Номер провадження 2-а/754/516/25
Справа №729/594/25
Іменем України
17 жовтня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в особі головуючого-судді Сенюти В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора ВП №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Баранчука Анатолія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бобровицького районного суду Чернігівської області із позовом до відповідачів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, інспектора ВП №2 (м.Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Баранчука А.А. про визнання протиправною та скасування постанови.
Адміністративний позов обґрунтовує наступним:
Інспектор ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Баранчук А.А. 23.03.2025 виніс постанову серії ЕНА № 4338214 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення, передбачене за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн. Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 23.03.2025 о 16 годині 49 хвилин в селі Щаснівка Ніжинського району Чернігівської області по АДРЕСА_2, керував автомобілем Сітроен С4 д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий паском безпеки, також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.3.в ПДР України. Позивач вважає, що постанова серії ЕНА № 4338214 від 23.03.2025 є незаконною та підлягає скасуванню. Вище вказана постанова не відповідає вимогам закону, була винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач був зупинений під час руху та керував вказаним транспортним засобом. При цьому, позивач стверджує, що знаходився у припаркованому автомобілі на спеціалізованій стоянці біля магазину, в зв'язку з чим просить суд задовольнити його вимоги, а саме скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.06.2025 справу передано до Деснянського районного суду міста Києва за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.07.2025 зазначена справа визначена судді Сенюті В.О.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУНП в Чернігівській області вважає постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, так як зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР України та попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сторона відповідача зазначає, що інспектор поліції діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, постанова винесена з дотримання всіх вимог, встановлених чинним законодавством, а факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом з нагрудного відео-реєстратора поліцейського. З урахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Судом встановлено, що 23.03.2025 о 16 годині 49 хвилин винесена постанова серії ЕНА № 4338214 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до постанови серії ЕНА №4338214 від 23.03.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 23.03.2025 о 16 годині 49 хвилин в селі Щаснівка Ніжинського району Чернігівської області по АДРЕСА_2, ОСОБА_1 , керував автомобілем Сітроен С4 д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий паском безпеки, також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.3.в ПДР України, та відповідно скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.3 в ПДР України на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
В силу ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.
Крім того, суду не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 23.03.2025, в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.
До матеріалів справи долучаються відео матеріали на диску DVD-R, який не містить жодної інформації.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Долучений відповідачем в якості доказу диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації,що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді у виді файлів.
При цьому, суд зважає на те, що запис на диску відсутній. Тож, постанова не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.
При цьому, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, за яке його і притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн., зафіксовано лише у постанові про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4338214 від 23.03.2025 та не підтверджується жодними іншими доказами.
Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення ПДР України при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото- та відеофіксації належної якості порушення позивачем ПДР України, тощо.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, працівник поліції має належним чином задокументувати та довести належними і допустимими доказами факт порушення водієм ПДР, яке пред'являлось водію перед прийняттям оскаржуваної постанови.
Однак, відповідач не надав суду доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА № 4338214 від 23.03.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.121 КУпАП.
Щодо позовних вимог до відповідача інспектора ВП №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Баранчука А.А., суд приходить до наступного.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 в справі № 803/1252/17.
Крім того, відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 5 ст.121 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст.121 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до виснвоку, що заявлений позвичем відповідач інспектора ВП №2 (м. Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Баранчука А.А. є неналежним відповідачем, відтак позовна заява в частині позовних вимог до неналежного відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вище викладене, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246 - 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та інспектора ВП №2 (м.Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, старшого лейтенанта поліції Баранчука Анатолія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Постанову серії ЕНА № 4338214, інспектора ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтинанта поліції Баранчука Анатолія Анатолійовича від 23.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП - скасувати.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП - закрити.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 440108651, адреса: м. Чернігів, пр. Перемоги, буд.74.
Інспектор ВП №2 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції Баранчук Анатолій Анатолійович, адреса: Чернігівська обл., м.Бобровиця, вул. Незалежності, 28-А.
Повний текст рішення суду складено - 17 жовтня 2025 року.
Суддя В.О.Сенюта