Справа № 487/6138/25
Провадження № 1-кп/487/601/25
14 жовтня 2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві обвинувальний акт в кримінальному провадженні, що внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22025150000000063 від 06.03.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпро Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , документованої паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_1 , виданим 30.06.2017, орган видачі - 1211, одруженої, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше судимої (12.04.2022 засуджена Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 357 КК України до 850 грн. штрафу та за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин виправних робіт),
у скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у лютому 2025 року (більш точний час не встановлено), перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи месенджер «Telegram», з аккаунтом « ОСОБА_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який прив'язано до мобільного номеру телефону НОМЕР_2 , розпочала листування з невстановленим на теперішній час представником спецслужб Російської Федерації т.зв. «оператором» (далі за текстом - «оператор»).
У подальшому в ході листування «оператор» направив ОСОБА_4 текстові повідомлення, в яких зазначив види завдань та розмір грошової винагороди за здійснення пошуку окремих елементів (складових) для виготовлення саморобних вибухових пристроїв (далі за текстом - СВП), фізичного виготовлення СВП, їх транспортування у зазначені «оператором» місця, передачі окремим особам у точно визначені дату та час, виконання роботи щодо підривів об'єктів критичної інфраструктури, будівель, автомобілів, фізичного усунення осіб, а також виконання поточних завдань «оператора», що виникатимуть по ходу.
На вказані пропозиції ОСОБА_4 добровільно погодилась та надала згоду на здійснення пошуку окремих елементів (складових) для виготовлення СВП, їх виготовлення за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , віднаходження готових СВП, а також транспортування та закладання СВП у зазначені «оператором» місця, передачу їх окремим особам у точно визначені дату та час, а також на виконання інших поточних завдань від «оператора».
Так, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.03.2025, на виконання отриманого «оператора» завдання прибула до м. Миколаєва з метою вчинення вибухів, які мали б створити небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мали б призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, що мало б призвести до загибелі невизначеної кількості людей.
06.03.2025 о 00:22 год. ОСОБА_4 , з метою реалізації вказаного злочинного умислу, заздалегідь спланувавши спосіб здійснення нею злочину, достовірно знаючи про місце вчинення злочину (за географічними координатами), на виконання отриманого від «оператора» завдання, що полягало у активації саморобних вибухових пристроїв шляхом приєднання джерел живлення («павербанків»), прибула у двір гуртожитку № 1 ЧНУ ім. Петра Могили за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 82, з метою відшукання двох саморобних вибухових пристроїв, які раніше було залишено з елементами приховування за вищезазначеною адресою в т.зв «схроні» за невстановлених в ході досудового розслідування обставинах та час (але не пізніше 06.03.2025).
В подальшому ОСОБА_4 06.03.2025 у проміжку часу з 00:22 год. по 00:45 год., перебуваючи за вищезазначеною адресою, знаходячись на постійному зв'язку із «оператором», виконуючи його вказівки, вчинила дії, направлені на відшукання двох СВП, їх активацію (приведення їх до готовності до вчинення дистанційного підриву), та на виконання вказівок «оператора», знаходячись у дворі гуртожитку № 1 ЧНУ ім. Петра Могили за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 82, здійснила закладення в обумовлених з «оператором» місцях двох СВП, а саме один - розміщено під днищем автомобільного транспортного засобу, другий - розміщено з елементами маскування біля крони дерева, приблизно в десяти метрах від транспортного засобу, під яким знаходився перший СВП.
Крім того, ОСОБА_4 06.03.2025 у проміжку часу з 00:22 год. по 00:45 год., перебуваючи за вищезазначеною адресою, знаходячись на постійному зв'язку з «оператором», виконуючи його вказівки, вчинила дії, направлені на встановлення мобільного терміналу з приєднаним до нього пристрою живлення (павербанку), який було закамуфльовано під упаковку (пакет) соку ТМ «Садочок», з метою надання можливості «оператору» можливості віддаленого спостереження за місцем розміщення двох СВП та подальшого їх віддаленого приведення в дію та вчинення вибухів.
