17 жовтня2025 року
м. Київ
справа № 686/13384/25
провадження № 51- 3998 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
03 жовтня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від
13 жовтня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, яка полягає у нерозгляді клопотання укримінальному провадженні№ 42025000000000122.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 жовтня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу слідчого судді, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, оскільки вважає їх незаконними та необґрунтованими.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дані з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 310 КПК України, оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку, тобто касаційне оскарження ухвал слідчого судді законом не передбачено.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницькоїобласті від 03 жовтня 2025 року касаційному оскарженню не підлягає, а тому не може бути предметом касаційного розгляду, у зв'язку із чим в цій частині доводів касаційної скарги слід відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Що стосується доводів касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне вказати наступне.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від
04 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).»
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК України.
Так, за приписами ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності ухвали слідчого судді у випадках, якщо слідчий суддя постановив рішення не передбачене кримінальним процесуальним законом, оскільки право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та
ч. 1 ст. 24 КПК України (висновок про застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі
№ 237/1459/17, провадження № 13-19кс 18).
Натомість, постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в задоволенні скарги, в якій ОСОБА_4 просив визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, щодо нерозгляду клопотання від 04 вересня 2025 року та зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР розглянути дане клопотання, недвозначно врегульоване положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України.
Неможливість оскарження таких рішень в апеляційному порядку безпосередньо виходить з приписів статей 307, 309 цього Кодексу.
Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 , дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала слідчого судді від
03 жовтня 2025 рокує рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.
Суд зазначає, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець керується такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року
№ 26-рп/2009).
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд, відповідно доводи ОСОБА_4 є неспроможними.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження в цій частині на підставі
п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3