Справа № 752/1476/24
Провадження №: 1-кп/752/1050/25
20.10.2025 рокум. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023100010003290 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововасилівка, Іванківського району, Херсонської області, громадянина України, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх осіб на утриманні немає, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_14 ,
встановив:
згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 17.10.2023 року приблизно о 17 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи разом із ОСОБА_15 , ОСОБА_16 вживали алкогольні напої. Після чого, приблизно о 18 год. 00 хв. до вищевказаної квартири прийшов потерпілий ОСОБА_17 , приєднався до вказаних осіб та розпочав вживати з ними алкогольні напої.
В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 виник словесний конфлікт на фоні особистих неприязних відносин в ході якого ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_17 пройти з ним в приміщення кухні, на що останній погодився та пішов у напрямку кухні. ОСОБА_4 , в свою чергу, взяв зі столу ніж типу моноблок та пішов за ОСОБА_17 .
Після чого ОСОБА_4 умисно, протиправно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_17 підійшов впритул до останнього, розвернув його лівою рукою до себе спиною та тримаючи ніж в правій руці наніс один цілеспрямований удар вищевказаним ножем в область лівої лопаточної зони ОСОБА_17 , де знаходяться життєво-важливі органи останнього. Одразу після удару ОСОБА_4 викинув вказаний ніж до умивальника та пішов до кімнати. В свою чергу ОСОБА_17 також повернувся до кімнати, ліг на диван та помер.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_17 тілесне ушкодження у вигляді одного проникаючого колото-різаного поранення грудей, яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя поранення, що проникає в плевральну порожнину, ушкодження аорти, лівої легені, серцевої сумки та серця, з крововтратою та шоком).
Вищевказане колото-різане поранення виникло від дії гострого предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості по типу клинка ножа, що мав обух з добре вираженими ребрами з одного боку та ріжучу кромку (лезо) з протилежного.
Ушкодження отримані ОСОБА_17 виникли за життя, з яким він прожив не більше 30-40 хвилин, на що вказують дані судово-гістологічного дослідження.
Смерть ОСОБА_17 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей, з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до розвитку крововтрати та шоку.
Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи з наступного.
Так, допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав та вказав, що до вбивства ОСОБА_17 не причетний. З ОСОБА_17 у нього були дружні стосунки і жодних сварок чи конфліктів не траплялось. Виявляв до ОСОБА_17 турботу, певний час ОСОБА_17 проживав у нього. Показав, що 17.10.2023 року в нього був вихідний день. Вони вийшли на пляж погуляти і перед цим випили зранку. Після чого він з ОСОБА_15 пішли в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_15 зателефонувала ОСОБА_16 , щоб вони з ОСОБА_17 прийшли до них. Вказав, що спочатку прийшла ОСОБА_16 і через годину прийшов ОСОБА_17 . Вони відпочивали за столом вчотирьох: він, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , вживали горілку. Потім у ОСОБА_17 з ОСОБА_16 виник словесний конфлікт, він зробив зауваження, щоб вони не сварились. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 часто виходили в коридор та в сусідню кімнату приблизно на 15-20 хв. з метою з"ясування стосунків. Він з ОСОБА_17 не виходив на кухню. Під час сварки ОСОБА_17 пішов геть, потім прийшов, подзвонив у двері і він його впустив. ОСОБА_16 не хотіла, щоб він впускав ОСОБА_17 . Коли ОСОБА_17 пішов, то дзвонив ОСОБА_16 , проте остання не брала слухавку. Вказав, що потім ліг відпочити там, де і сидів. Коли ліг спати, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 сварились в коридорі. Коли вони сварились, ОСОБА_16 хотіла, щоб ОСОБА_17 забрав речі і хотіла припинити з ним стосунки. Прокинувся від того, що ОСОБА_15 його розбудила і повідомила, що з ОСОБА_17 щось не так і в нього кров під носом. Коли він прокинувся, то зрозумів, що спав на дивані біля виходу, між ним і ОСОБА_15 спав ОСОБА_17 , а ОСОБА_16 спала та стільчику. Він почав «тормошити» потерпілого, казав викликати ШМД. Торкався шиї та рук ОСОБА_17 , щоб перевірити його пульс. Потім приїхали лікарі та повідомили, що ОСОБА_17 зарізали і він мертвий. До останнього сподівався, що ОСОБА_17 живий і нікуди з квартири не тікав.
Після цього до них в кваритру приїхала ще сестра ОСОБА_15 - ОСОБА_18 та мати ОСОБА_16 - ОСОБА_19 . При цьому ОСОБА_19 привезла з собою документи та речі ОСОБА_17 , які останній зберігав в квартирі Руденків, де іноді проживав.
Він ніколи не казав ОСОБА_19 , що вбив ОСОБА_17 . Потім оперуповноважені забрали його та дівчат до Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві. Його допитували окремо від ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Вказав, що у поліції йому погрожували, казали, що поб'ють та вивезуть в ліс. Нічого не хотів підписувати, а працівники поліції повідомляли, що відпустять, якщо він підпише документи. Заперечував, шо сварився з ОСОБА_17 та виходив кудись з ним. Оговорив себе у поліції, оскільки злякався погроз та був замучений. Вказав, що на другий день його водили по кабінетах, допитували, проводили поліграф, адвоката в нього при цьому не було, хоча він просив. ПІБ працівників поліції не пам'ятає. Погрожували особи в цивільній формі. До вечора проводили слідчий експеримент, де він і поставив свій підпис. Працівник поліції казав йому: «Показуй як вдарив», на що він відповідав, що не різав ОСОБА_17 . Після чого вони сказали, зараз все «переписуємо» і підеш додому. Дали предмет як ніж і показали як його правильно взяти. На третій день привезли в суд і там вже був адвокат. В суді побачив адвоката жіночої статі, адвоката чоловіка він не бачив. Первинні покази давав не добровільно, слідчий казав, що все потім перепише.
