Справа № 138/1782/25
Провадження №:2/138/956/25
20 жовтня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 36938 про надання фінансового кредиту в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 2000,00 грн. строком на 29 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,5% в день. 17.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та позивачем укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» передало (відступило) позивачу право грошової вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 36938 від 20.06.2021, заборгованість за яким становила 12500,00 грн. Разом з тим, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 12500,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11.07.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами та надано строк для подання відзиву.
Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.
Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, подав 23.07.2025 відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково та не заперечував щодо стягнення з нього простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн. Відповідач визнав факт укладення кредитного договору та отримання від ТОВ «ФК «Авіра Груп» кредитних коштів в сумі 2000 грн. Однак, відповідач заперечив щодо нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 10500 грн. посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц, від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19, від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18, згідно яких несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань. Також, несправедливими є умови договору, які порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків та завдають шкоди споживачеві. При цьому, відповідач зазначив, що позивач не довів належними доказами розмір заборгованості за відсотками у сумі 10500 грн., оскільки не надав належного розрахунку заборгованості, так як доданий до матеріалів справи розрахунок є нечітким, містить узагальнену суму та з нього неможливо встановити дійсний розмір та порядок нарахування відсотків.
Також, у відзиві відповідач просив розгляд справи проводити з участю сторін.
Ухвалою суду від 04.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
08.08.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просив залишити без розгляду відзив відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідь мотивована тим, що відповідач укладаючи кредитний договір з ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», погодився на всі умови, передбачені кредитним договором, зокрема й щодо встановлення розміру відсотків за користування кредитом та періоду їх нарахування, тому твердження відповідача про незаконність нарахування відсотків є необґрунтованими.
Відповідач правом подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Враховуючи викладене,відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України у суду наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази та заперечення відповідача, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 20.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту (Індивідуальна частина) № 36938 . Відповідно до п. 6.1 цей договір складений українською мовою та підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 Договору).
Пунктами 1.2 - 1.4 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.07.2021, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Пунктом 1.5 договору визначено, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Згідно з п. 2.1 договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.3 договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
З Графіку кредиту, що є Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 36938 від 20.06.2021 та який підписано електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором AV5629, вбачається, що строк на який надано кредит становить 30 календарних днів, сума комісії за користування системою 15% становить 300 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 1500 грн. та всього до сплати 3800 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із дослідженого судом договору про надання фінансового кредиту № 36938 від 20.06.2021 встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, Договір про надання фінансового кредиту № 36938 від 20.06.2021 укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору AV5629 та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Щодо факту отримання відповідачем кредитних коштів суд зазначає наступне.
Відповідно до Інформаційної довідки вих. № 4167/05 від 21.05.2024 ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція: Сайт Торговця: AVIRACREDIT.COM.UA. Дані транзакції: Номер транзакції 32421-21241-42113 Номер замовлення A108763B61342CLY36938T324287, Сума - 2000 грн Дата та час проведення 2021-06-20 21:02:09, Номер платіжної картки НОМЕР_4 , Емітент платіжної картки PRIVAT BANK, опис: Видача кредиту № 6938. Вказана обставина визнається сторонами у даній справі.
Тобто первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» виконало взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов кредитного договору.
Також, судом встановлено, що 17.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та позивачем укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників (додатку № 1 до цього договору).
Згідно з п. 6.2.3 договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання фактором вимог п. 7.2 договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов'язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до п. 7.2 договору.
Пунктом 7.2 договору факторингу передбачено, що фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, двома платежами.
В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання цього договору складає 507721,66 грн. (п. 7.1 Договору факторингу).
На підтвердження факту укладення вказаного договору позивач надав копії платіжних інструкцій № 3877 від 12.10.2022 та № 3669 від 21.02.2022 про сплату коштів за відступлення права грошової вимоги по договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022.
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 36938 від 20.06.2021 загальна сума заборгованості за яким станом на 17.02.2022 становила 12500,00 грн., з яких 2000,00 грн. - сума залишку по тілу кредиту; 10500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» посилалося на те, що у відповідача наявна заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 36938 від 20.06.2021 у розмірі 12500,00 грн, з яких: 2000,00 грн. сума заборгованості за простроченим тілом кредиту; 10500,00 грн. сума заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував факт отримання коштів за договором кредиту в розмірі 2000 грн, проте заперечив необхідність сплати відсотків з посиланням на їх несправедливість.
Розглядаючи доводи позивача щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.
Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором № 36938 від 20.06.2021р про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17.02.2022 заборгованість відповідача становить 12500 грн., яка складається з 2000,00 грн. сума заборгованості за простроченим тілом кредиту; 10500,00 грн. сума заборгованості за простроченими відсотками При цьому відсотки нараховані за період з 20.06.2021 по 19.07.2021 в розмірі 1500 грн. та за період з 20.07.2021 по 16.01.2022 в розмірі 9000 грн.
При цьому, судом встановлено, що кредит надавався відповідачу строком на 30 днів, а саме з 20.06.2021 по 19.07.2021.
Разом з тим, з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем також у період з 20.07.2021 по 16.01.2022, тобто після закінчення строку кредитування.
При цьому, нарахування відсотків за межами строку кредитування, не допускається, оскільки після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором, якщо інше не передбачено самим кредитним договором.
Однак, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).
Такий висновок щодо стягнення процентів за межами строку кредитування узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 456/1747/15-ц, від 09 вересня 2020 року в справі №752/12685/15-ц.
Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
При цьому, пунктом 2.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Враховуючи наведене вище, сторони договору встановили відповідальність за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а тому товариство не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, які можуть бути стягнуті позикодавцем й після спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Вказане вище, дає можливість дійти висновку про те, що нарахування відсотків після закінчення строку користування кредитом за неправомірне користування коштами та їх розмір визначено сторонами договору.
Отже, позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного кредитним договором в розмірі 1500 грн., що відображено у розрахунку заборгованості.
Однак, слід зазначити, що статтею 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'' встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'', несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У постанові ВС від 15.02.2023 р. у справі № 920/437/22 зазначено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).
Суд наголосив, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься й у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013).
Законом України № 891-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій» 15 вересня 2020 року прийнятим Верховною Радою України, зазначено, що будь-який кредит на суму меншу або таку ж як офіційна сума мінімальної заробітної плати на момент отримання кредиту, або укладений кредитний договір на строк до одного місяця, вважається «споживчим кредитом» та регулюється нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
Таким чином вказані норми щодо несправедливих умов договору стосуються вимог щодо нарахування відсотків річних за невиконання (прострочення) виконання зобов'язання з повернення коштів за кредитним договором та не застосовуються до вимог про нарахування відсотків як плату за користування кредитними коштами.
Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем в період прострочення погашення кредиту нараховані відсотки з 20.07.2021 по 06.01.2022 в сумі 9000 грн, яка не є співмірною сумі кредиту у 2000 грн. за договором №36938 від 20.06.2021 та суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, а відтак вказаний розмір процентів підлягає зменшенню до 525 грн. (15 відсотків від суми неповерненого кредиту та процентів в розмірі 3500 грн. (2000 грн. тіло кредиту +1500 грн. (відсотки нараховані в межах строку дії кредитного договору)).
Враховуючи викладене, суд дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 4025 грн., в тому числі 2000 грн. - непогашеного тіла кредиту, 1500 грн. нарахованих відсотків в межах строку дії кредитного договору та відсотків нарахованих за порушення зобов'язання з погашення кредиту в сумі 525 грн., що становить 15 відсотків від суми простроченого платежу на підставі ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 4025 грн., тобто 32,2 % від заявленої вимоги, то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 780 грн., а судовий збір у сумі 1642,40 грн. суд покладає на позивача.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу у сумі 10500 грн.
Так, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 10500,00 грн., підтверджені копіями наступних документів: договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 та Додаткової угоди № 1 від 27.12.2024 про продовження строку дії Договору про надання правової допомоги; свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю адвоката Пархомчука С.В. та довіреності на ім'я адвоката Пархомчука С.В., акту про отримання правової допомоги від 21.07.2025, рахунок та квитанція на оплату правничої допомоги згідно Договору віл 29.12.2023 на суму 10500 грн.
Вказані витрати відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (32,2%) в сумі в сумі 3381,00 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 526,530, 610, 625, 626, 627, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 89, 141, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5, 289 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 36938 від 20.06.2021 у сумі 4025 (чотири тисячі двадцять п'ять) гривень 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» судовий збір у сумі 780 (сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Судовий збір в сумі 1642(одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 40 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3381 (три тисячі триста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», місцезнаходження: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42228158.
Представник позивача: адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: Т.Ю. Холодова