15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 753/6934/24
провадження № 61-6894св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі матері у вихованні дитини шляхом встановлення графіку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 02 жовтня 2020 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який на теперішній час проживає з батьком ОСОБА_2 .
Зазначала, що між нею та колишнім чоловіком виник конфлікт з приводу місця проживання дитини, відповідач перешкоджає їй у спілкуванні з сином.
Хоча їх малолітній син проживає з батьком, вона бажає мати безперешкодне спілкування з ним особисто та за допомогою телефонного зв'язку та через месенджери в мережі Інтернет.
Посилаючись на наведене, просила суд визначити графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
шляхом побачення з сином кожну п'ятницю, суботу та неділю, починаючи з 18:00 п'ятниці до 18:00 понеділка кожного тижня за місцем проживання матері;
безперешкодно встановити зв'язок з дитиною в телефонному режимі або режимі (Вайбер, Вотсапп, Скайп, Телеграм) інші аналоги подібних способів зв'язку щодня безперешкодно та без будь-яких обмежень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визначено наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
перша, третя субота місяця з 16:00 год. до 20:00 год., у присутності батька дитини в перші три місяця з дня набрання рішенням законної сили, а після спливу вказаного строку - без присутності батька дитини;
друга, четверта неділя місяця з 16:00 год. до 20:00 год. у присутності батька дитини в перші три місяця з дня набрання рішенням законної сили, а після спливу вказаного строку - без присутності батька дитини;
щосереди з 17:00 год. до 19:00 год. у присутності батька дитини в перші три місяця з дня набрання рішенням законної сили, а після спливу вказаного строку - без присутності батька дитини.
Зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити та дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов відноюсно батька дитини ОСОБА_3 .
Зобов'язано ОСОБА_3 не допускати протиправних дій щодо перешкод у побаченні матері з дитиною та негативних розмов відносно матері дитини ОСОБА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване рівністю прав батьків на участь у вихованні дитини. При встановленні способу участі матері у вихованні сина суд виходив із віку дитини, особливостей її розвитку, виховання, необхідності дотримання розпорядку дня та відпочинку, принципу рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, 16 червня 2022 року у справі № 712/11527/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 623/3801/19, від 22 липня 2019 року у справі № 523/1605/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Обставина домашнього насильства та відібрання в неї дитини має головне значення в цій справі, оскільки є першопричиною встановлення і подальшому фактичного порядку проживання дитини з батьком без її на те згоди та наявності в неї перешкод для спілкування з сином і його виховання.
Рекомендований Службою графік участі матері у вихованні дитини ніяким чином не відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами дитини і батьків та принципу рівності прав батьків у вихованні спільної дитини, оскільки таким графіком закріплено право матері дитини бачитись з сином лише 6 годин на тиждень, таким чином очевидна перевага батька в часі участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/6934/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі матері у вихованні дитини шляхом встановлення графіку.
У вересні 2025 року матеріали справи № 753/6934/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року справу № 753/6934/24 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 02 жовтня 2020 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року. Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року у справі № 753/11615/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 753/23293/23 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 гривень щомісячно, починаючи з 19 грудня 2023 року й до повноліття дитини.
Згідно довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 100 «Казка» Дарницького району м. Києва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує групу № 1 закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 100 «Казка» з 01 вересня 2023 року.
Згідно висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 16 липня 2024 року про визначення участі матері ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення прав та інтересів дитини райдержадміністрація, як орган опіки та піклування, вважала за доцільне визначити участь матері ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , за наступним графіком:
перша, третя субота місяця з 16:00 год. до 20:00 год., у присутності батька дитини;
друга, четверта неділя місяця з 16:00 год. до 20:00 год., у присутності батька дитини;
щосереди з 17:00 год до 19:00 год, у присутності батька дитини
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 127/20368/21, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, 16 червня 2022 року у справі № 712/11527/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 623/3801/19, від 22 липня 2019 року у справі № 523/1605/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім'ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п'ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв'язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23), від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 (провадження № 61-14795св23), від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24), від 14 травня 2024 року у справі № 756/3852/22 (провадження № 61-3152св24).
Суди встановили, що між сторонами існує конфлікт щодо визначення способу участі матері у спілкуванні з сином та його вихованні.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на порушення ОСОБА_2 (батько дитини) принципу рівності прав батьків у реалізації їх права на вільне спілкування зі спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та участі у його вихованні, й просила визначити спосіб її участі у вихованні дитини, зокрема шляхом встановлення графіка побачень з сином, визначеного позивачкою.
Визначаючи спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з сином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із принципу рівності прав батьків на виховання дитини та особисте спілкування з нею та врахував найважливіші інтереси дитини, її вік та розвиток.
Ураховуючи права матері на спілкування з дитиною, вік дитини, тривалу відсутність спілкування матері з сином та, діючи в інтересах останнього, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином шляхом зустрічей у першу, третю суботу місяця з 16:00 год до 20:00 год, у присутності батька дитини в перші три місяця з дня набрання рішенням законної сили, а після спливу вказаного строку - без присутності батька дитини; другу, четверту неділю місяця з 16:00 год до 20:00 год у присутності батька дитини в перші три місяця з дня набрання рішенням законної сили, а після спливу вказаного строку - без присутності батька дитини; щосереди з 17:00 год до 19:00 год у присутності батька дитини в перші три місяця з дня набрання рішенням законної сили, а після спливу вказаного строку - без присутності батька дитини.
Водночас, визначаючи такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином із урахуванням висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, суди порушили принцип рівності прав батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.
У справі, що переглядається, суди не встановили негативної поведінки позивачки, яка могла б зашкодити дитині, чи виключних обставин, які свідчили б про обмеження у спілкуванні сина з матір'ю.
Верховний Суд звертає увагу на те, що мати, яка проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з матір'ю.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення ЄСПЛ від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини п'ята та шоста статті 19 СК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) зробила висновок, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року у справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23) та інші).
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини (постанови Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22, від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23).
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
З огляду на встановлені судами обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів негативного впливу на дитину її спілкування з матір'ю, керуючись принципом рівності прав батьків та найкращих інтересів дітей, Верховний Суд вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції, в такій редакції: «Визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: кожну п'ятницю, суботу та неділю, починаючи з 18:00 год. п'ятниці до 20:00 год. неділі».
Водночас, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судами спосіб участі матері у спілкуванні та вихованні сина, що буде відповідати інтересам дитини.
В іншій частині колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваних судових рішень.
Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги побудовані виключно на необхідності переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням зазначеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають зміні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
У резолютивній частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року абзац 2 змінити, виклавши в новій редакції: «Визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: кожну п'ятницю, суботу та неділю, починаючи з 18:00 год. п'ятниці до 20:00 год. неділі».
У решті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов