Справа № 752/2863/25
Провадження №: 1-кп/752/1606/25
13.10.2025 рокум. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12024100010003746 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, працює в службі таксі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
встановив:
ОСОБА_3 26.12.2024 року приблизно о 16 год. 05 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Peugeot» моделі «301», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по сухому, чистому, дорожньому покриттю вул. Юлії Здановської біля буд. 81 в напрямку від вул. Самійлі Кішки до вул. Васильківської, порушив вимоги п. 2.3(б) та 18.1 ПДР України, а саме: наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, проявив неуважність, не зменшив швидкість, виїхав на нерегульований пішохідний перехід та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво відносно руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження. Вказані ушкодження знаходяться у прямому (причинно-наслідковому) зв'язку з вказаною дорожньо-транспортною подією. Порушення водієм ОСОБА_3 вказаних вище Правил дорожнього руху та настання наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_7 вказаних тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв'язку.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив, що дійсно 26.12.2024 року приблизно о 16 год. 05 хв. керував автомобілем марки «Peugeot» моделі «301», д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не зменшив швидкість, виїхав на нерегульований пішохідний перехід та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 . У вчиненому щиро кається, вибачився перед потерпілою, збитки відшкодовує.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження, зокрема, потерпіла, також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації в м.Києві, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, працює водієм і вказана робота є єдиним джерелом його доходу, позиції сторін та учасників у судових дебатах, зокрема, потерпілої та прокурора, які просили не позбавляти обвинуваченого волі та посвідчення водія, обставини, що пом'якшують покарання - добровільне часткове відшкодування завданих збитків, щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, що проявились у визнанні вини, осуді вчиненого, негативному ставленні до наслідків своїх дій, наданні визнавальних показань як під час досудового розслідування, так і судового розгляду, що сприяло швидкому розслідуванню та оперативному судовому розгляду справи, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, тому, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що злочин ним вчинено вперше, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, його вік, те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, працює, позицію сторін та учасників процесу у судових дебатах, наявність трьох обставин, що пом"якшують покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових проступків та злочинів.
Із врахуваням позиції потерпілої під час судового розгляду, яка вказала, що просить її позов не розглядати, суд вважає за доцільне заявлений у даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілої до обвинуваченого залишити без розгляду.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Крім того, на підставі ст. 124 КПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 6058,24 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 на період іспитового строку обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без розгляду.
Речовий доказ по справі:
автомобіль Пежо 301 р.н. НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , залишити останньому за належністю.
Стягнути із ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 6058,24 грн. на користь держави.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1