КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4093/25
Провадження № 2/488/2183/25
Іменем України
20.10.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Селіщева Л.І., розглянувши клопотання, заявлені у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача - ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами 17.03.2010 року та зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 282.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 р. даний позов був переданий до провадження судді Селіщевої Л.І.
Ухвалою судді від 24.09.2025 р. було відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу була направлена копія даної ухвали разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів, а також роз'яснено його право на подачу заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та його відзиву.
Представник відповідача - адвокат Федаш М.М. 03.10.2025 р. подав відзив, у якому заперечував проти задоволення позову та вказав, що позивачкою даний позов був поданий передчасно, під впливом емоцій, у складний для їхньої сім'ї час, і відповідач бажає зберегти сім'ю та робить для цього усе можливе. Посилаючись на таке він просив надати сторонам строк для примирення у 6 місяців, а також заперечував проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, просив призначити судове засідання у режимі відео конференції за участю представника відповідача, адвоката Федаш М.М.
07.10.2025 р. від представника позивача - адвоката Маркітан Р.А. надійшла відповідь на відзив, у якій вона вказала, що рішення про розірвання шлюбу з відповідачем було прийнято позивачкою свідомо, у стабільному психоемоційному стані, після неодноразових звернень за консультацією до психолога та психотерапевта. Це рішення для позивача є добре виваженим, свідомим, та прийняте після тривалого періоду фактичного припинення подружніх відносин між сторонами. Також представник позивача посилалась на те, що хоча сторони і проживають в одному будинку, орендованому на території Королівства Нідерланди, проте вони довгий час не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету і характер їх проживання не має ознак подружнього життя. Це викликано тим, що будинок перебуває у їхній спільній оренді, іншого житла позивачка не має, вона є фінансовим гарантом за договором оренди, а відповідач має лише тимчасовий (6-місячний) контракт, який не є достатньою гарантією для орендодавця, і доходи відповідача не є достатніми для оренди житла. Усі витрати за оренду житла несе позивачка, і вона має намір виписати відповідача з договору оренди і проживати в орендованому будинку з дітьми. Натомість відповідач цього не бажає, і виключно з корисливою метою намагається зберегти шлюб, а не сім'ю, яка фактично вже розпалася. З цих мотивів представник позивача заперечувала проти надання сторонам строку на примирення, оскільки це є недоцільним та не призведе до збереження сім'ї. Крім цього, представник позивача наполягала на розгляді справи у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін, оскільки справа є малозначною, і позиції сторін достатньо викладені у заявах по суті справи.
13.10.25 р. від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він не погодився із доводами, викладеними у відповіді на відзив і вказав, що після початку військового стану в Україні та вимушеного виїзду сторін з дітьми за кордон, і через тривалий стресовий стан у сім'ї, поведінка позивачки суттєво змінилася. Вона змінила своє ставлення до відповідача, у її житті з'явився інший чоловік, якого вона всупереч волі відповідача, вселила до орендованого сторонами будинку. В свою чергу відповідач намагається зберегти сім'ю та належним чином виконувати обов'язки чоловіка та батька для їхніх спільних дітей, не маючи при цьому будь-яких корисливих мотивів. Представник відповідача просив перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, заслухати пояснення сторін та дослідити усі обставини справи, а також надати сторонам строк для примирення.
14.10.2025 р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вона вказала, що позивачка втратила почуття кохання до відповідача і протягом тривалого часу не сприймає його як свого чоловіка, подружні відносини між ними відсутні, тому подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам. Заперечує проти надання сторонам строку для примирення, оскільки конфлікт між ними існує тривалий час і часу для примирення було цілком достатньо, проте цього не відбулося. Наполягає на розірванні шлюбу.
Ознайомившись із клопотаннями та доводами представників сторін, суд приходить до наступного.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:
1) малозначні справи;
2) що виникають з трудових відносин;
3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 274 ЦПК ).
Згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) ціну позову;
2) значення справи для сторін;
3) обраний позивачем спосіб захисту;
4) категорію та складність справи;
5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
6) кількість сторін та інших учасників справи;
7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В силу п. 1 ч. 4 та п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України справи про розірвання шлюбу є малозначними, розгляд яких проводиться за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.ч.5-6 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Стаття 174 ЦПК України визначає, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Представник відповідача, обґрунтовуючи необхідність розгляду справи у судовому засідання або у загальному позовному провадженні, на думку суду, не навів достатніх та переконливих аргументів для цього. На думку суду, розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін жодним чином не обмежує учасників справи у здійсненні ними усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З урахуванням вищевикладеного, взявши до уваги категорію та складність спору, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, а також обсяг та характер поданих доказів у справі, та врахувавши, що представники сторін достатньо повно висловили правову позицію кожної із сторін по суті спору, а самі сторони проживають за межами України та не висловили бажання взяти участь у судовому засіданні, то суд не вбачає правових підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження чи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Також суд звертає увагу на те, що спрощене позовне провадження, як і загальне позовне провадження, спрямовані на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження за своїм призначенням не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Тому відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, і не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки, визначені судом або законом, заявляти відповідні клопотання та в повній мірі користуватися правами, передбаченими ЦПК України.
Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відео конференції, за участю представника відповідача - адвоката Федаш М.М., то суд вважає необхідним зазначити, що як вже було зазначено вище, розгляд даної справи був призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, і підстав для зміни порядку розгляду справи судом не встановлено. За такого, розгляд справи проводиться за наявними у ній матеріалами і для проведення судового засідання в режимі відео конференції правових підстав немає.
Щодо клопотання представника відповідача про надання сторонам строку на примирення на 6 місяців, то суд вважає можливим його задовольнити частково виходячи із такого.
Так, згідно ч. 1 ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя та їх строк, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Відповідно до положень статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
При цьому надання строку для примирення подружжя є виключно правом суду , а не його обов'язком. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2020 р. у справі № 200/952/18.
Враховуючи викладене, наявність у сторін двох неповнолітніх дітей, для дотримання вимог ст. 112 ЦПК України та з метою справедливого та неупередженого розгляду справи, суд вважає можливим вжити заходи для примирення подружжя і надати їм строк для примирення на 2 місяці.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 212, 274-279 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін або у загальному позовному провадженні - відмовити.
У задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відео конференції - відмовити.
Клопотання представника відповідача про надання сторонам строку на примирення задовольнити частково, та надати сторонам строк на примирення на 2 місяці.
Провадження у справі зупинити.
Ухвала суду в частині зупинення провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Селіщева