Справа № 761/34135/25
Провадження № 3/761/6917/2025
14 жовтня 2025 року
суддя Шевченківського районного суду м. Києва Бугіль Володимир Вячеславович, розглянувши матеріали, які надійшли від управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП 1 № 402826 вбачається, що 26.07.2025 року о 00 год. 21 хв., в м. Києві по вулиці Майдан Незалежності, 2, водій ОСОБА_1 , керував електросамокатом «Джет», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку у встановленому законом порядку, на місці зупинки, або у лікаря нарколога, водій відмовився.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тимцясь Р.А. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення адвоката Тимцяся Р.А., дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис події, картку обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння, вважаю що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Таким чином суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2.9 (А) ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оцінивши в сукупності докази, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується керування особою таким транспортним засобом, як електросамокат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.
Враховуючи викладене електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, а також електросамокат до 3000 Ват також вважається транспортним засобом, що відповідає визначенню транспортного засобу, наведеному у п.1.10 Правил дорожнього руху.
Призначаючи ОСОБА_1 вид та міру адміністративного стягнення, судом враховується підвищена небезпека вчиненого останнім правопорушення, особу порушника, час доби вчинення правопорушення, його майновий стан, відношення ОСОБА_1 до скоєного.
Наведені в матеріалах обставини свідчать про достатність підстав вважати, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є домірним скоєному.
В той же час суд вважає за неможливе застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи наступне.
Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, в статті 130 КУпАП законодавець розрізняє дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, та інших осіб - тільки штраф.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тобто для того, щоб особу вважали водієм, вона повинна керувати транспортним засобом та мати відповідне право на керування таким транспортним засобом (зокрема посвідчення водія відповідної категорії).
Наявність посвідчення водія є свідченням проходження спеціального навчання, отримання необхідних знань і навичок, що є умовою для законного керування транспортними засобами та вимагає наявність посвідчення водія належної категорії. Відповідно, лише особа, яка володіє такими документами, може кваліфікуватися як водій у правовому сенсі.
Відповідно до п. 2.13. ПДР транспортні засоби належать до таких категорій:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.
Отже, чинне законодавство України передбачає окрему категорії водійських прав для засобів пересування, таких як електросамокати чи інші засоби легкого персонального електротранспорту, а саме категорію водійського посвідчення А1 у разі потужністю двигуна до 4 кВт.
Як вбачається з матеріалів справи, номінальна і пікова потужність електросамокату не встановлена, а відтак відсутні докази того, що для керування таким електросамокатом потребується посвідчення з огляду на припис п.1.10 ПДР України.
Також матеріали справи не містять відомостей, що у ОСОБА_1 взагалі наявне водійське посвідчення.
Враховуючи викладене, керування електросамокатом без вимоги наявності посвідчення водія категорії А1, не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування, передбаченого статтею 130 КУпАП. Враховуючи зазначене, зокрема те, що керування даним електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія) категорії А1, та також ту обставину що матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія, то на думку суду, особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування.
Такий правовий підхід узгоджується із положенням пункту 1.10 ПДР щодо визначення поняття «водій» та відповідає вимогам статті 130 КУпАП, яка розмежовує суб'єктний склад правопорушників залежно від наявності у особи спеціального права керування транспортним засобом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоцільність застосування такого адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 40-1, ч. 1 ст. 130 КУпАП, п. 5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.В. Бугіль