З метою спростування позиції обвинуваченого та доведення його винуватості у вчиненні пред"явленого йому обвинувачення сторона обвинувачення як на докази вини посилається на показання допитаних в судовому засіданні свідків, а саме ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .
Разом з тим, свідок ОСОБА_15 фактично підтвердила показання обвинуваченого та пояснила наступне, що з обвинуваченим разом проживали до того як він потрапив у СІЗО, має з ним близькі стосунки. Потерпілого ОСОБА_17 знала, вони товаришували і конфліктів між нею і потерпілим не було. 17.10.2023 року за адресою, де вона проживала з ОСОБА_4 , відпочивали вона, ОСОБА_4 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , вживали разом горілку приблизно 2-3 пляшки по 0,5 л. В той день між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 стався конфлікт, вони вдвох виходили на сходи, сварились, потім вдвох повернулись і вони вчотирьох продовжили вживати горілку. Відпочивали вони в кімнаті, де проживав хазяїн даної квартири, який на той момент був відсутній. Вона сиділа на стільці, а інші сиділи на дивані. Потім вони вчотирьох прилягли на диван та заснули. Коли вона прокинулась, побачила, що ОСОБА_4 лежав на дивані ближче до вікна, ОСОБА_16 посередині, а ОСОБА_17 лежав на животі до половини, а вона лежала ближче до ОСОБА_4 . Побачила, що ОСОБА_17 лежить якось не природньо, розбудила ОСОБА_4 та ОСОБА_16 . Після чого вони разом намагались збудити ОСОБА_17 , думали, що він живий: торкались його, трясли. Вказала, що ОСОБА_4 перевірив пульс і стало зрозуміло, що ОСОБА_17 - мертвий. Ушкоджень у ОСОБА_17 вона не бачила, подумала, що йому стало погано. Слідів бурого кольору також не бачила. Зазначила, що викликала поліцію. Потім приїхала мати ОСОБА_16 та викликала швидку. Вказала, що ніж завжди був у тій кімнаті, де вони відпочивали, але поліція знайшла його на кухні. Як він там опинився - не знає. Також вказала, що підозрює у вбивстві ОСОБА_17 іншу особу - свідка ОСОБА_23 , оскільки в той день, коли вони відпочивали, він прийшов, трохи посидів і пішов геть. Також зі слів сусідів, їй стало відомо, що коли вони всі спали, до них в квартиру ще раз заходив ОСОБА_23 , але вона його не бачила. Вказала, що весь час їх квартира була відкрита. Також зазначила, що вона, ОСОБА_16 та ОСОБА_4 після події спілкувались та були в шоці, оскільки не розуміли як так трапилось. У поліції її жорстко допитували та погрожували, щоб вона зізналась, хто це зробив, але вона не могла зізнатись, оскільки не знає, хто вчинив вбивство. Із заявами на вказані дії працівників поліції - не зверталась. Вказала, що в неї відбитки не відбирались, а було відібрано зрізи і змиви. Зазначила, що вбивства ОСОБА_17 не бачила, а також між обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_17 жодних конфліктів не було, вони давно знайомі, приблизно 2-3 роки, та були найкращими друзями. Не бачила, хто вдарив ОСОБА_17 ножем.
Свідок ОСОБА_16 показала, що з ОСОБА_4 знайома, а ОСОБА_17 був її хлопцем. ОСОБА_4 та ОСОБА_17 були дуже добрими друзями. 17.10.2023 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_17 подзвонила ОСОБА_15 та вони пішли на пляж вживати горілку. На пляжі також був ОСОБА_4 . Хлопці на пляжі розмовляли голосно, але ні на пляжі, ні в квартирі конфліктів між ними не було. Раніше також конфліктів між ними не було. Після чого ОСОБА_15 запросила всіх додому на обід. В квартирі приготували їсти, пили горілку і вона почала сваритись з ОСОБА_17 , після чого він пішов з квартири. Через 20 хвилин ОСОБА_17 стукав у двері, йому ніхто не відкривав. Вказала, що вона напилась горілки і заснула на дивані біля столу, де вони і відпочивали. Вживала алкоголь на пляжі та в квартирі, тому була п'яна. Прокинулась від криків та побачила, що ОСОБА_17 лежить на спині, з його носа текла кров і вона подумала, що йому погано. Він нічого не говорив і очі були закриті. Просила ОСОБА_15 викликати швидку, вона сказала, що не може її викликати. Набрала свою матір ОСОБА_19 , щоб та приїхала, оскільки ОСОБА_17 стало погано. ЇЇ мати ОСОБА_19 викликала швидку, після чого приїхала поліція. Працівники швидкої повідомили, що ОСОБА_17 мертвий. Чому сама не набрала 103 - не знає. Коли ОСОБА_17 повернувся до квартири - не бачила. З ОСОБА_17 в неї були іноді сварки через дрібниці. Пам'ятає, що посварилась з ОСОБА_17 , однак не пам'ятає, що хотіла розірвати з ним стосунки. Поранення не бачила, була в шоці. Не бачила, щоб хтось заходив в квартиру. Вказала, що на її куртці та дивані була кров. Її, ОСОБА_15 та ОСОБА_4 затримали десь о 17 год. 30 хв. - 18 год. та майже добу утримували в кабінеті. Одяг в неї не вилучали, кров вона витерла серветкою. Брали відбитки, змиви з рук і нігті зрізали. Куди їх клали - не бачила. Чи був протокол та чи їх упаковували - не пам'ятає. Вказала, що на наступний день був дитектор брехні. Поки вони сиділи в кабінеті, їх охороняли. В подальшому від своєї матері дізналась, що того дня в квартирі ОСОБА_4 казав її матері, що це він вбив ОСОБА_17 . В поліції ОСОБА_4 такого не казав.