У зв'язку з вищевикладеним, встановлено, що ОСОБА_4 вчинила всі дії, які вона вважала необхідними для вчинення вибухів, які створили б небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіяли значну майнову шкоду, та призвели б до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, що мали призвести до загибелі людей, в умовах воєнного стану, тобто вчинила закінчений замах на вчинення 06.03.2025 терористичного акту, який не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, внаслідок її фактичного затримання 06.03.2025 співробітниками Служби безпеки України.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, а саме закінчений замах на вчинення 06.03.2025 терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який мав створити небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяти значну майнову шкоду чи призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення
Окрім цього, ОСОБА_4 , здійснюючи дії щодо відшукання двох саморобних вибухових пристроїв, приведення їх у готовність до вчинення дистанційного підриву, перенесення та закладення їх в обумовленому «оператором» місці, чітко розуміла, що вчиняє ці конкретні дії з вибуховими пристроями, не маючи на них жодного передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам ст. 68 Конституції України, п. 1 «Переліку видів майна, що може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17.06.1992, п.п. 9, 11, 15 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п.п. 11.7 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 622 від 21.08.1998, придбала (шляхом привласнення знайденого) та носила вибухові пристрої, без передбаченого законом дозволу.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання та носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу
13.10.2025 року між заступником начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 у порядку передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваної. Обвинувачена ОСОБА_4 зобов'язалася під час судового розгляду кримінального провадження у повному обсязі беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263КК України. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинна понести за вчинений злочин, а саме - за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 5 років позбавлення волі.
В угоді передбачено наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченій.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до положень ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Вимогами ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачена в судовому засіданні також просила вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України в обсязі обвинувачення, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та розуміє, що наслідком укладання та затвердження даної угоди є обмеження її права на оскарження вироку.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Фактичні підстави для визнання винуватості судом перевірені шляхом дослідження доказів наданих стороною обвинувачення.
Обвинувачена погодилася на призначення їй узгодженого покарання.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачена визнала себе винною, віднесений до категорії тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам, а отже угоду про визнання винуватості може бути укладено.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди та призначення обвинуваченій узгодженого ними покарання.
Таким чином, суд вважає встановленим в судовому засіданні той факт, що своїми умисними діями, ОСОБА_4 вчинила злочини передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України та їй має бути призначене узгоджене сторонами покарання у виді
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, яке відповідає вимогам закону та особі обвинуваченої, є достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити попереднім тримання під вартою.
Строк покарання слід рахувати з дня затримання 06.03.2025 р.
Речові докази: мобільний телефон «Samsung Galaxy А50», серійний номер НОМЕР_3 , мобільний телефон «Xiaomi Redmi 12», серійний номер НОМЕР_4 , ІМЕН: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 конфіскувати в дохід держави, як знаряддя злочину; мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9А», ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 - повернути власниці ОСОБА_4 , мобільний телефон марки «Redmi 10 Pro» IMEI 1: НОМЕР_9 , IMEI 2: НОМЕР_10 з сім-карткою мобільного оператору НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , мобільний телефон марки «Redmi 10 », ІМЕІ 1: НОМЕР_13 , ІМЕІ 2: НОМЕР_14 , з сім-карткою мобільного оператору НОМЕР_15 , НОМЕР_16 - повернути власникам; інші речові докази - знищити.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити укладену 13.10.2025 року угоду про визнання винуватості між заступником начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України та призначити їй міру покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити їй міру покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити попереднім тримання під вартою.
Строк покарання слід рахувати з дня затримання 06.03.2025 р.
Речові докази: мобільний телефон «Samsung Galaxy А50», серійний номер НОМЕР_3 , мобільний телефон «Xiaomi Redmi 12», серійний номер НОМЕР_4 , ІМЕН: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 конфіскувати в дохід держави, як знаряддя злочину; мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9А», ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 - повернути власниці ОСОБА_4 , мобільний телефон марки «Redmi 10 Pro» IMEI 1: НОМЕР_9 , IMEI 2: НОМЕР_10 з сім-карткою мобільного оператору НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , мобільний телефон марки «Redmi 10 », ІМЕІ 1: НОМЕР_13 , ІМЕІ 2: НОМЕР_14 , з сім-карткою мобільного оператору НОМЕР_15 , НОМЕР_16 - повернути власникам; інші речові докази - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд міста Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДЯ ОСОБА_1