17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 930/771/23
провадження № 61-12716ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди,
1. 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року.
2. У касаційній скарзі ОСОБА_1 звернувся із заявою про відвід суддів Верховного Суду Лідовця Р. А., Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Яремка В. В., Грушицького А. І., Коротуна В. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки вказані судді безпідставно залишали без руху та повертали його касаційні скарги в інших провадженнях.
3. Протоколом автоматизованої системи документообігу суду від 14 жовтня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
4. Верховний Суд ухвалою від 15 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1
про відвід Хопти С. Ф. , Яремка В. В. та суддів Верховного Суду Коротуна В. М., Синельникова Є. В., Білоконь О. В., Грушицького А. І., Шиповича В. В. залишив без розгляду; заявлений ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. визнав необґрунтованим та ухвалив заяву передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2025 року вказану заяву передано для вирішення судді Верховного Суду Каларашу А. А.
6. Заява ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. від участі у розгляді справи задоволенню не підлягає з огляду на таке.
7. Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь?якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
8. Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
9. Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
10. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
11. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
12. У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) як джерело права.
13. У рішенні у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, від 09 листопада
2006 року) ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
14. За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
15. Вивчивши матеріали касаційного провадження та зміст заявленого відводу, суд встановив, що заявник не вказав будь-яких об'єктивних і обґрунтованих підстав для відводу судді, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України.
16. Заявляючи відвід судді Верховного Суду Лідовцю Р. А., заявник
ОСОБА_1 зазначив, що вказаний суддя безпідставно залишав без руху та повертав касаційні скарги в інших касаційних провадженнях.
17. Однак ОСОБА_1 не зазначає жодної підстави, передбаченої статтями 36, 37 ЦПК України, за яких суддя Лідовець Р. А. не може розглядати справу і підлягає відводу. Зазначаючи про безпідставність повернення касаційних скарг, зокрема суддею Лідовцем Р. А., ОСОБА_1 не конкретизував жодних обставин, які б свідчили про відсутність безсторонності вказаного судді у розгляді цієї справи.
18. Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Лідовець Р. А. виявляє особисту упередженість або демонструє заінтересованість у результаті розгляду справи. Безпідставні сумніви заявника у відсутності безсторонності судді не є вирішальним і не можуть бути підставою для відводу судді.
19. Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
20. Враховуючи, що доводи заявленого ОСОБА_1 відводу судді Верховного Суду Лідовцю Р. А. не ґрунтуються на вимогах закону і не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді, не доводять наявності у судді прямої чи побічної заінтересованості у результаті розгляду справи, тому підстави для його відводу відсутні.
21. Керуючись статтями 33, 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Немирівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш