09.10.2025 Справа № 756/13625/25
Справа № 756/13625/25
1-кп/756/1826/25
09.10.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050001786 від 10.07.2025, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно), такого, що має середню освіту, офіційно непрацевлаштованого, раніше судимого:
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.12.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік на підставі ст. 75 КК України (справа №756/15268/24),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022; 5) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022; 6) з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023; 7) з 5:30 20.05.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 №255/2023; 8) з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023; 9) з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023; 10) з 05:30 14.02.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024; 11) з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024; 12) з 05:30 12.08.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024; 13) з 05:30 10.11.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024; 14) з 05:30 08.02.2025 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025; 15) з 05:30 09.05.2025 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025.
Водночас, судом установлено, що 09.07.2025 приблизно о 06:00 ОСОБА_6 спускаючись сходами під'їзду №3 будинку АДРЕСА_3 при виході з вказаного під'їзду побачив велосипед марки «TRINX M100» темно-помаранчевого кольору, який був пристебнутий за допомогою велосипедного замка до перил сходів, та в цей момент у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану, належного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, у той же день, час та місці ОСОБА_6 таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і він діє таємно, підійшов до вказаного велосипеда та за допомогою заздалегідь підготовлених знарядь, роз'єднав велосипедний замок, який з'єднував велосипед та перила сходів, після чого, утримуючи вищевказаний велосипед при собі з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_6 спричинив майнову шкоду ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальну суму 5 656,67 грн (без урахування ПДВ).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне. Так, обвинувачений ОСОБА_6 показав, що в липні 2025 року він, перебуваючи в під'їзді будинку, в якому проживає, де побачив велосипед, який був пристебнутий велосипедним замком до перилів, від'єднав його та залишив місце вчинення злочину.
При цьому, ОСОБА_6 , висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою винуватість в учиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся та просив суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз'яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.
Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_6 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття.
Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема те, що він раніше судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно непрацевлаштований, з 15.05.2005 перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності та не перебуває на обліку у лікаря психіатра, що свідчить про його осудність.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його винуватості у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв'язки, спосіб життя, стан здоров'я та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.
З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, мотиви, характер, спосіб вчинення ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії тяжких, в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого та відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, з реальним його відбуванням.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України в разі вчинення особою, до якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Тобто, застосовуючи правила ст. 71 КК України, за сукупністю вироків суд має визначити остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 засуджений вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.12.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Вирок набрав законної сили 23.01.2025 (справа №756/15268/24).
Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_6 , будучи особою, до якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, протягом періоду іспитового строку вчинив новий злочин, а тому, враховуючи тяжкість злочину, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , ставлення останнього до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення остаточного покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини основного покарання за попереднім вироком за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались, цивільний позов - не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.12.2024, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Початок строку відбування ОСОБА_7 покарання рахувати з моменту фактичного затримання, доставлення та поміщення до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» чи іншої установи виконання покарань після набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- оптичний диск із відеозаписом події з камери відеоспостереження з приміщення під'їзду №3 за адресою: м. Київ, просп. В.Івасюка, 26 за 09.07.2025 (постанова від 17.07.2025); оптичний диск із відеозаписом з камер відеоспостереження системи «БЕЗПЕЧНЕ МІСТО» за 09.07.2025 (постанова від 17.07.2025) - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження;
- велосипед марки «ТРІНКС М100» темно-помаранчевого кольору (постанова від 11.07.2025), який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №009067), - після набрання вироком законної сили повернути власнику та/або законному володільцю за належністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):
- 1 337 (однатисяча триста тридцять сім) грн 10 коп. (висновок від 21.07.2025 №СЕ-19/111-25/43676-ТВ);
- 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп. (висновок від 17.07.2025 №СЕ-19/111-25/43670-Д).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1