Вказані показання свідків, які були безпосередньо в квартирі в момент вбивства потерпілого, жодним чином вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, не доводять Вказані свідки не бачили, щоб ОСОБА_4 заподіював ОСОБА_17 тілесне ушкодження чи навіть мав з останнім конфлікт, натомість підтвердили дружні відносини між обвинуваченим та потерпілим як в той день, так і загалом.
Свідок ОСОБА_18 показала, що з обвинуваченим знайома. В той день їй зателефонувала сестра ОСОБА_15 та повідомила, що ОСОБА_17 не дихає, після чого, вона приїхала за адресою проживання ОСОБА_15 та ОСОБА_4 . Показала, що після приїзду побачила, що ОСОБА_17 не дихає і вже на місці працювали медики. Думала, що його реанімують, але лікар сказав, що у ОСОБА_17 ножове поранення в спині. Хтось сказав їй, що в квартиру ще приходив ОСОБА_23 , а ОСОБА_15 повідомила їй, що ОСОБА_4 запускав ОСОБА_23 в квартиру, вони випивали і на столі стояло 5 чарок. Вказала, що у ОСОБА_17 був конфлікт з ОСОБА_23 , оскільки перед цими подіями, ще коли вони відпочивали на пляжі, ОСОБА_23 вдарив ОСОБА_17 . Вказала, що ОСОБА_17 був добрий та спокійний. Жодних конфліктів між ОСОБА_17 та ОСОБА_4 не було, вони були найкращими друзями. Вказала, що ні з ким не обговорювала ці події і на неї ніхто не тисне. Бачила тіло ОСОБА_27 на відстані, він лежав на ліжку спиною вниз, рука звисала та очі були трохи відкриті, але крові не бачила, тому і подумала, що ОСОБА_17 просто стало зле. Одягнений був у чорну куртку та джинси. Дівчата плакали та обіймали його. Ніхто нічого не казав, до останнього ніхто не вірив, що ОСОБА_17 мертвий. ОСОБА_15 казала їй, що ОСОБА_17 прийшов, випив, ліг та заснув. З часу як ОСОБА_17 прийшов та помер пройшло десь 30 хвилин. У ОСОБА_28 були стосунки з ОСОБА_17 і перед цим вони посварились. Сестра ОСОБА_15 розповідала їй, що ОСОБА_23 десь через місяць-два після події розповідав їй, що це він вбив ОСОБА_17 . Вказує, що ОСОБА_4 був у шоковому стані з приводу смерті ОСОБА_17 . Нічого не вказувало на те, що ОСОБА_4 вбив ОСОБА_17 і ОСОБА_4 не казав, що це він вбив ОСОБА_17 . Вказала, що ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 забрали в поліцію. ОСОБА_4 казав їй, що в той день впустив ОСОБА_23 в квартиру. Знає ОСОБА_4 як добру, хорошу та нормальну людину.
Свідок ОСОБА_19 показала, що ОСОБА_4 знає наглядно, а потерпілого знає, як людину, яка іноді зустрічалась з її донькою ОСОБА_16 . Вказала, що виходила з роботи та подзвонила своїй доньці і зрозуміла, що вона вживала алкоголь. Дочка просила її приїхати та повідомила, що ОСОБА_17 погано. Вказала, що спочатку заїхала додому та взяла документи і речі ОСОБА_17 , які зберігались у них вдома. Зайшла в квартиру та побачила свою дочку ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_4 , які були нетверезі. ОСОБА_17 лежав на дивані. На столі були їжа та алкогольні напої. Ножа та плям крові не бачила, на кухню не заходила. Всі були дуже п'яні, тому і не викликали швидку та поліцію. Вказала, що викликала швидку допомогу та повідомила, що людині погано, вона в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_17 лежав по діагоналі, обличчям донизу на животі. Зустрічала працівників ШМД, вони зайшли в кімнату, а потім повідомили, що це вбивство та викликали поліцію. Приїхали працівники поліції, все оглянули та запитували, хто вбив ОСОБА_17 , після чого ОСОБА_4 сказав, що це він і працівники поліції одягли на нього кайданки. В коридорі були тільки ОСОБА_4 , вона та її дочка. Можливо ще хтось чув, що сказав ОСОБА_4 - але вона не знає. ЇЇ дочку ОСОБА_16 та ОСОБА_15 відвезли в поліцію, а вона пішла додому. ЇЇ доньку відпустили на наступний день. ОСОБА_4 не падав перед нею на коліна, і не казав, що це він вбив, а лише просив у неї ліки «Корвалмент».
Свідок ОСОБА_23 показав, що з ОСОБА_4 вони друзі. ОСОБА_17 знав до події приблизно 6 місяців та перебував з ним у нормальних стосунках. Про сам момент вбивства ОСОБА_17 нічого не знає, оскільки його там не було. Вказав, що відпочивав в той день і до нього додому десь в обід на Набережно-Корчуватську, 56/66 прийшов потерпілий ОСОБА_17 зі своєю дівчиною ОСОБА_16 . Розбудили його та принесли пляшку горілки 0,5 л, яку вони розпили на трьох. Відпочивали разом приблизно одну годину. Після чого, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пішли від нього, а він ліг спати. Жодних конфліктів між ними не було. На наступний ранок дізнався про вбивство ОСОБА_17 . Бачив свідка ОСОБА_29 , який повідомив йому, що ОСОБА_4 забрали у відділення поліції. Ножа в руки ніколи не брав, хто розпускає про нього чутки - не знає. Іноді він приходив до цієї квартири, але в той день його там не було, він спав вдома. ОСОБА_4 знає як добру людину, за ніж ОСОБА_4 ніколи не «хватався». Знає, що ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_17 товаришували.
На переокнання суду показання вказаних свідків, які не були очевидцями спричинення ножового поранення потерпілому, також не підтверджують вину ОСОБА_4 , натомість підтверджують дружні відносини між потерпілим та обвинуваченим. Показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , які є близькими родичами між собою, про те, що ОСОБА_4 в квартирі після вбивства визнавав свою вину суд вважає сумнівними, враховуючи стан алкогольного сп"яніння, в якому знаходився ОСОБА_4 , взаємні звинувачення між ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_16 про ймовірну причетність одного і іншої до вчинення вбивства потерпілого, сильний стан алкогольного сп"яніння ОСОБА_16 та відсутність інших свідків, зокрема, і працівників поліції, які б чули такі слова обвинуваченого.
Крім того, суд не бере до уваги показання свідків в частині ймовірної причетності до вбивства потерпілого інших осіб, оскільки відповідно до принципу диспозитивності вправі розглядати провадження лише в межах пред"явленого обвинувачення. Разом з тим, суд сприймає такі показання як такі, що піддають розумним сумнівам доведеність причетності саме ОСОБА_4 до вбивства потерпілого.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що проживає в квартирі АДРЕСА_3 , в той день до неї прийшли працівники поліції та повідомили, що по сусідству в квартирі 28/29 щось сталось. Вона нічого не чула і не бачила. Знала, що в квартирі 28/29 проживає хазяїн квартири, а те, що там проживали інші люди - не знала. Час від часу в квартиру заходили різні люди і вживали алкогольні напої.
Свідок ОСОБА_22 показав, що наглядно бачив ОСОБА_4 , але особисто його не знає. В той день до 16 год. 00 хв. у квартирі було тихо, а потім стало чутно шум: спілкування та сміх. Бачив ОСОБА_17 десь о 13 год. 13:30 год. на сходовому майданчику. Він то сидів, то спав та був у нетверезому стані. Потім попросив його піти - і він вибачився та пішов. Більше ОСОБА_17 не бачив. Повернувся з прогулянки десь о 19 год. і працівники поліції повідомили, що в квартирі вбили людину та попросили бути понятим. Бачив вбитого на животі з колотою раною в спині, на столі були чарки. Столовий чорний ніж приблизно 15 см. лежав на кухні зі слідами схожими на кров. Крім дивана та ковдри, крові не бачив ніде. В квартирі були пусті пляшки від горілки та попільнички. ОСОБА_4 був не тверезий, але він не був збуджений чи агресивний. Вказав, що слідчі щось записували та оформлювали. Він ознайомився з протоколом огляду та поставив свій підпис.
Свідок ОСОБА_20 показав, що з обвинуваченим та потерпілим не знайомий. Вказав, що проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Проживає на другому поверсі, а подія сталась на поверсі вище. В той день до нього прийшли працівники поліції та повідомили, що сталось вбивство. Також питали чи чув він щось. Повідомив, що знає, що в квартирі де сталось вбивство проживають люди і він звик, що там періодично відбуваються гулянки і звідти чутно різні звуки: крики, нецензурні слова та падіння табуреток. Вказав, що у той вечір бачив десь трьох-чотирьох чоловіків на першому поверсі. Також у той день не чув криків з квартири, лише чув якийсь шум. Вказав, що в квартиру він не заходив та про вбивство нічого не знає. Знає лише те, що якогось чоловіка вдарили ножем в спину.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показала, що до вбивства не знала ОСОБА_4 Проживає в тому ж будинку в квартирі 28 . В той день поліція повідомила їй про вбивство ОСОБА_17 . Вона погодилась бути понятою та спустилась до них в квартиру. Слідча дія відбувалась в квартирі, де жила ОСОБА_15 і ОСОБА_4 , якого привели в кайданках, складали протокол.
Свідок ОСОБА_24 показала, що ОСОБА_4 знає наглядно, а ОСОБА_17 знає навіть менше ніж ОСОБА_4 . В той день приблизно об 11 год. бачила ОСОБА_17 , а ввечері вийшла на балкон та побачила поліцію та швидку допомогу. З квартири, де сталась подія, іноді було чутно шум, крики та звуки, але в той день вона нічого не чула.
Свідок ОСОБА_25 показала, що працює продавцем. ОСОБА_4 знає наглядно, ОСОБА_17 знала як покупця. В той день до неї в магазин заходили ОСОБА_17 та ОСОБА_4 , які були в стані алкогольного сп'яніння, та брали горілку і пиріжки. Можливо був ще хтось - не пам'ятає. ОСОБА_4 завжди був спокійний, вони з ОСОБА_17 нормально спілкувались, разом жили та сварок між ними не було. Куди пішли після покупки - не знає. Потім до неї прийшов поліцейський, від якого вона дізналась про смерть ОСОБА_17 . Знала, що ОСОБА_16 зустрічалась з ОСОБА_17 . Вказала, що ОСОБА_16 як вживала алкоголь була дуже запальна, як і ОСОБА_17 . ОСОБА_4 завжди спокійний був. Про вбивство їй нічого не відомо.
Наведені вище показання свідків сторони обвинувачення так само жодним чином не підтверджують факт вбивства потерпілого саме обвинуваченим ОСОБА_31 чи про наявність між останніми конфліктів.
Крім показань вищевказаних свідків стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_4 надано ряд письмових доказів, які досліджені в судовому засіданні.
Так згідно даних, що містяться в протоколах огляду місця події від 17.10.2023 року (т. 1 а.с. 121-136), вбачається огляд кв. АДРЕСА_7 . В процесі проведення даної слідчої дії на кухні, зокрема, було виявлено ніж зі слідами речовини бурого кольору. Також у вищевказаній квартирі було виявлено ганчірку зі слідами речовини бурого кольору, наволочку зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент оббивки дивану зі слідами речовини бурого кольору, шорти з слідами речовини бурого кольору. Також під час даної слідчої дії зафіксовано місцезнаходження трупа ОСОБА_17 та зафіксовано місцезнаходження рани на спині трупа ОСОБА_17 . Слід відмітити, що жодних слідів речовини бурого кольору в коридорі чи на кухні квартири, де згідно з даними обвинувального акту і було вчинено вбивство, виявлено не було.
Віповідно до даних протоколу огляду місця події від 17.10.2023 року (т. 1 а.с. 166-168), на сходах, підлозі, стінах, дверях, також на підлозі по всьому 3-му поверху та перед квартирою № 28 слідів, бруду чи речовин бурого кольору також не виявлено.
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 18.10.2023 року (т. 1 а.с. 169-171) слідчим Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_32 за участю експерта ОСОБА_33 було проведено огляд приміщення КМБ СМЕ за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 9, під час якого було зафіксовано розташування на одному з секційних столів труп ОСОБА_17 . Під час огляду виявлено та вилучено футболку червоного кольору, джинси синього кольору, кофту чорного кольору, шкарпетки чорного кольору (пара) та труси сірого кольору. Під час даної слідчої дії виявлено та вилучено речі ОСОБА_17 .
З даних висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_34 №081-567-2023 від 08.12.2023 року з таблицею до нього (т. 1 а.с. 147-151) вбачається, що кров від трупа потерпілого ОСОБА_17 , 1988 р.н. відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В; на наданих на експертизу фрагменті тканини (по постанові слідчого - фрагмент оббивки дивану) (об. №3) та спортивних штанах (об. №№4-6), вилучених під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , виявлена кров людини. При визначенні групової належності цієї крові виявлений антиген А, що не виключає можливості походження даної крові від потерпілого ОСОБА_17 ; на змивах з рук ОСОБА_4 , вилучених за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 15, кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не виявлена.
Згідно даних висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_35 №091-462-2023 від 10.11.2023 року з таблицею до нього (т. 1 а.с. 158-162) при судово-цитологічному дослідженні кухонного ножа (об. 1,2) на клинку (об. 1) виявлена кров особи чоловічої генетичної статі. Клітини тканин людини не знайдені. При встановленні групової належності кров в об. 1 виявлені антиген А та ізогемаглютинін анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_17 . На рукоятці (об. 2) даного ножа, кров та клітини тканин людини не знайдені.
Вказані вище судом письмові докази сторони обвинувачення жодним чином не доводять причетності саме ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, зокрема, на руках останього кров не виявлена, рукоятка ножа будь-яких слідів, які б вказували на причетність обвинуваченого, також не містить. Натомість, дані протоколів оглядів місця події, зокрема, в частині відсутності будь-яких слідів крові, зокрема, на підлозі, стінах коридору квартири чи кухні також ставить під розумний сумнів обставини, викладені в обвинувальному акті щодо місця та обставин заподіяння потерпілому ножового поранення в спину.
З висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_36 №071-68-2023 від 11.12.2023 року з додатками до нього (т. 2 а.с. 126-130), вбачається, що при судово-медичній експертизі одягу ОСОБА_4 у відділенні судово-медичної криміналістки встановлено, що на худі маються 4 сліди бурої підсохлої речовини, що схожі на кров, які по механізму можуть відповідати інерційним дрібним слідам типу бризк; на джинсах згаданих слідів не виявлено.
Вказаний висновок жодним чином не підтверджує вину ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства за відсутності будь-яких інших доказів його винуватості у вчиненому, оскільки сам по собі факт наявності на худі ОСОБА_4 слідів бурої підсохлої речовини, що схожі на кров і можуть належати до крові потерпілого не може свідчити про вчинення особою особливо тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи також той факт, що ОСОБА_4 спав на дивані поряд з трупом ОСОБА_17 , тормошив його та перевіряв пульс. Крім того, допитаний в суді експерт ОСОБА_37 показав, що від удару, який отримав ОСОБА_17 , бризки як могли утворитись, так і не могли, а враховуючи те, що всі сумніви тлумачаться на користь особи, вказаний висновок не доводить вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 115 КК України поза розумним сумнівом.
Згідно даних висновку експертного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_37 №011-3907-2023 від 20.12.2023 року (т. 1 а.с. 177-181) та даних висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_37 №012-121-3907-2023 від 20.12.2023 року (т. 1 а.с. 193-197), встановлено факт отримання потерпілим ОСОБА_17 за життя одного колото-різаного поранення грудей, від якого настала його смерть. Вказане поранення має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Вказане поранення виникло від дії гострого колюче-ріжучого предмету, по типу клинка ножа, що мав обух з добре вираженими ребрами з одного боку та ріжучу кромку (лезо) з протилежного.Ушкодження виникли за життя ОСОБА_17 , з ними він прожив не більше 30-40 хв. В результаті судово-медичного (токсикологічного) дослідження крові від трупа ОСОБА_17 1988 р.н. знайдено етиловий спирт в концентрації 3,71 г/л (проміле).
Допитаний в суді експерт ОСОБА_37 показав, що в повній мірі підтверджує наданий ним висновок, додатково роз"яснив, що після отриманого поранення ОСОБА_17 не міг вставати чи ходити та вчиняти будь-яких активних дій. Вказав, що сила удару була достатня: сильне пересічення 10-го ребра колото-різаним предметом. На питання чи могла жінка нанести таке ушкодження, показав, що вирішення даного питання виходить за межі його компетенції. Вказує, що сліди крові мали б бути там, де було нанесено тілесне ушкодження та скоріше за все тілесне ушкодження було заподіяно там, де знайшли труп. Вказав, що у нападника могли як утворитись, так і не утворитись бризки від удару.
Таким чином, вказані висновки судово-медичної експертизи містить лише зафіксовані факти щодо характеру та ступеню тяжкості тілесного ушкодження виявленого у потерпілого, від якого настала смерть, механізм, характер, локалізацію та термін його спричинення, факт перебування останнього в стані сильного алкогольного сп"яніння, що також жодним чином не вказує на причетність ОСОБА_38 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Натомість підтверджує вказані вище висновки суду щодо наявності розумних сумнівів у правильності встановлених органом досудового розслідування обставин та місця заподіяння поранення потерпілому ОСОБА_39 .
Досліджений судом чек «Drager Alcotest 6820» від 18.10.2023 року (т. 1 а.с. 201), вказує на те, що ОСОБА_4 18.10.2023 року перебував в стані алкогольного сп'яніння - 2,09%, проте вказані обставини стороною захисту не оспорюються.
З даних протоколу огляду предмету від 18.10.2023 року з фотознімками до нього (т. 1 а.с. 202-208), вбачається, що в мобільному телефоні марки «ОРРО» блакитного кольору, що належить свідку ОСОБА_16 , наявні смс-повідомлення від 17.10.2023 року щодо з'ясування романтичних відносин між свідком та потерпілим.
Вказані докази так само жодним чином не доводять вину ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині, натомість підтверджують показання останнього та свідка ОСОБА_15 щодо наявності конфлікту між потерпілим та свідком ОСОБА_16 в день вбивства.
Крім того, стороною обвинувачення було надано висновок спеціаліста за результатами опитування із застосуванням поліграфа від 18.10.2023 року з додатком до нього заявою про добровільну згоду на проведення опитування із застосуванням поліграфа (т. 1 а.с. 211-215), з даних якого вбачається, що можна зробити підсумок зважаючи на показники поліграфу, з вірогідністю ОСОБА_40 причетний до злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено застосування поліграфа для перевірки показань, зокрема, обвинувачених чи підозрюваних та використання отриманих даних після такої перевірки як доказу (постанова Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі №183/3452/19). Висновок спеціаліста - поліграфолога, який провів психофізіологічне дослідження, не повинен вважатися доказом у справі, а є лише додатковим аргументом на підтвердження правильності процесуальних дій (постанова Верховного Суду від 18 серпня 2020 року по справі № 628/2370/17). Крім того, висновок судово-психологічної експертизи із застосуванням поліграфа може доводити винність особи у скоєнні умисного вбивства лише у сукупності з іншими належними, допустимими та достовірними доказами, які безпосередньо досліджені судом (ухвала Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 567/869/20).
Додатково суд звертає увагу на те, що проведення опитування із застосуванням поліграфа відбулось в той же день, коли було проведено слідчий експеримент, тобто тоді, коли у обвинуваченого був відсутній захисник, і як вказує сам обвинувачений, на нього чинився тиск з боку працівників поліції, тому суд критично ставиться до надання ОСОБА_4 добровільної згоди на проведення опитування із застосуванням поліграфа.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що жодні інші докази надані стороною обвинувачення, не свідчать про причетність ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_17 , а також беручи до ваги ступінь алкогольного сп"яніння ОСОБА_4 , зокрема, і 18.10.2023 року, суд приходить до висновку, що наданий стороною обвинувачення висновок спеціаліста за результатами опитування ОСОБА_4 з використанням поліграфу жодного доказового значення не має.
Стороною обвинувачення було надано як доказ доведення винуватості ОСОБА_4 протокол проведення слідчого експерименту від 18.10.2023 року з довідкою до нього (т. 1 а.с. 222-226), з даних якого вбачається, що слідчим СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_41 за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 15, на третьому поверсі Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_42 та в присутності двох понятих. З довідки доданої до протоколу також вбачається, що у зв'язку з технічними несправностями фотокамери «Sony» фотографії проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного не збереглися.
ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що дана слідча дія була проведена під тиском, захисник ОСОБА_42 був відсутній.
Згідно наданої стороною захисту копії Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, отримані захисником на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2024 року, захисник ОСОБА_42 17.10.2023 року та 18.10.2023 року не відвідував Голосіївське УП ГУ НП в м. Києві, доступ до відеоматеріалів з відеокамер управління за ці дні відсутній (т. 2 а.с. 172-197). На підставі викладеного, враховуючи, що всі сумніви трактуються на користь особи, суд вважає, що протокол проведення слідчого експерименту від 18.10.2023 року отриманий внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод, оскільки в даному випадку було порушено право особи на захист, відповідно до передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 87 КПК України, і тому є недопустимим.
Слід вказати, що сторона захисту ОСОБА_4 під час досудового розслідування ставила під сумнів вказану слідчу дію, заперечуючи факт присутності захисника, вказуючи на застосування до ОСОБА_4 недозволених методів слідства, внслідок чого орган досудового розслідування проводив слідчий експеремент із підозрюваним повторно. При цьому сторона обвинувачення під час досудового розслідування не вжила жожних заходів з метою спростування таких доводів сторони захисту, зокрема, не витребувала відео з Голосіївського РУ ГУ, не провела допит понятих, присутніх під час першого слідчого експеременту, не ініціювала та не провела перевірку показань обвинуваченого щодо застосування до нього недозволених методів слідства. Слід вказати, що усувати недоліки допущені стороною обвинувачення під ча досудового розслідування не притаманне суду та не відноситься до повноважень суду із врахуванням його диспозитивності та безсторонності, а також принципу змагальності сторін. Судом в дотримання вимог закону було ініційовано проведення перевірки показань ОСОБА_4 щодо застосування до нього недозволених методів слідства, у зв"язку з чим було внесено відомості до ЄРДР під № 42024102010000065 за озаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, де триває досудове розслідування.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що слідчий експеремент від 18.10.2023 року, крім вказаних вище порушень, не містить в собі будь якого відтвоорення обставин, які підлягають встановленню та доведенню і які б відповідно мали б бути перевірені слідчим шляхом. Відповідно до правової позиції ВС від 14.09.2020 року, справа № 740/3597/17, проведення слідчого експеремента у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріпення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України. Таким чином, як вже зазначалось вище, суд визнає протокол із слідчим експерементом за участі ОСОБА_4 18.10.2023 року недопустими доказом.
Також на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 стороною обвинувачення було надано протокол проведення слідчого експерименту з додатком до нього флешнакопичувачем, який був досліджений в судовом у засіданні (т. 1 а.с. 227-231), з якого вбачається, що слідчий Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_43 за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_14 , за участю інших осіб ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , в присутності двох понятих ОСОБА_48 , ОСОБА_49 в приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , провела слідчий експеримент. З даних слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_4 розповів як вони з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 розпивали алкогольні напої за адресою: АДРЕСА_2 і через декілька годин ОСОБА_4 ліг спати аж потім його розбудила ОСОБА_15 , яка повідомила, що ОСОБА_17 лежить на дивані та не рухається. На запитання слідчого ОСОБА_4 відповів, що не наносив потерпілому ОСОБА_17 тілесні ушкодження. Суд не вбачає жодних підстав для визнання вказаного доказу недопустимим, як про це заявила прокурор у судових дебатах.
Вказаний доказ в повній мірі узгоджуються з показаннями наданими як обвинуваченим, так і свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в суді і в повній мірі спростовує причетність ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_50 . Слід вказати, що показання ОСОБА_4 в суді та під час проведення слідчого експеремента за участі захисника ОСОБА_14 також узгоджуются з його поясненнями, наданими під час проведення судово-психіатричної експертизи ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №1343 від 28.12.2023 року (т. 1 а.с. 241-245).
Вказане у своїй сукупності також підтверджує правильність висновків суду щодо сумнівності даних викладених у висновку спеціаліста за результатами опитування із застосуванням поліграфа від 18.10.2023 року.
Враховуючи все викладене, відсутність прямих і беззаперчених доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд не може покласти в основу обвинувального вироку лише показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_51 , які судом визнані сумнівними з підстав, наведних вище у вироку суду.
Таким чином, проаналізувавши показання обвинуваченого, а також допитаних в ході судового розгляду свідків, письмові докази сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про те, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 про його непричетність до інкримінованого йому злочину є такими, що не спростовані стороною обвинувачення, оскільки достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження висунутого обвинувачення під час судового розгляду не надано.
Наявні у справі інші документи, долучені стороною обвинувачення та досліджені судом, зокрема: витяг з ЄРДР, доручення слідчих, повідомлення слідчих, постанови слідчих, постанови прокурорів, рапорти, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2023 року, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2023 року, листи слідчого від 25.10.2023 року, направлення на судово-медичне дослідження від 17.10.2023 року, лист слідчого від 17.10.2023 року, повідомлення завідувача відділу судово-медичної експертизи трупів, протокол освідування особи від 18.10.2024 року, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2023 року, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2024 року, довідка слідчого від 18.10.2023 року, лист слідчого від 21.12.2023 року, лист ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України», вимога, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року, протокол про надання доступу до матеріалів від 17.01.2024 року, протокол про надання доступу до додаткових матеріалів досудового розслідування від 22.01.2025 року, листи прокурора Голосіївської окружної прокуратруи м. Києва ОСОБА_13 , лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.01.2025 року, довідка слідчого ОСОБА_52 , доручення з Регіонального центру безоплатної вторинної правової допомоги, повідомлення про підозру, права та обов'язки підозрюваного, не є доказами на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого чи інших даних, передбачених ст. 91 КПК України, а містять в собі дані процесуального характеру і мають значення для суду при вирішенні питань заходів забезпечення та визнання допустимими тих чи інших доказів.
Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
Саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов'язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
Із врахуванням вказаного, а також принцип змагальності сторін, диспозитивності суду, яка виключає покладення на суду обов"язку збирати докази, в тому числі винуватості особи, судом після декількох відновлень судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення з метою долучення тих чи інших доказів до справи, які не були новими і повинні були бути зібрані стороною обвинувачення в ході досудового розслідвання до спрямування провадження до суду, в черговий раз на стадії судових дебатів було відмовлено у відновленні судового рзгляду та визнано дії сторони обвинувачення такими, що навмисно затягують судовий розгляд. Зокрема, суд вказав про те, що необхідність збирати нові докази, про які йшлося у клопотанні прокурора, виникла начебто внаслідок повідомлення обвинуваченим та, зокрема, свідком ОСОБА_53 нових обставин в суді, хоча в дійсності останні повідомляли обставини, про які йшла мова у клопотанні ще під час досудового розслідування. Стороною обвинувачення під час досудового розслідування за наявності інформації та процесуальних можливостей не були призначені додаткові судово-медичні експертизи, зокрема, одягу обвинуваченого, а також і судово-психологічна експертиза. Не були заявлені такі клопотання і на стадії подання стороною обвинувачення доказів на підтвердження фактів, викладених у обвинувальному акті. Крім того, прокурор не зміг навести жодних причин, які завадили вказані слідчі та процесуальні дії, провести саме на стадії досудового розслідування.
Згідно з вимогами Конституції України, норм КПК та принципу верховенства права ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі викладеного, із врахуванням вимог ст. 62 Конституції України, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонам, та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні та рівні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що обвинуваченим ОСОБА_4 вчинено злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки надані стороною обвинувачення докази, як самі по собі, так і в сукупності, прямо чи не прямо не підтверджують вчинення ОСОБА_4 діяння за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Згідно п. 3. ч. 1 ст. 373 КПК України, коли не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, вчинено обвинуваченим ОСОБА_4 , суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдати.
На підставі ст. 174 КПК України необхідно скасувати арешт на майно, накладений на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2023 року, оскільки арешт на майно накладався з метою збереження речових доказів.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Речові докази по справі:
фрагмент оббивки дивану, який поміщено до паперового конверту та опечатаний печаткою «Відділення судово-медичної імунології КМКБ СМЕ», спортивні штани зі слідами рбк, які поміщено до паперового конверту та опечатаний печаткою «Відділення судово-медичної імунології КМКБ СМЕ», змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , які поміщено до паперового конверту та опечатано печаткою «Відділення судово-медичної імунології КМКБ СМЕ», які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція 009773) -знищити;
ніж кухонного типу з рукояткою чорного кольору зі слідами рбк, який поміщено до паперового конверту та опечатаний печаткою «Відділення судово-медичної цитології КМКБ СМЕ», зрізи з нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_4 , які поміщено до паперового конверту та опечатаний печаткою «Відділення судово-медичної цитології КМКБ СМЕ», які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві (квитанція 009766) -знищити;
зрізи з нігтьових пластин з обох рук трупа ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які поміщено до паперового пакету, змиви з обох рук трупа ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які поміщено до паперового пакету, макасини зі слідами речовини бурого кольору, які поміщено до паперової коробки, мобільний телефон марки «Redmi», які було поміщено до спецпакету, штани спортивні чорного кольоруз речовиною бурого кольору, які поміщено до паперового конверту, наволочка, яку поміщено до паперового конверту, фрагмент оббивки дивану розміром 26х30 см який поміщено до паперового конверту, рюмки з металу сірого кольору у кількості 6 шт., які поміщено до 6 паперових конвертів, 4 пластикових стаканчики, які поміщено до 4 паперових конвертів, ніж кухонного типу з руків'ям чорного кольору, який поміщено до паперового пакету, ніж кухонного типу з руків'ям червоного кольору, який поміщено до паперового конверту, 2 прозорі скляні пляшки об'ємом 0,5 л, одна прозора скляна пляшка об'ємом 0,7 л, яка поміщена до паперового конверту, ніж кухонного типу з кухонної кімнати з руків'ям чорного кольору та з речовиною бурого кольору на лезі ножа, який поміщено до паперового конверту, ганчірка з кімнати №2 зі слідами речовини бурого кольору, яку поміщено до паперового конверту, що знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Голосіївського УП ГУНП у м. Києві - знищити.
Скасувати арешт на речі, вилучені 17.10.2023 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , накладений ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2023 року.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1