Справа № 752/4536/25
Провадження № 2/752/4530/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 70024,22 боргу за умовами кредитного договору.
Посилається в позові на те, що 18 липня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір №466427134 у формі електронного документа з використанням електронного підпису через офіційний сайт товариства.
Кредитний договір відповідачем був підписаний електронним підписом. Створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_3.
Відповідно до алгоритму укладення кредитного договору та його змісту без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику,подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Крім того, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-поввідомлення, без здійснення входу на сайт товариства. Кредитний договір не міг бути укладений.
Тобто, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов та засвідчив ознайомлення з усіма умовами, необхідними до вимог закону, для укладення договору.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою о дноразового паролю-ідентифікатора, у ньому сторонами були погоджені всі істотні умови договору щодо суми та строку кредиту, відсотків, розміру та типу процентної ставки.
Після вчинення відповідачем дій, необхідних для укладення кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» пеерерахувало грошові коштив сумі 13 900, 00 грн. на банківську карту відповівдача № НОМЕР_1 .
Свої зобов'язання за договором товариство виконало, грошові кошти в були перераховані на рахунок відповідача.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання не виконує, кредит та проценти не погашає, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 70024,22грн., з яких:
- 13898,60 грн. заборгованості по кредиту;
- 56125,62 грн. несплачених відсотків за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу №28/1118-01 строком дії до 28 листопада 2019 року.
В подальшому строк дії Договір факторингу неодноразово продовжувався, а саме: додатковою угодою №19 від 28 листопада 2019 року до 31 грудня 2020 року; 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до 31 грудня 2021 року; 31 грудня 2021 року додатковою угодою №27 до 31 грудня 2022 року.
Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що право вимоги переходить до Клієнта в день підписання Реєстру прав вимог.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №259 від 21 листопада 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу №31/0724-01 строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
26 грудня 2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого озивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26 грудня 2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до підповідача на загальну суму 70024,22 грн.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов укладеного договору, просить задовольнити позов.є
Позов був зареєстрований судом 21 лютого 2025 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви.
Направлені судом на адресу відповідача документи повернулися без вручення в зв'язк узвыдсутныстю адресата.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст.128,130 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до п. 3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Виходячи з цього, відсутності адресата за міцем знаходження, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Відповідно до ст.178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 цього кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 18 липня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір №466427134 у формі електронного документа з використанням електронного підпису через офіційний сайт товариства.
Кредитний договір відповідачем був підписаний електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_3.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Після укладення кредитного договору ТОВ'Манівео швидка фінансова допомога» були перерахувало грошові коштив сумі 13 900, 00 грн. на банківську карту х.
Належність банківської картки з вказаними реквізитами відповідачу підтверджується інформацією АТ ТПерший Український Міжнародний Банк» від 18 березня 2025 року за № 71278, витребуваної за ухвалою суду.
Права вимоги за укладеним кредитним договором з відповідачем неодноразово були предметом їх відступлення.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу №28/1118-01, яким був встановлений строк його дії до 28 листопада 2019 року.
В подальшому строк дії Договір факторингу неодноразово продовжувався, а саме: додатковою угодою №19 від 28 листопада 2019 року до 31 грудня 2020 року; 31 грудня 2020 року додатковою угодою № 26 до 31 грудня 2021 року; 31 грудня 2021 року додатковою угодою №27 до 31 грудня 2022 року.
Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що право вимоги переходить до Клієнта в день підписання Реєстру прав вимог.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №259 від 21 листопада 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу №31/0724-01 строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року.
26 грудня 2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого озивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Встановлено, що первинний кредитом - ТОВ «Манівео швидка фінансов адпоомога» свої зобов'язання за договором виконало, грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання не виконує, кредит та проценти не погашає, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 70024,22 з яких:
- 13898,60 грн. заборгованості по кредиту;
- 56125,62 грн. несплачених відсотків за користування кредитом.
Встановлено, що кредитний договір сторонами був укладений у порядку, визначеному Законом України» Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору він підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий позивачем на його мобільний номер телефону після ідентифікації в системі.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач, як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
З матеріалів справи вбачається, що укладений з відповідачем договір відповідає вимогам закону, умови договору первинним кредитором виконані.
В свою чергу, відповідач умови договору не виконує, кредит та відсотки за умовам договору не погасив.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості в визначених договорами сумах.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що сума до стягнення, зазначена у позові, є сумою заборгованості, права вимоги на які він набув на момент укладення договорів факторингу.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати розмір процентів, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
З матеріалів справи, а саме заявки на отримання грошових коштів на кредит від 18 липня 2023 року та Договору кредитної лінії вбачається, що сума кредиту за умовами кредитного договору №466427134, укладеного між відповідачем та ТОВ» «Манівео швидка фінансова допомога» становить 13 900, 00 грн., строк кредитування - 30 днів, процентна ставка - 0,72% в день.
Орієнтовна загальна варітсть кредиту для суми кредиту за першим траншем, вказаним у п.1.3 договору ( тобто строку дії кредитного договору - 30 днів ) становить 16902,40 грн., з яких 3002,40 грн. процентів.
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦИК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням цього, досягнутої сторонами ціни договору при його укладенні, до стягнення з відповідача належить сума не виконаного зобов'язання за умовами договору за обумовлений сторонами строк кредитування, а саме в сумі 16902,40 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України во витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2024 року між позивачем та АО» Тараненко та партнери» був укладений Договір про надання правничої допомоги №27/12/24-01.
27 грудня 2024 року між його сторонами був підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 7000,00 грн.
За змістом вказаного Акту Договором про надання юридичних послуг охоплювалося складанням:
- позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №466427134 від 18 липня 2023 року 2 год -5000, 00грн.;
-вивченням матеріалів справи 2 год - 1000,00 грн.;
-підготовкою адвокатського запиту 1 год - 500, 00 грн.;
-підгтовка та подача клопотання про тримання інформації - 1 год 500, 00 грн.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
З точки зору ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Разом з тим, відповідач з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу до суду не звертався.
Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, часткового задоволення вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 584,71 грн.судового збору.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 525-526, 610, 611, 626- 629, ч.1 ст.634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 13900,00 грн. заборгоаності за кредитом та 3002,40 грн. процентів.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу та 584,71 грн. судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адреса: 02090 м.Київ Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ: 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.В. Машкевич