав та інтересів останніх про обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку цілодобового домашнього арешту ОСОБА_6 суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (обвинувачується у скоєнні особливо тяжких та тяжких злочинів, пов'язаних із застосування насильства та погрозою його застосування, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває), його майновий стан (є фізичною особою - підприємцем, але відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (перебуває у цивільному шлюбі; має постійне місце реєстрації та проживання у м. Запоріжжі; позитивно характеризується за місцем мешкання; має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей (одна дитина з інвалідністю), є опікуном свого батька (особа з інвалідністю) та на його утриманні знаходиться матір, яка потребує сторонньої допомоги; має певні захворювання, раніше не судимий.
Під час вирішення питання про доцільність продовження строку цілодобового домашнього арешту ОСОБА_8 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (обвинувачується у скоєнні особливо тяжких та тяжких злочинів, пов'язаних із застосування насильства та погрозою його застосування, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває), його майновий стан (працював неофіційно, але відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (перебуває у шлюбі; має постійне місце реєстрації та проживання у м. Запоріжжі; позитивно характеризується за місцем мешкання; має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_15 , 2013 року народження, який є з інвалідністю з дитинства; є його опікуном; має певні захворювання, раніше не судимий.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку цілодобового домашнього арешту ОСОБА_10 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (обвинувачується у скоєнні особливо тяжких та тяжких злочинів, у лікарів нарколога та психіатра на обліках не перебуває), його майновий стан (з травня 2024 року до моменту його затримання працював на виробничій фірмі «Велес-Арго» на посаді підсобного робітника, за місцем роботи - характеризується позитивно), соціальні зв'язки (офіційно перебуває у шлюбі; має постійне місце реєстрації та проживання у м. Запоріжжі; має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_16 , 2015 року народження, раніше не судимий.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Судом враховується тяжкість покарання, що загрожує: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209 КК України, а ОСОБА_10 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.2 ст.289 КК України (санкції зазначених статей передбачають позбавлення волі від 5 до 15 років позбавленні волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні у т.ч. особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна. Це дає підстави вважати, що вказані обвинувачені, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених злочинів та невідворотність покарання за їх вчинення в разі доведення вини, можуть переховуватись від суду.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення
На цей час у колегії суддів відсутні достовірні відомості щодо отримання обвинуваченими щомісячного постійного доходу.
Дійсно ОСОБА_10 працював до його затримання, але стороною захисту не надано жодних відомостей про його доходи.
Наявність інформації, що ОСОБА_6 є ФОП, а ОСОБА_8 неофіційно працював в ІТ-сфері також не надає суду підстав стверджувати, що у останніх були постійні джерела доходів.
Таким чином, у суду є певні переконання, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності. Такі висновки ґрунтуються, у першу чергу на відомостях щодо відсутності офіційного та постійного місця роботи обвинувачених ( ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ), та, як наслідок, відсутності законних джерел доходу у обвинувачених.
Суд також враховує, що на цей час відносно ОСОБА_10 у Комунарському районному суді м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання суду ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Водночас, вважаємо, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України (незаконно впливати на свідків та потерпілих), про які зазначив прокурор під час судового розгляду не був доведений останнім під час судового розгляду. Жодних відомостей щодо впливу з боку потерпілих та свідків надано у судовому засіданні не було.
Крім того, суд враховує той факт, що потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 померли і від їхнього імені долучені заяви, в яких останні вказують, що принаймні не мають будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Отже, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Водночас, вважаємо, що прокурором у даному випадку, на думку суду, у судовому засіданні стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження.
З огляду на викладене, за встановлених фактичних обставин, з урахуванням, що обвинувачені не порушували свої процесуальні обов'язки, даних в їх сукупності про особи обвинувачених, їх майнового стану, наявності постійного місця проживання, міцності їхніх соціальних зв'язків, стану здоров'я, наявності ризиків, вважаємо що доцільним, дієвим та таким, що досягне мети, визначеної ч.1 ст.177 КПК України, буде запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але у нічний час.
Враховуючи, що обвинувачені повідомили про намір влаштуватися на роботу, приблизний графік їхньої роботи, суд вважає за доцільним застосувати домашній арешт стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з 21-00 год. по 07-00 год. наступної доби, а стосовно ОСОБА_8 - з 23-00 год. по 09-00 год. наступної доби по 27.11.2025 року (включно).
Суд вважає за можливе стосовно вказаних обвинувачених продовжити дію обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України: не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу головуючого судді по даному кримінальному провадженню; повідомляти головуючого суддю по даному кримінальному провадженню про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню.
Керуючись вимогами ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194, 331, 372, 395 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_1 з 21-00 год. по 07-00 год. наступної доби по 27.11.2025 року (включно).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу головуючого судді по даному кримінальному провадженню;
2) повідомляти головуючого суддю по даному кримінальному провадженню про зміну свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_2 з 23-00 год. по 09-00 год. наступної доби по 27.11.2025 року (включно).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 такі обов'язки:
1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу головуючого судді по даному кримінальному провадженню;
2) повідомляти головуючого суддю по даному кримінальному провадженню про зміну свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_3 з 21-00 год. по 07-00 год. наступної доби по 27.11.2025 року (включно).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 такі обов'язки:
1) не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу головуючого судді по даному кримінальному провадженню;
2) повідомляти головуючого суддю по даному кримінальному провадженню про зміну свого місця проживання.
3) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по даному кримінальному провадженню.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Копію ухвали для виконання надіслати начальнику Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, начальнику відділу поліції №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області та до ГУНП в Запорізькій області для відома.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим та їх захисникам.
Повний текст ухвали складено 03.10.2025 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3