(додаткова)
15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 496/4088/21
провадження № 61-11866св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_2 - Щербаня Дмитра Миколайовича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Біляївської міської ради, у якому просив:
встановити факт родинних відносин, а саме, що він є рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати незаконним набуття права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня назва - АДРЕСА_2 );
скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_3 ), номер запису про право власності: 162220451210 за відповідачкою ОСОБА_2 , проведену державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Рогачко П. О. -3 вересня 2013 року;
визнати за ним право власності на частку житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_4 ), а також на частку 2-х кімнатної ізольованої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року, в частині незадоволених позовних вимог, скасовано. Позовні вимог в цій частині задоволено. Визнано незаконним набуття права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,09 га за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня назва - АДРЕСА_2 ). Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,09 га, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності: 162220451210, за відповідачкою ОСОБА_2 , проведену державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції Київської області Рогачко П. О. 04 вересня 2013 року.
Постановою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Щербанем Д. М., задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним набуття права власності, визнання права власності та скасування державної реєстрації - скасовано, та залишено в цій частині рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року.
У вересні 2023 року представник ОСОБА_2 - Щербань Д. М. подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 понесла витрати на правничу допомогу у зв'язку із касаційним розглядом справи, які надані адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року та додаткової угоди до нього № 1.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До заяви про ухвалення додаткового рішення адвокат Щербань Д. М. додав такі документи:
договір про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року, укладений між адвокатом Шербань Д. М. та ОСОБА_2 , предметом якого є надання правничої допомоги, за умовами якого на визначення розміру гонорару адвоката;
додаткову угоду від 01 серпня 2024 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року, укладену між адвокатом Шербань Д. М. та ОСОБА_2 , за умовами якої клієнт доручає, а адвокат приймає для виконання доручення про надання правової допомоги в суді касаційної інстанції у справі № 496/4088/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання незаконним набуття права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У пункті 2 додаткової угоди сторони визначили, що гонорар адвоката з урахуванням пункту 1 цієї угоди є фіксованим та становить 50 000,00 грн, що включає всі витрати, які нестиме адвокат у зв'язку із наданням послуг клієнту;
акт надання правової допомоги, підписаний клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Щербань Д. М., згідно з яким сторони погодили та підтверджують професійну (правову) допомогу (адвокатські послуги) у судовому розгляді цивільної справи № 496/4088/21 за касаційною скаргою ОСОБА_2 . Загальна вартість послуг за актом становить 50 000,00 грн.
Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечення відповідача щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу або заяви про зменшення розміру до Верховного Суду не надходили.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 цього Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Згідно зі статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки висловлені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Враховуючи відсутність заперечень інших учасників справи щодо розміру заявлених витрат, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена представником ОСОБА_2 - адвокатом Щербань Д. М. сума в розмірі 50 000,00 грн є обґрунтованою, доведеною та співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Оскільки постановою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Щербанем Д. М., задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 12 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним набуття права власності, визнання права власності та скасування державної реєстрації - скасовано, та залишено в силі в цій частині рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року, проте не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, то є підстави для ухвалення додаткової постанови у цій справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Щербаня Дмитра Миколайовича, про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов